Справа № 161/20297/23 Провадження №11-кп/802/480/24 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
04 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12023030580002620 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації, м. Грозний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин російської федерації, чеченць, із середньою освітою, розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2023 року за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців;
за ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.05.2023 року, і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу, залишено у виді застави.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 01.11.2023 по 29.01.2024, з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат та арештованого майна.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винний та засуджений за те, що він 29 серпня 2023 року близько 01 години, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, продовженого Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №451/2023 від 26 липня 2023 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими, шляхом вільного доступу таємно викрав припаркований електросамокат марки «OKAI» моделі «ES100D» QR-код НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновка експерта №СЕ-19/103-23/10391-ТВ від 15.09.2023 становить 14163 гривні 33 копійки, чим завдав ФОП ОСОБА_11 майнової шкоди на вказану суму.
Крім цього, він же, близько 08 години 00 хвилин 09 жовтня 2023 року, перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, продовженого Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №451/2023 від 26 липня 2023 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року, керуючись корисливим мотивом та діючи з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно відкрито викрав шляхом ривка з рук у ОСОБА_12 мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy А04е SM-A042F/DS» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 вартістю 3233 гривні 33 копійки та чохол для мобільного телефону «SAMSUNG» моделі «Galaxy А04е SM-A042F/DS» вартістю 143 гривні 33 копійки, вартість яких визначена висновком експерта №СЕ-19/103-23/11639-ТВ від 18.10.2023, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 3376 гривень 66 копійки.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що при призначенні покарання не враховано, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, немає постійного місця проживання та роботи, вину не визнав, не розкаявся, відсутні обставини які пом'якшують відповідальність обвинуваченого. Вказує на те, що ОСОБА_8 раніше судимий за умисний злочин, а тому суд безпідставно не відніс до обставин, що обтяжують покарання, рецидив злочинів. Крім того, у вироку суду помилково зазначено як доказ винуватості обвинуваченого, протокол огляду речей від 08.08.2023, тоді як вказаний документ складений 08.09.2023. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.4 ст.185 КК України 6 років позбавлення волі, за ч.4 ст.186 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 02.05.2023, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців. В мотивувальну частину вироку внести вказівку про наявність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, повторно дослідити протокол огляду мобільного телефону.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази його винуватості у викраденні електросамоката. Зазначає, що дані дактилоскопічної експертизи не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки електросамокат перебував у вільному доступі для необмеженого кола сторонніх осіб, а тому в тому числі ОСОБА_8 міг на законних підставах торкатися самоката, а тому наявність на його частинах пальців слідів рук ОСОБА_8 не є належним доказом. Вказує на те, що в основу вироку судом покладено неналежні та недопустимі докази, а саме протокол слідчого експерименту від 24.10.2023 та заяву ОСОБА_13 . Крім того, призначаючи покарання місцевим судом не враховано, що він має постійне місце проживання, на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, потерпілі не наполягали на призначенні суворого покарання. Просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження за ч.4 ст.185 КК України закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України, а кримінальне провадження за ч.4 ст.186 КК України - на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу сторони захисту підтримували, при цьому заперечили апеляційну скаргу прокурора і просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження, думку прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримував, а апеляційну скаргу обвинуваченого заперечував та просив скасувати вирок суду і ухвалити новий, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого до задоволення не підлягає, а апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно правил ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності, і достатності, у їх сукупності оцінки з точки зору достатності для висновку про доведеність вини.
Ці вимоги закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_8 , судом першої інстанції були дотримані.
Приписами статті 392 КПК України регламентовано, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким дана належна оцінка.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а також у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у вироку, суд обґрунтував доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження і які досліджені місцевим судом відповідно до ст.94 КПК України.
Тому твердження апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано беззаперечних і достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими і спростовуються сукупністю наявних у матеріалах провадження доказів.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, підтверджується дослідженими в ході судового розгляду.
Так, в суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав, на підставі ст.. 63 Конституції України відмовився від дачі показань.
Будучи допитаним під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції представник потерпілої сторони ОСОБА_14 суду показав, що він не був очевидцем події 29.08.2023. Із служби підтримки надійшло повідомлення про те, що був рух електросамокату в заборонену зону та в подальшому зник сигнал. На наступний день приїхав на місце попереднього знаходження електросамоката, однак його там не виявив та по останньому GPS-сигналу його місце розташування було там, де його виявили працівники поліції, які були викликані за його повідомленням. На місці виявлення електросамоката, останній був без деяких його компонуючих запчастин, які в подальшому знайшли в будинку за місцем виявлення електросамокату, а саме GPS-трекер та захист на GPS-трекер. Для оренди електросамоката потрібно скачати відповідний додаток у мобільний телефон, зареєструватися вказавши номер мобільного телефону та електронну пошту, відсканувати QR-код наявний на засобі пересування для оплати оренди і орендатор може тільки пересуватися ним у білій зоні, в разі потрапляння у чорну зону, електросамокат відразу блокується. Працівникам поліції надавалися відомості про останнього користувача-орендатора викраденого електросамоката, коли із ним зник зв'язок, а саме надавався номер мобільного телефону та електронну пошту. Останнє законне пересування електросамоката було із АДРЕСА_5 . В подальшому переміщення електросамоката було до вул. Вишенського і це переміщення було заборонене, оскільки він не був орендований.
Крім того, відповідно до протоколу огляду речей, оглянуто мобільний телефон марки «Redmi Note8T» належний власнику викраденого електросамоката ОСОБА_14 , в ході чого за допомогою електронної програми «Dashboard» встановленої на даному мобільному телефоні виявлено місце знаходження викраденого електросамоката, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (а.к.п.87-90).
Доводи прокурора про те, що в протоколі огляду речей невірно зазначена дата проведення такого огляду, оскільки подія мала місце 29.08.2023, тоді як протокол складено 08.08.2024, є слушними, однак вказана обставина ніяким чином не впливає на належність та допустимість вказаного доказу, а також не є підставою для зміни вироку в цій частині, оскільки апеляційний суд вважає дану обставину опискою, адже заява про надання ОСОБА_14 добровільної згоди на огляд його мобільного телефону марки «Redmi Note8T» датована 08.09.2024 (а.к.п.86). Так само і розписка про отримання від працівників поліції даного телефону ОСОБА_14 також датована 08.09.2024 (а.к.п.91).
Також місцевий суд дослідив протокол огляду місця події від 30.08.2023 із фототаблицями, згідно якого за фактичним місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 були вилучені деталі та частини від електросамоката, з яких в подальшому були вилучені сліди пальців рук (а.к.п.60-62).
Правоохоронними органами за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 було виявлено та вилучено електросамокат, при цьому ні обвинуваченим ні його захисником не надано логічних пояснень, яким чином викрадене майно опинилось за місцем проживання обвинуваченого.
Крім того, згідно висновку судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/103-23/11642-Д від 18.10.2023, сліди пальців рук розмірами 19х28 мм., 16х35 мм., відкопійовані на відрізки липкої стрічки, вилучені 29.08.2023 під час огляду місця події на земельній ділянці біля приватного домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_2 придатні для ідентифікації та залишені, відповідно великим та середніми пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п.106-112).
Разом з тим, ні обвинуваченим, ні його захисником не надано логічних пояснень, яким чином відбитки пальців ОСОБА_8 опинились на викраденому електросамокаті.
Допитана місцевим судом потерпіла ОСОБА_12 суду показала, що 09.10.2023 вона прийшла до подруги, яка проживає по АДРЕСА_2 , де також перебував обвинувачений ОСОБА_8 , з яким вона раніше була знайома. В будинку вона поклала свій мобільний телефон на тумбочку, який обвинувачений взяв та сказав, що тепер телефон його і він його не поверне та поставив на зарядку. В подальшому вона взяла свій мобільний телефон та вийшла із будинку. Будучи на вулиці, її наздогнав ОСОБА_8 та вирвав мобільний телефон із руки, вона почала кликати на допомогу. Дану ситуацію бачив сусід, якому ОСОБА_8 сказав, що нібито вона викрала його гаманець, через що забрав телефон, що не відповідало дійсності. Сусід запропонував викликати працівників поліції, але вона відмовилась, оскільки була розгублена В той день вона звернулася до дільничного інспектора та повідомила йому про дану подію і той подзвонив обвинуваченому із вимогою повернути мобільний телефон, однак той дану вимогу проігнорував. На наступний день вона у відділ поліції написала заяву про викрадення її мобільного телефону. На момент викрадення мобільного телефону, в будинку були присутні ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ще одна дівчина, однак її прізвища не знає.
Крім того, допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що 09.10.2023 будучи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 бачив, як обвинувачений ОСОБА_8 , який проживає поряд, боровся із потерпілою ОСОБА_12 , яка кликала на допомогу, оскільки останній вирвав з її рук мобільний телефон, при цьому ОСОБА_8 сказав, що потерпіла викрала його гаманець. Тоді він запропонував викликати працівників поліції, однак потерпіла відмовилась.
Також місцевим судом досліджено протокол слідчого експерименту від 20.10.2023, за участі понятих та свідка ОСОБА_18 , згідно якого останній відтворив події, що мали місце 09.10.2023 за адресою: АДРЕСА_2 , де бачив як ОСОБА_8 о 08.00 год. виривав із рук мобільний телефон та вибігав із сусіднього будинку (а.к.п.159-161).
Відповідно протоколу слідчого експерименту від 27.10.2023, який проведено за участі понятих та потерпілої ОСОБА_12 , остання відтворила обставини відкритого викрадення її мобільного телефону обвинуваченим ОСОБА_8 , що мало місце 09.10.2023 за адресою: АДРЕСА_2 (а.к.п.162-163).
Надаючи оцінку наведеним доказам у своїй сукупності, у апеляційного суду відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого ОСОБА_8 обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами.
Наведені місцевим судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у суду апеляційної інстанції сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції перевірялись доводи обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ним кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України та за відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, однак такі твердження не знайшли свого належного підтвердження в суді і спростовується дослідженими доказами у кримінальному проваджені.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд не встановив істотних процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій.
Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.
Щодо стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне неврахування обтяжуючої покарання обставини - рецидиву кримінальних правопорушень, то суд апеляційної інстанції вважає їх слушними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2023 року за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, тобто за вчинення умисного кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не визнав обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - рецидив злочинів, при цьому не обґрунтував, чому не визнав вказану обставину обтяжуючою, хоча вона була зазначена в обвинувальному акті (а.к.п.3 зворот).
Отже, на момент ухвалення оскаржуваного вироку, існувала обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - рецидив злочинів, оскільки судимість ОСОБА_8 за ч.4 ст.296 КК України не знята та непогашена в установленому законом порядку, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги обвинуваченого, про можливість пом'якшення покарання, а також апеляційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, місцевим судом взято до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Також місцевим судом враховано особу обвинуваченого, має постійне місце проживання, на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак проходив стаціонарне лікування у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», потерпілі не наполягали на суворому покаранні.
Також судом першої інстанції враховано і те, що ОСОБА_8 свою вину не визнав, відмовився надавати свої показання, у вчиненому не розкаявся, не має постійного місця роботи, раніше судимий, вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, що безумовно свідчить про небажання стати на шлях виправлення.
На підставі чого суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і тому призначив обвинуваченому покарання за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкцій, визначених вказаними нормами закону.
Остаточне покарання ОСОБА_8 суд визначив на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
А оскільки ОСОБА_8 вчинив нові кримінальні правопорушення під час іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, визначивши остаточно до відбуття обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Крім того, віднесення апеляційним судом до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, не впливає на вид та розмір призначеного ОСОБА_8 покарання.
Призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким згідно ст.67 КК України визнати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - рецидив злочинів.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання його копії.
Головуючий
Судді: