Справа № 161/21363/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/796/24 Доповідач: Карпук А. К.
05 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року,
В грудні 2023 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (надалі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 01.04.2018 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 45000,00 грн. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, і має прострочену заборгованість, яка станом на 08.10.2023 становить 75803,04 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75803,04 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 75 803,04 гривень заборгованості за умовами договору про надання банківських послуг «Monobank» від 01 квітня 2018 року, з яких заборгованість за тілом кредиту - 75 803,04 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 гривень.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованість за тілом кредиту та розподілу судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за умовами договору про надання банківських послуг «Monobank» від 01 квітня 2018 року, в розмірі 13590,72 гривень, що становить тіло кредиту».
3. Стягнути з АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) в користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу щодо здійснення представництва інтересів у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 гривень, а також сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3220,80 гривень.»
Апеляційна скарга мотивована тим, що Банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, штрафи, унаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинні на час розгляду апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-IX від 19.06.2024 позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинній на момент подачі апеляційної скарги ) апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки апеляційна скарга подана 01.07.2024 та ціна позову (75 803,04 гривень) в даній справі на момент подачі апеляційної скарги менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 05.09.2024, тобто дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 01.04.2018 та положень статей 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 08.10.2023 мала заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75803,04 грн.
На підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Витяг з Тарифів за карткою «Monobank», розрахунок заборгованості.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.
Відповідно до п.2 Анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує та зобов'язується виконувати його умови.
Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що вона ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того, вона беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п.3 Анкети-заяви).
В п.5 Анкети-заяви відповідач підтвердила і засвідчила, що вся інформація та/або документи, надані нею банку, в т.ч. через мобільний додаток, є повною і достовірною у всіх відношеннях, і вона зобов'язується повідомляти Банк про будь-які зміни в цій інформації не пізніше ніж через три банківські дні від настання таких змін.
Згідно з п.6 Анкети-заяви відповідач просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у т.ч. його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Він засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також вона визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, і підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/ удосконаленого електронного підпису.
Згідно з п.10 Анкети-заяви клієнт надав право та доручив Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед Банком, що випливають з цього договору.
Анкета-заява підписана ОСОБА_1 01.04.2018 власноручним підписом. Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконала представник банку ОСОБА_3 , що підтверджено також її власноручним підписом.
Однак, ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника.
Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
З анкети-заяви, підписаної відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.
Також, відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Паспорту споживчого кредиту, Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank розумів відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останньої, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, процентів, пені та комісії.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі статтей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність нарахування банком відсотків.
З таких підстав є помилковими висновки місцевого суду про узгодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
У спірних правовідносинах, попри те, що колегія суддів дійшла висновку про неузгодженість всіх істотних умов кредитного договору необхідно також виходити з того, що у разі встановлення обставин отримання коштів та їх неповернення, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання шляхом покладення на боржника обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Апеляційним судом встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту в розмірі 975803,04грн. зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом в сумі 50817,29 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту безпідставно збільшено на 50817,29 грн. Наведене підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.04.2018 по 08.10.2023 (Том І, а.с. 161-188).
Належить відмітити, що автоматичне списання коштів на погашення процентів, передбачене Умови та правила обслуговування, які відповідачем не підписані, тому не можуть застосовуватись.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20).
Враховуючи, відсутність підтвердження того, що процентна ставка була погоджена з відповідачем, стягненню підлягає частина з тіла кредиту, з вирахуванням суми списань за відсотками та складає 75803,04 грн - 50817,29 грн = 24985,75 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не повернуті, на підставі вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 756/671/19, провадження № 61-12536св20.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача перед банком існує заборгованість за кредитним договором, однак висновок в частині визначення розміру заборгованості зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, до тіла кредиту банк зарахував проценти, які не передбачені анкетою-заявою підписаною відповідачем, що згідно із ст.. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при зверненні до суду з позовом сплачено 2684 грн судового збору (Том І, а.с. 1), а відповідачем за подання апеляційної скарги 3220,80 грн.(Том ІІ а.с. 34).
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, зокрема, 32,96% (із заявлених 75803,04 грн. задоволено 24985,75 грн.) тому з урахуванням норм ст. 141 ЦПК України у відповідному відсотковому співвідношенні підлягає і стягненню з відповідача на користь позивача, сплачений судовий збір в розмірі 884,65 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею при поданні апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги - 67,04 %, що становить 2159,22 грн.
У апеляційній скарзі представник відповідача заявила вимогу про розподіл судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Представник відповідача в апеляційній скарзі просила стягнути з позивача на користь відповідача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позивач не подав заперечень щодо заявленого розміру судових витрат.
На підтвердження понесених витрат представник відповідача долучила до матеріалів справи: копію свідоцтва право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої допомоги у Волинському апеляційному суді, копію договору про надання правничої допомоги від 20.04.2024, копію додатку до договору від 20.04.2024, копію розрахунку обсягу наданих правничих послуг від 01.07.2024, копію довідки-квитанції від 01.07.2024.
Згідно з копією розрахунку обсягу наданих правничих послуг від 01.07.2024 ОСОБА_1 надано такі послуги: надання юридичної консультації тривалістю 1 година; отримання і ознайомлення з матеріалами справи; складання та подання апеляційної скарги, тривалість 5 годин, загальна вартість наданих послуг 4000грн.
З наданих представником відповідача доказів вбачається, що професійна правнича допомога адвокатом була надана, вона є реальною та необхідною, позивач не подавав заяв щодо неспівмірності витрат, які просить стягнути з нього відповідач, тому суд дійшов висновку, що витрати у розмірі 4000 гривень за надану професійну правничу допомогу в апеляційному суді є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору та наданих послуг, тому відповідно по положень ст. 141 ЦПК України їх необхідно розподілити відповідно до розміру задоволених вимог.
Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково (67,04 %), тому з позивача необхідно стягнути на користь відповідача 2681,60 грн витрат за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 382,384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року в даній справі змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352) - 24985,75 гривень (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 75 копійок) заборгованості за умовами договору про надання банківських послуг «Monobank» від 01 квітня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 884,65 гривень.»
Стягнути із Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , 2159,22 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути із Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , 2681,60 грн витрат за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: