Справа № 761/27126/24
Провадження № 2/761/8595/2024
27 серпня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.,
при секретарі - Лазуренко А.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову зазначив, що 03.11.2001 сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося з причин відсутності взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. З березня 2021 року сторони разом не проживають.
З урахуванням наведеного просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.07.2024 по справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 14.08.2024 задоволено клопотання представника позивача та призначено справу за правилами загального позовного провадження.
07 серпня 2024 року до суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову.
09 серпня 2024 року до суду відповідачем подано зустрічну позовну заяву.
Свою позовну заяву обгрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю та належить їй на підставі договору дарування від 17.04.2013. Крім того, квартира АДРЕСА_2 належить сторонам на підставі договору дарування від 22 жовтня 2014 року, відповідно до якого, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 зазначене майно.
Вказала, що земельні ділянки на яких розташовані житлові будинки були побудовані виключно за її власні кошти, які отримала від матері ОСОБА_5 , яка в 2013 році продала належну їй квартиру в м. Алушта АРК Крим. Відповідно до договору купівлі продажу від 21 серпня 2013 року квартира була продана за 136 160,00 грн, що на той час дорівнювало 17 000,00 доларів CШA.
Земельні ділянки були отримані відповідачем за зустрічним позовом в дар на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 20 грудня 2016 року та відповідно до нотаріально посвідчених догорів дарування, обидві земельні ділянки розташовані за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_3 , але кожна має окремий кадастровий номер 3222485901:01:011:5079 та 3222485901:01:011:580 відповідно.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.05.2017, на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:011:5080 побудований житловий будинок загальною площею 154,2 кв.м. (адреса: АДРЕСА_3 ) та на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:011:5079 побудований житловий будинок загальною площею 95,1 кв.м. (адреса: АДРЕСА_3 ).
Просить суд:
визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на житловий будинок загальною площею - 154,2 кв.м., житловою площею - 103 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на житловий будинок загальною площею - 95,1 кв.м., житловою площею - 63,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа - 47,70 кв.м., житлова площа - 30,90 кв.м.
Ухвалою суду від 14.08.2024 прийнято до спільного розгляду з первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою суду від 14.08.2024 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав подану позовну заяву про розірвання шлюбу та просив задовольнити. Від заяви про збільшення позовних вимог відмовився. Не заперечував проти задоволення зустрічного позову.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав думку позивача.
Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову про розірвання шлюбу та підтримала свою зустрічну позовну заяву, яку просила задовольнити.
Заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.11.2001 сторони уклали шлюб, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, про що складено відповідний актовий запис № 2291.
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося з причин розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, що призвело до втрати взаєморозуміння, подальше спільне життя неможливе, просить розірвати шлюб між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки з чоловіком. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалася, спільне господарство не ведеться, примирення між сторонами не можливе і позивач не бажає цього. За таких обставин, враховуючи, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується зустрічної позовної заяви, то суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Як вбачається з договору дарування від 22.10.2014 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Крім того, на підставі договору дарування квартири від 17.04.2013, квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
Як встановлено в судовому засіданні, у сторін існували певні домовленості щодо режиму поділу майна, яке було набуто під час шлюбу та відповідач за первісним позовом не претендує на квартиру по АДРЕСА_1 .
Також, земельні ділянки на яких розташовані житлові будинки були побудовані виключно за її власні кошти, які отримала від матері ОСОБА_5 , яка в 2013 році продала належну їй квартиру в м. Алушта АРК Крим. Відповідно до договору купівлі продажу від 21 серпня 2013 року квартира була продана за 136 160,00 грн, що на той час дорівнювало 17 000,00 доларів CШA.
Земельні ділянки були отримані ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 20 грудня 2016 року та відповідно до нотаріально посвідчених догорів дарування, обидві земельні ділянки розташовані за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_3 , але кожна має окремий кадастровий номер 3222485901:01:011:5079 та 3222485901:01:011:580.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.05.2017, на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:011:5080 побудований житловий будинок загальною площею 154,2 кв.м. (адреса: АДРЕСА_3 ) та на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:011:5079 побудований житловий будинок загальною площею 95,1 кв.м. (адреса: АДРЕСА_3 ).
Згідно ст. 57 СК України, 1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. 2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. 4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. 5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. 6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 752/1286/22 (постанова від 31.05.2024) критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
З урахуванням наведеного та визнання позовних вимог відповідачем за первісним позовом, останні підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 сума судового збору в розмірі 1386,11 грн.
Керуючись ст. 24, 57, 63, 70, 105, 110, 114 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 287 - 289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 03 листопада 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2291 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право приватної власності на житловий будинок загальною площею - 154,2 кв.м., житловою площею - 103 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право приватної власності на житловий будинок загальною площею - 95,1 кв.м., житловою площею - 63,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа - 47,70 кв.м., житлова площа - 30,90 кв.м.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1386,11 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.09.2024.
Суддя Андрій АНОХІН