Справа № 761/45006/23
Провадження № 2/761/4572/2024
04 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
позивача та її представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача: Солдатенко А.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
В грудні 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 26400,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 09.06.2021 року позивач підписала заяву про приєднання 640287/281016 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та розпочала користуватися послугами Відповідача.
23.08.2022 р позивач звернулась до 179 відділення банку Відповідача в м. Києві з метою отримати ЕЦП (електронний цифровий підпис), де її направили на консультацію до старшого економіста ОСОБА_5 .
Працівник банку запропонувала згенерувати ЕЦП через чат-бот банку в "Телеграмі". В подальшому працівник банку ОСОБА_5 зайшла в месенджер "Телеграм" набрала в пошуковому вікні "Ощадбот", де було введено фінансовий номер телефону та останні 4 цифри пенсійної картки. Під час даної операції працівником банку було 2 рази підряд введено код з смс повідомлення, що дало можливість третім особам (шахраям) можливість змінювати пін-код за допомогою оператора.
В подальшому, працівник банку повідомила, що можна зробити такий ключ через Вайбер, де його було успішно сформовано.
Через деякий час позивач побачила, що з її пенсійної картки було перераховано 21500 грн на карту іншого банку, а з картки киянина - 4900грн. на карту іншого банку.
Позивач зазначає, що саме внаслідок дій працівників банку було списано кошти в розмірі 26400,00 грн. з її рахунків.
Крім цього, вказаними діями позивачу заподіяно моральну шкоду, відповідач заблокував доступ до карток позивача, ігнорував звернення останньої. Моральну шкоду оцінює в 20000,00 грн.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що 23.08.2022 через Систему ДБО «Ощад 24/7» (новий мобільний додаток FLUMO) по картковим рахункам Позивачки відбулись успішні операції з переказу коштів (спірні операції), а саме: 1) по рахунку № НОМЕР_1 картка НОМЕР_2 (НОМЕР_13) 23.08.2022 14:12:08 відбулось списання коштів на суму 21500,00 грн на картку іншого банку, Укргазбанк, картка отримувача НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); 2) по рахунку № НОМЕР_5 картка НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) 23.08.2022 14:12:52 відбулось списання коштів на суму 4900,00 грн на картку іншого банку, Укргазбанк, картка отримувача НОМЕР_3 (НОМЕР_4). Операції з переказу коштів 23.08.2022 в сумі 21 500,00 грн. та 4 900,00 грн. проведені через застосунок «Мобільний Ощад» з введенням всіх відповідних даних, спірні операції проведені коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжних карток Банку з правильним введенням паролів, які направлялись 23.08.2022 на особистий (фінансовий) номер Клієнта НОМЕР_8 . Звертає увагу, що Банком проведено перевірку та встановлено, що менеджер відділення № НОМЕР_9 разом з Клієнткою спробували зайти в чат-бот та коли у менеджера виникли підозри відносно сайту, вона попросила Клієнта почекати та підійшла порадитись до колег. Після повернення менеджера, Клієнтом вже були введені та підтверджені дані для переказу коштів. Вважає, що позивачка - Клієнт несе ризик та негативні наслідки незаконного заволодіння та несанкціонованого використання як паролю для реєстрації в системі дистанційного банківського обслуговування, так і логіна, паролю для входу в дану систему. Позивачка власноручно ввела паролі, які надійшли на її фінансовий номер телефону для проведення платіжних операцій, на запит сумнівного чат-боту в застосунку Telegram, що свідчить про те, що безпосередньо дії Позивачки як власника рахунку та держателя платіжного засобу призвели до втрати та незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
В додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що спірні транзакції в сумі 21 500,00 грн. та 4 900,00 грн., які оскаржуються Позивачкою, здійснені 23.08.2022 на банківську платіжну картку, емітентом якої є АБ «УКРГАЗБАНК». Власником картки № НОМЕР_3 та отримувачем коштів є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Якщо Позивачка, ідентифікований Банком як ініціатор переказів, вважає, що її кошти отримані неналежним отримувачем - ОСОБА_4 , вона не позбавлена права звернутися до неї з відповідними вимогами про повернення таких коштів. Крім цього, 23.08.2022 о 14:07 на фінансовий номер Позивачки НОМЕР_8 направлено SMS з кодом для установки PIN-коду банківської карти НОМЕР_2 . Також на даний фінансовий номер Позивачки НОМЕР_8 були надіслані SMS-повідомлення з інформацією відносно реєстрації в мобільному додатку 23.08.2022 о 14:08 та 23.08.2022 о 14:09.Тобто, на фінансовий номер Позивачки були направлення SMS-повідомлення від Банку.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 07.12.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 23.01.2024 р., 06.03.2024 р витребувано у ПрАТ «Київстар», Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» інформаію та письмові докази.
Ухвалою суду від 10.04.2024 р. залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення присутніх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.06.2021 року позивач підписала заяву про приєднання №640287/281016 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та розпочала користуватися послугами Відповідача.
З виписок по картковому рахунку вбачається, що 23.08.2022 по картковим рахункам Позивачки відбулись успішні операції з переказу коштів (спірні операції), а саме: 1) по рахунку № НОМЕР_1 картка НОМЕР_2 (НОМЕР_13) 23.08.2022 14:12:08 відбулось списання коштів на суму 21500,00 грн на картку іншого банку, Укргазбанк, картка отримувача НОМЕР_3 (НОМЕР_4); 2) по рахунку № НОМЕР_5 картка НОМЕР_6 (НОМЕР_7) 23.08.2022 14:12:52 відбулось списання коштів на суму 4900,00 грн на картку іншого банку, Укргазбанк, картка отримувача НОМЕР_3 (НОМЕР_4).
Як вбачається з відповіді АТ «Ощадбанк» від 08.09.2022 р. банком проведено перевірку та встановлено, що менеджер відділення № НОМЕР_9 разом з Клієнткою спробували зайти в чат-бот та коли у менеджера виникли підозри відносно сайту, вона попросила Клієнта почекати та підійшла порадитись до колег. Після повернення менеджера, Клієнтом вже були введені та підтверджені дані для переказу коштів. Операції з переказу коштів 23.08.2022 в сумі 21 500,00 грн. та 4 900,00 грн. проведені через застосунок «Мобільний Ощад» з введенням всіх відповідних даних. Також зазначено, що Клієнт у разі передачі телефону або особистої інформації менеджеру для проведення реєстрації/операцій порушує правила користування платіжними картами та свої обов'язки визначені ДКБО - клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна , Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт.
Як вбачається з відповіді АТ «Ощадбанк» від 05.10.2022 р. спірні операції від 23.08.2022 р. проведені коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжних карток Банку з правильним введенням паролів, які направлялись 23.08.2022 на особистий (фінансовий) номер Клієнта НОМЕР_8 . Реквізити платіжної картки стали відомі третій особі. Крім того, повідомлено, що операції в мережі Інтернет із застосуванням реквізитів платіжної карти та паролів, які відомі лише Клієнту і направляються на його особистий фінансовий номер мобільного телефону, відбуваються миттєво, а тому поверненню або блокуванню не підлягають. Результати перевірки свідчать, що зняття грошових коштів з карткового рахунку Клієнта стало можливим у зв'язку із порушенням (недотриманням) ним вимог ДКБО відносно нерозголошення інформації для проведення платіжних операцій. Підстави для повернення коштів відсутні.
Схожої за змістом була також відповідь АТ «Ощадбанк» від 01.12.2022 р.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
На суд покладено обов'язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. . Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Позивач звернулась до суду з метою стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди, внаслідок безпідставного списання коштів, дозвіл на проведення яких вона не надавала.
Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 40 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення № 164), користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Відповідно до п. 138 розділу VIІ Положення № 164 Емітент зобов'язаний:
1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення);
2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору;
3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення;
4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту;
5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту;
6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.
Емітент у разі невиконання ним обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі:
1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;
2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем (п. 139 розділу VIІ Положення № 164).
Відповідно до пункту 146 розділу VIІ Положення № 164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції..
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).
Відтак позичальник не буде відповідати за шахрайські дії з її карткою та нести матеріальну відповідальність за неналежні платіжні операції в разі дотримання таких умов: своїми діями або бездіяльністю позичальник не сприяв утраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції; виявивши безпідставне списання коштів, позичальник невідкладно повідомив про це в банк і правоохоронні органи.
Разом з тим будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що використання грошових коштів з рахунку було здійснене не позивачем, або без її сприяння, у матеріалах справи відсутні.
Саме з використанням облікового запису ОСОБА_1 після реєстрації в Системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» (Мобільний Ощад) здійснені спірні операції.
Відповідно до п. 17.4.4. Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, з яким позивач ознайомлена і зобов'язувалась виконувати, клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних / авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
Таким чином, вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» (Мобільний Ощад) та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності інформації для реєстрації в мобільному додатку, яка направлялась на фінансовий телефон позивача + НОМЕР_8, та реквізитів облікового запису, які були відомі виключно Позивачці.
Вказана інформація підтверджується відповіддю ПРАТ «Київстар» та роздруківкою з автоматизованої системи банку щодо направлених СМС повідомлень.
Отже, отримавши смс-повідомлення, з одноразовим паролем на номер НОМЕР_8 для входу до системи «Ощад 24/7», позивачка зобов'язана була негайно повідомити банк про такий вхід в додаток «Ощад 24/7», втрату чи компрометацію картки та вимагати блокування карток.
Посилання позивача щодо вчинення спірних операцій, а саме: введення фінансового номеру телефону, кодів з СМС повідомлення працівником банку не підтверджується належними та допустимими доказами, з клопотанням до допит працівника банку в якості свідка сторона позивача не зверталась.
При цьому, в заяві, яка направлена за підписом ОСОБА_1 в АТ «Ощад банк» 01.09.2022 р., зазначено, що саме позивач отримавши СМС ввела їх самостійно, чим надала доступ до її банківських карток.
Тому, саме внаслідок порушення позивачем умов ДКБО щодо заборони передачі третім особам мобільного телефону, номер якого визначений в заяві про приєднання до ДКБО, та недопущення ризику технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону НОМЕР_8 », який належить ОСОБА_1 , відбувся вхід у систему ДБО «Ощад24/7» вірогідно третіми особами, які отримали реквізити платіжної картки позивача та які вона сама повідомила шахраям у переписці в телеграм каналі, що і призвело до втрати коштів із карткових рахунків позивача.
Таким чином, враховуючи, що операції з переказу спірних коштів були здійснені у мережі Інтернет з ініціативи саме позивача, яка власноручно ввела паролі, які надійшли на її фінансовий номер телефону для проведення платіжних операцій, то АТ «Державний ощадний банк України» не повинне нести відповідальність за дані операції.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
Враховуючи те, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження факту незаконного списання коштів із її карткового рахунку, що на підставі статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, відсутні підстави для стягнення з відповідача 26400,00 грн коштів.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17.
Судом також враховано, що згідно відповіді АБ «УКРГАЗБАНК» від 01.04.2024 № БТ-3642 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2024, власником картки № НОМЕР_3 та отримувачем коштів в результаті спірних транзакцій є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відтак, позивач не позбавлена можливості захистити свої права шляхом пред'явлення позову до отримувача коштів за спірними транзакціями.
Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, а права позивача, як було встановлено судом порушено не було.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди, суд не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 536, 625, 634, 1073, 1167 ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення коштів, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквизити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: АТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, адреса: м.Київ, вул..Госпітальна, 12Г.
Повне рішення виготовлено 05.09.2024 р.
Суддя: Андрій Осаулов