печерський районний суд міста києва
Справа № 554/9860/23-ц
пр. 2-4883/24
04 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
У жовтні 2023 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - позивач, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулось до Октябрського районного суду м. Полтави із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 27 622,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії в квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що відповідач з 01 вересня 2019 року по 01 вересня 2023 року оплату за спожиті послуги не здійснював, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27 622,10 грн, яку просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 679,61 грн та 3 % річних у розмірі 632,48 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року цивільну справу за вказаним позовом передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 636 від 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 перейшло право власності на 3/4 квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідач отримував послуги з постачання теплової енергії.
Разом з тим відповідач оплату за спожиті послуги не здійснював, відповідно до розрахунку заборгованості у період з 01 вересня 2019 року по 01 вересня 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 27 622,10 грн.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України та за частиною четвертою статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України, право власності зобов'язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому буді належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та і обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території.
У відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особам за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого за період з 01 вересня 2019 року по 01 вересня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 27 622,10 грн.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що представником позивача надані достатні докази того, що відповідач не сплатив своєчасно за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27 662,10 грн, чим призвів до нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 679,61 грн та 3 % річних у розмірі 632,48 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та стягненню заборгованості відповідно за надані житлово-комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 27 662,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 679,61 грн та 3 % річних у розмірі 632,48 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 179 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 174, 178, 258, 259, 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 7, 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (адреса: вул. Польська, буд. 2-А, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (адреса: вул. Польська, буд. 2-А, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 27 662,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 679,61 грн та 3 % річних у розмірі 632,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (адреса: вул. Польська, буд. 2-А, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк