29.08.2024 Справа № 756/6921/24
Унікальний №756/6921/24
Провадження №2/756/3494/24
29 серпня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
У травні 2024 року позивач звернулась до суду з вимогою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що їй на підставі ордеру № 3718 належить квартира АДРЕСА_1 . Громадянин Республіки Грузія ОСОБА_3 зареєстрований у вказаній квартирі, але не проживає понад шість років без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, його особистих речей у квартирі немає. Тому, позивач вважає, що відповідач втратив право користування квартирою.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач на судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справу повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Відповідач на призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справу повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових документів за адресою зареєстрованого місця проживання, однак конверт повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив до суду не надходив. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з ордером № 3718 від 01.07.1981 року, позивач є наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до отриманих судом відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.07.2012 року.
Згідно з листом Оболонського УП ГУНП в м. Києві від 06.12.2023 року, на заяву ОСОБА_4 повідомлено, що сусіди письмово підтвердили, що ОСОБА_3 протягом шести років не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що сплачує комунальні платежі за адресою , у тому числі за Відповідача, зазначаючи, що він не проживає за даною адресою багато років, однак не надає до суду підтверджуючих доказів.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
В силу ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Надаючи оцінку встановленим обставинам і зібраним доказам, суд зазначає, що позивачка не надала суду жодних доказів того, що відповідач без поважних причин не проживає у квартирі, та протягом якого часу.
Із наданих доказів можливо встановити лише факт реєстрації відповідача у квартирі з 2012 року.
Лист Оболонського УП ГУНП в м. Києві не є належним і достатнім доказом підтвердження факту не проживання відповідача у квартирі, та протягом якого період часу.
Суд звертає увагу, що вказаний лист органу поліції складений на підставі показань інших не ідентифікованих осіб. Однак, в силу принципу безпосередності дослідження доказів, показання таких осіб можуть братись до уваги судом, якщо вони були допитані в якості свідків у судовому засіданні у встановленому законом порядку. Таких клопотань позивач не заявляла.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачка не довела законних підстав, для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 235, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Є.В. Діденко