Справа № 308/14334/24
1-кс/308/5144/24
05 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001703 від 26.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , що був вилучені в ході огляду місця події 26.08.2024 за адресою АДРЕСА_2 , з метою забезпечення збереження речового доказу.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Близько 21 години 00 хвилин 25 серпня 2024 року водій автомобіля марки "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись по вул. Собранецька в напрямку вул. Митної в м. Ужгород, на пішохідному переході, що навпроти будинку АДРЕСА_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка переходила проїзну частину у напрямку з права на ліво відносно руху транспортного засобу. Внаслідок наїзду остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому шийки лівого плеча, рвану рану раковини лівого вуха.
26 серпня 2024 року відомості про вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030001703 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
26 серпня 2024 року в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Ужгород, на перехресті вул. Собранецька, біля буд №122, було виявлено та вилучено: 1) автомобіль "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 ; 2) змив з рукоятки водійських дверей зовні на ватний тампон; 3) п'ять відрізків клейкої стрічки скоч зі слідами папілярних ліній пальців рук, що вилучені з кузова вказаного авто.
27 серпня 2024 року постановою старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_7 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні автомобіль "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом.
Прокурор стверджує, що вказаний транспортний засіб вважається знаряддям вчинення кримінально протиправних дій, його перебування на зберіганні у третіх осіб, створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що, своє чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 2 КПК України.
Окрім цього зазначає, що перебування вказаного автомобіля на зберіганні у власника або особи, яка користується даним автомобілем у зв'язку з їхньою заінтересованістю, що може виразитися у пошкодженні, перетворенні, псуванні, приховуванні згаданого вище майна, може вплинути повноту та достовірність проведеної експертизи, оскільки на даний час виникла необхідність у призначенні ряду судових експертиз (експертизи технічного стану, транспортно-трасологічну експертизу, авто технічну з метою встановлення причин, що слугували настанню ДТП).
Також, вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що згідно реєстраційного документу транспортний засіб: автомобіль "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 . На момент вчинення ДТП автомобіль перебував у Законному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .
Прокурор просить також врахувати, що вказаний транспортний засіб являється засобом вчинення кримінального правопорушення (злочину), оскільки завдяки ньому було спричинено тілесні ушкодження, внаслідок порушення правил дорожнього руху.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, прокурор просить задовольним дане клопотання.
У судове засідання прокурор не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, подане клопотання просить задовольнити в повному обсязі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду даного клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як випливає з матеріалів клопотання, Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2024 за № 12024071030001703.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, якими є речі вилучені в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.08.2024 року, а саме: "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_8 від 27.08.2024 року визнано: 1) автомобіль "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 ; 2) змив з рукоятки водійських дверей зовні на ватний тампон; 3) п'ять відрізків клейкої стрічки скоч зі слідами папілярних ліній пальців рук, що вилучені з кузова вказаного авто, у матеріалах досудового розслідування № 12024071030001703, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2024 року - речовим доказом. Автомобіль зберігати на території спец майданчику ЦЗ ГУНП в Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Карпатської України 10а.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, враховуючи, що даний автомобіль являється засобом вчинення злочину, з метою збереження речових доказів та забезпечення можливості проведення необхідних слідчих дій, судових експертиз у кримінальному провадженні,слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. У зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001703 від 26.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучений транспортний засіб марки "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що був вилучені в ході огляду місця події 26.08.2024 за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1