Вирок від 04.09.2024 по справі 755/2676/24

Справа № 755/2676/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023100040003923 від 19.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з середньою освітою, не працевлаштованого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

18 листопада 2023 року приблизно о 23 год 15 хв ОСОБА_4 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходиться автомобільна стоянка, на якій він неофіційно працює охоронцем.

В подальшому ОСОБА_4 викликав таксі за вищевказаною адресою та направився за адресою: АДРЕСА_3 , де розташована автомобільна стоянка, на якій неофіційно працює охоронцем потерпіла ОСОБА_8 .

Того ж дня, приблизно о 23 год 30 хв ОСОБА_4 прибув до будівлі охорони автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_3 та постукав у двері вищевказаної будівлі, дочекався поки йому відкриє потерпіла ОСОБА_8 .

Перебуваючи на вході до вищевказаної будівлі, між ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_8 виник конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин. Під час вказаного словесного конфлікту у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 , реалізуючи злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, свідомо допускаючи настання тяжких наслідків, витягнув з рюкзака, що був при ньому, розкладний ніж та, тримаючи його у руці, почав наносити ножові поранення в тулуб та кінцівки потерпілої ОСОБА_8 .

В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 . потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колото-різане поранення черевної стінки з пошкодженням печінки, гемоперитонеум, непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа, наскрізне колото-різане поранення правої китиці, правого стегна.

В подальшому ОСОБА_8 відштовхнула ОСОБА_4 , який продовжував наносити удари ножем та вибігла з будівлі охорони з криками про допомогу в напрямку дороги по вул. Дніпровська набережна, де перехожий викликав швидку медичну допомогу. Так, ОСОБА_4 не довів свій злочинний умисел до кінця у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 розпочала чинити опір та вибігла з будівлі охорони.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілу ОСОБА_8 госпіталізовано до КНП «КМКЛ ШМД».

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_8 спричинено такі тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення живота, що відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження; наскрізне (одне) колото-різане поранення м'яких тканин лівого передпліччя з пересіченнями променевої артерії, що відносяться до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу; непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки справа та зліва (2), колото-різані поранення лівого передпліччя (4) , колото-різане сліпе поранення м'яких тканин правого стегна, що відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу; колото-різане наскрізне поранення м'яких тканин правої китиці.

Позиція сторони захисту

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав.

Пояснив, що з ОСОБА_8 вони були у стосунках з квітня 2022 року. Він влаштував її на роботу на паркову, періодично давав гроші її дочці та сину. Потім він запідозрив, що у неї стосунки з іншим чоловіком, розбив її телефон, зібрав речі.

18 листопада приблизно о 9 пів 10 вечора повіз речі на роботу ОСОБА_8 , кинув їй пакет та пішов. Сказав, що їх відносини завершились. Тілесних ушкоджень їй не наносив, цього дня з ОСОБА_8 не переписувався. Потім повернувся на роботу, пішов в магазин «Велика кишеня», де познайомився з дівчиною ОСОБА_9 , телефонами не обмінювались, вирішили зустрітись на АДРЕСА_9, бо там кафе, яке працює в комендантську годину. Він приїхав до кафе «Вище неба» в 23:30, почекав 5 хвилин, дівчини не було, тоді він повернувся на стоянку.

Дівчина була зростом 165-170, мала світле волосся. Таксі замовляв на АДРЕСА_10, тому що там знаходиться ресторан. Під час досудового розслідування не повідомляв цю інформацію, бо не вважав за необхідне.

Потерпіла його оговорює, їй вигідно, щоб не залишатись самій, бо їй нема де жити. У її житті був випадок, коли вона напилась таблеток, а він її врятував. До цього під час спільного проживання були випадки, коли потерпіла різала вени та хотіла вистрибнути з вікна Останній рік він з потерпілою жив на стоянці, де працював, а потім попросив власника влаштувати її на іншу стоянку.

Коли відбувався обшук, то його вдарили. Він сказав, що ведеться відеоспостереження, тоді пропала флешка з відео. Під час обшуку був тиск, він не розумів що відбувається. Чи телефонувала в цей день донька ОСОБА_8 не пам'ятає.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив виправдати ОСОБА_4 , оскільки він злочину не вчиняв, потерпілій поранень не наносив, мотиви злочину відсутні. Свідки у судовому засіданні вказували на час вчинення злочину, який не співпадає з тим, який зазначено стороною обвинувачення. ОСОБА_4 має алібі на цей час, оскільки перебував в іншому місці. Частина доказів є сфальсифікованими. Потерпіла оговорює його підзахисного, її показання різняться, тілесні ушкодження вона наносила сама декілька років тому. Докази щодо ОСОБА_4 штучно створені, бо слідство не перевірило жодної іншої версії подій. У задоволенні цивільного позову відмовити повністю.

Позиція потерпілої

Будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 показала, що знає обвинуваченого протягом 2-3 років. Вони разом проживали. Стосунки були різні, деколи обвинувачений її бив, але в поліцію вона не зверталась. Жили разом в Обухові, а потім за місцем роботи на стоянці. Силу раніше застосовував, вона писала заяву, легкі тілесні, попросив пробачення і вона забрала заяву. Син в лікарню возив. Вона їздила до нього з обідами. Мати його привезла 10 000 грн, і на цьому вся допомога.

18 листопада 2023 року в обідню пору ОСОБА_4 приїхав до неї на роботу, кинув мішок з речами та сказав, щоб вона не поверталась. А потім в 23 год приїхала машина, забіг обвинувачений, одразу вдарив її в голову, вона впала на диван і він витягнув ніж. Він був в темному одязі, чорний рюкзак, ніж в боковій кишені, ознак сп'яніння не помітила. Ножем почав крамсати, наносити тілесні ушкодження по тілу, кричав «не будеш моя, то не будеш нічия». Він стояв над нею і ножем бив.

Також постраждала рука, бо вона закривалась від ножа. Як наніс удар в ногу вона не пам'ятає. На стільці стояв ноутбук і він туди потрапив ножем пару разів. Тоді вона відштовхнула його і встигла втекти на дорогу. ОСОБА_4 також вийшов і пішов в іншу сторону. Біля дороги вона побачила двох хлопців, які викликали швидку допомогу. Потім вона ще встигла зателефонувати дочці. Була дуже у паніці і боялась за своє життя, біль вже відчувала. В лікарні прийшла до тями, дочка була поруч. Зараз їй дуже страшно, поставила камери. Добре, що роботодавець залишив на роботі, але руки не працюючі. Хоче, щоб обвинувачений поніс покарання, запам'ятав і відповів за вчинене.

Також заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 600 000 грн 00 коп., просила його задовольнити у повному обсязі.

Досліджені у судовому засіданні докази

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_10 показала, що є дочкою потерпілої. 18.11.2023 вона знаходилась у м. Одеса, коли їй зателефонувала мама і попросила приїхати до м. Києва, бо її порізав ОСОБА_11 . По голосу зрозуміла що їй дуже погано і злякалась, що мама може померти. Вона почала шукати машину, але було пізно і почалась комендантська година, телефонувала мамі але зв'язку уже не було. Вона разом зі своїм хлопцем почала телефонувати до поліції м. Києва, швидку допомогу. Вона скинула на вайбер фото ОСОБА_11 до поліції. Швидка повідомила, що на адресу виїхали, жінка в тяжкому стані. О 6 ранку вона виїхала та приїхала на місце події, потім поїхала до лікарні, де її зустріла поліція. До мами її пустили, однак остання її не пам'ятала, лише сказала, що він хоче її вбити. Лікарі повідомили, що пошкоджена печінка, потрібне переливання крові. Вона мала контакти ОСОБА_11 , зателефонувала йому, останній сказав: « хай твоя мама іде до іншого». Потім її хлопець зателефонував ОСОБА_11 і запитав де він, але він не повідомив, потім вимкнув телефон. В Обухові вони прожили разом десь 2 роки, вона до них приїздила в гості. Як вони познайомилися і почали жити вона не знає. Раніше, коли вона приїжджала в гості, ОСОБА_13 штовхав маму. Мама сказала, що це не перший раз. Вона була на навчанні і її хлопець повідомив, що мама в лікарні, що побив ОСОБА_11 , були зуби вибиті, синці. На автостоянці коли вони жили, вона приїхала в гості, запитала чому немає вдома Кості, то мама сказала, що посварилися. Вона бачила синці на тілі мами. За адресою по вул. Ахматової він навіть хотів спалити їх разом з мамою, чи подавали заяву в поліцію і чому не подали не знає.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_14 показав, що з обвинуваченим ні в яких стосунках не перебуває, потерпілу теж не знає, працює тренером дітей по настільному тенісу та підробляє у таксі. 18.11.2023 прийшло замовлення в таксі, через 10 хв він приїхав на ту адресу, яку вказали. Привіз клієнта на ту адресу, яку сказали, з ним розрахувався обвинувачений і пішов десь о 23:55. Його автомобіль - Опель омега, НОМЕР_1 , чорного кольору. Привіз його на адресу: АДРЕСА_2 , обвинувачений уточнив де він буде, що прийшов на набережну напроти Велмарту, АДРЕСА_3 . По розмові в поведінці нічого не помітив, мовчав, був нормальний. З ним проводилась слідча дія, з цього питання йому ніхто не телефонував, віддав поліції записи зі своєї програми.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що з обвинуваченим в стосунках не перебуває, потерпілу не знає, працює фізичною особою-підприємцем. 18 листопада 2023 десь о 23 год 15 хв було замовлення з вул. Ахматової на Дніпровську набережну. Опис його автомобіля: Фіат добро АЄ9343, сірого кольору. О 23 год 30 хв привіз обвинуваченого на місце, до стоянки, розташування біля Дніпровської набережної, 13. Обвинувачений говорив щось за ремонт, був спокійний, тверезий, запаху не було, на ньому була курточка, окрім поліції ніхто не телефонував з цього питання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він викликав швидку жінці. До комендантської години лишалось близько 30 хв, було холодно, дату не пам'ятає, це була Дніпровська набережна 14 чи 16, над дорогою стоянка знаходиться. Він проходив повз, десь 15-20 м вперед в сторону стоянки від зупинки, почув як кричить жінка, просила допомогти, ніхто не зупинявся. Вона сіла на бордюр і він викликав швидку. Вона була одягнена у піжамні штани світлого кольору, на ній була футболка з короткими рукавами, тому й звернув увагу, бо було холодно, і він був у пуховику темного кольору, детальніше не пам'ятає, жінка в крові, руки в крові, бачив як кров капала. Жінка сказала, що «муж порезал». Спочатку він думав, що на неї напали бродячі собаки, тому взяв камінь в руки, а потім викликав швидку. Запитували, що сталось, декілька разів телефонував, десь 2-3 рази з номеру НОМЕР_2 , набрав з телефону товариша. Більше нікого там не бачив, чекав поки швидка приїхала. Він взяв її під руку, допоміг йти, швидка забрала її з будівлі охорони. Він поїхав у відділок поліції і давав показання.

Крім того, судом безпосередньо досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема:

- постанови про визначення групи слідчих, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 19.11.2023; про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 19.11.2023; про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 12.02.2024 (т. 1 а.с. 153-154, 155, 156);

- рапорти т.в.о. заступника командира роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_17 від 19.11.2023 та ст. ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від.19.11.2023, з яких вбачається, що 19.11.2023 екіпажем Рубін 252 отримали орієнтування о 00 год 10 хв від екіпажів Дніпровського району щодо «тілесних ушкоджень», які стались 18.11.2023 о 23 год 37 хв, дане звернення опрацював Рубін 401 Дніпровського району. Як стало відомо, що чоловік наніс ножові поранення жінці та втік з місця скоєння правопорушення та можливо місця перебування даної особи за адресою: АДРЕСА_2 відкрита парковка). Прибувши на місце виклику для встановлення та затримання особи по орієнтуванню, виявлено чоловіка, який за прикметами схожий на того, що наніс тілесні ушкодження. Дана особа працює охоронцем та повідомляє неправдиві дані, поводить себе незрозуміло, в стані алкогольного сп'яніння, нервує та плутається в показах, документів не показує. Встановлено особу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого опізнала потерпіла. Даного чоловіка затримано. На місце викликано СОГ Дніпровського району для подальшого розбору (т. 1 а.с. 157, 158);

- рапорт інспектора ОСОБА_18 за заявою, зареєстрованою в ЄО № 56228 від 19.11.2023, згідно якого, прибувши за вказаною адресою виявлено потерпілу ОСОБА_8 , яка повідомила, що працює сторожем на парковці. Знаходячись на робочому місці в будці охоронця, до неї зайшов її колишній хлопець ОСОБА_4 (зі слів) та наніс їй ножові поранення в область рук і зник з місця пригоди. Також потерпіла повідомила, що її колишній може знаходитись за адресою: АДРЕСА_2 (парковка). Дані зловмисника та можливе місцезнаходження надані екіпажам Дніпровського та Дарницького районів. На місці працювали ШМД 175 Лозінський, які госпіталізували потерпілу з попереднім діагнозом колото-різані рани передпліччя, різані рани грудної клітини та ніг. На місці залишився АП Загар спільного з ДФТГ, екіпажем ПП здійснено супроводження потерпілої до ЛШД за адресою: АДРЕСА_5 , де останню завезли до реанімаційного відділення для проведення операції. На місце направлено СОГ (т. 1 а.с. 159-160);

- довідку КНП «КМКЛ ШМД» № 7393 на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 162);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.11.2023, відповідно до якого 18.11.2023 близько 23 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_3 , цивільний чоловік ОСОБА_4 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 163);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.12.2023 та додаток до нього, відповідно до якого слідчий експеримент проводився за участю потерпілої ОСОБА_8 у присутності понятих за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно слідчого експерименту ОСОБА_8 пояснила, що 18.11.2023 приблизно о 23 год 00 хв вийшла на вулицю для запису даних автомобіля, після чого повернулась до будівлі охорони. Через деякий час почула стук у двері. Відчинивши двері, побачила ОСОБА_4 , який одразу вдарив її у голову, внаслідок чого вона впала на диван. ОСОБА_4 підійшов до дивану, поряд поклав свій рюкзак, дістав з нього ніж розкладний сірого кольору. Потім, тримаючи ніж у правій руці, почав наносити удари у грудну клітину та тулуб. У цей час ОСОБА_8 почала захищатись руками та ОСОБА_4 продовжував наносити удари по руках та тулуб. Внаслідок захисту ОСОБА_8 ОСОБА_4 наніс удар по праві нозі потерпілої. Після чого ОСОБА_4 відволікся, потерпіла ОСОБА_8 штовхнула його та вибігла на вулицю з криком про допомогу. ОСОБА_8 підбігла до дороги, там два невідомих чоловіка викликали швидку. Після чого її госпіталізували до КНП «КМКЛ ШМД». Куди ОСОБА_4 подів ніж, вона не знає (т. 1 а.с. 168-171);

- висновок експерта № 042-5-2024 від 29.01.2024, відповідно до якого:

1. Вивчивши та проаналізувавши дані, наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням даних на її ім'я, у відповідності питань Постанови, дає підстави зробити наступні висновки.

Під час первинно відомого звернення 19.11.2023 о 00.08 по медичну допомогу ОСОБА_8 (з урахуванням проведених у подальшому оперативних втручань), її судово-медичного огляду, у останньої були виявлені наступні тілесні ушкодження:

a) проникаюче колото-різане поранення живота: рани (визначена клінічними лікарями як колото-різані) на передній черевній стінці (розміром 2,0х1,0 см) на 2 см правіше від мечоподібного відростку грудини, від якої йде рановий канал направлений справа-наліво, зверху-вниз, спереду-назад, проникає в черевну порожнину, з ушкодженням правої долі печінки (в ділянці серповидної зв?язки глибиною до 1,0 см), з явищами гемоперитоніуму (наявність у черевній порожнині до 2100 мл крові) (при огляді - рубець, який є наслідком загоєння вказаного поранення, яке було підвергнуто первинної хірургічної обробки - на передній черевній стінці пo правій мечоподібного відростку);

б) непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки справа та зліва (2): рана (визначена клінічними лікарями як колото-різана) на передній поверхні грудної клітки справа в проекції III-го ребра по середньо-ключичній лінії, (розміром 2,0х1,0 см) та на передній поверхні грудної клітки зліва. в проекції VI-го ребра по середньо-ключичній лінії (розміром 2,0?0,5 см);

в) наскрізне (одне) колото-різане поранення м?яких тканин лівого передпліччя з пересіченням променевої артерії рана (визначена клінічними лікарями як поверхні колото-різані) середньої третини лівого передпліччя по задній поверхні (розміром 4,0х1,5 см) з пошкодженням (повним пересіченням) променевої артерії, яке було ушито (анастомоз кінець в кінець) та призвело до невропатії лівого серединного та променевого нерву;

г) колото-різані поранення лівого передпліччя (4) - рани (визначені клінічними лікарями як колото-різана) на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині та середній третині (2), дном ран є м'язи;

д) колото-різане наскрізне поранення м'яких тканин правої китиці - рани (визначені клінічними лікарями як колото-різані) на тильній та долонній поверхні правої кисті в проекції з тильного боку у 4-му міжп?ясному проміжку в нижній третині з долонній поверхні в проекції гіпотенера, з травматичним переломом 5-ї п?ясної кістки без зміщення уламків;

е) колото-різане сліпе поранення м'яких тканин правого стегна: рана (визначена клінічними лікарями як колото-різана) по внутрішній поверхні в нижній третині правого стегна (розміром 3,0х1,0 см), від якої йде рановий канал до 5 см, направлений знизу-вгору, який сліпо закінчується у м'язах.

Характер та відома морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вищевказані поранення утворилися за рахунок десятикратної ударної дії предмету/предметів, якому/яким притаманні колюче-ріжучі властивості, та можуть бути спричинені у строк та при обставинах, вказаних у описовій частині даної Постанови, тобто, 18.11.2022.

Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, вказаних у підпункті а) даних Підсумків, є критерій небезпеки для життя, а тому, відповідно п. п. 2.1./а, 2.1.2 та 2.1.3/к «Правил», кожне з виявлених тілесних ушкоджень відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження.

Враховуючи морфологічні властивості у п в.) даних підсумків вказаної колото-різаної лівого передпліччя з пошкодженням променевої артерії - що потребувало проведенню оперативного лікування - пластики (ушивання) артерії, дозволяють стверджувати, що в звичайному обґрунтовані строки, які необхідні клінічному перебігу мінімально для відновлення порушеної функції лівої кінцівки складають строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров'я, як критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин, є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження, вказане у п.в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил».

Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок місцю утворення ран будь-якої етіології спостерігається у строк понад 6 але менш ніж 21 добу, тобто, власно цей строк відображає тривалість розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин, є підстави стверджувати, що вказані у п.п.п. б), г), е) тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що СПРИЧИНИЛО короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно п. п. 4.6. та 2.3.3. «Правил».

З урахуванням відсутності даних інструментальних методів досліджень (рентгенограми правої кисті) на цьому етапі немає можливості піддати судово-медичній оцінці наявний у ОСОБА_19 перелом 5-ї п?ясної кістки, та оцінити травму правої кисті, вказаною у п. д) даних Підсумків, відповідно п. 4.13.1 та п. 4.13.4 «Правил».

Враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_19 тілесних ушкоджень, дані проведення слідчого експерименту за її участю, можна заключити, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах та у спосіб, на які вона вказує, що не суперечить об'єктивним судово-медичним даним (т. 1 а.с. 172-179);

- заяву ОСОБА_4 від 19.11.2023 та протокол обшуку від 19.11.2023 з ілюстративною таблицею та додатком до протоколу, за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення робочого місця охоронця), проведеного старшим слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 .О в присутності ОСОБА_4 та понятих, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Моторола Е20», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який запаковано до спец.пакету №KIV1109988; мобільний телефон «Самсунг Galaxy J20», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 , без сім-карти, який запаковано до спец.пакету №KIV1109991; мобільний телефон «ERGO», ІМЕІ 1: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 , з сім-картою НОМЕР_12 , який запаковано до спец.пакету №KIV1109989; мобільний телефон кнопковий «NOKIA», чорного кольору, який у вимкненому стані запаковано до спец.пакету №KIV1109990; дерев'яну палицю з металевими кінцівками, яку запаковано до сміттєвого пакету та на кінцях склеєно липкою стрічкою з написами «NPP-0140942; 3 (три) предмета, зовні схожі на канцелярські ножі, які запаковано до картонної коробки, яка опечатано липкою стрічкою червоного кольору з написом «NPP-0140939»; 2 (два) предмета, зовні схожі на ножі та 1 (один) предмет, зовні схожий на ножиці, які запаковано до картонної коробки та опечатано липкою стрічкою червоного кольору з написами «NPP-0140940»; куртку жіночу, чорного кольору, яку запаковано до картонної коробки, яка опечатана липкою стрічною червоного кольору з написами «NPP-0140938»; куртку чоловічу, темно-сірого кольору із речовиною бурого кольору, яку запаковано до картонної коробки та опечатано ліпкою стрічкою з написами «NPP-0140937» (т. 1 а.с. 180, 181-188);

- постанови про визнання речових доказів та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 19.11.2023 (т. 1 а.с. 189-191, 211-212, 221-222);

- аудіозапис (на флеш-накопичувачі) виклику екстреної медичної допомоги від 18.11.2023 за № 145380 (т. 1 а.с. 200);

- копію карти виїзду швидкої медичної допомоги (форма № 110/о) від 18.11.2023 за № 5380 до ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 201);

- протокол огляду місця події від 19.11.2023 з ілюстративною таблицею, проведеного в присутності понятих, відповідно до якого об'єктом огляду була земельна ділянка з асфальтним покриттям, на якій розташована автостоянка та одноповерхова будівля, яка визначається як приміщення охорони за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено бежеву кофту з плямами бурого кольору, яку запаковано до картонної коробки та скріплено печаткою NPP0124178, NPP0124181, NPP0124173, NPP0124180 та змиви речовини бурого кольору, запаковані до паперового конверту та опечатані биркою червоного кольору з № NPU-0364013 (т. 1 а.с. 202-210);

- протокол огляду місця події від 19.11.2023 з ілюстративною таблицею, проведеного в присутності понятих, відповідно до якого об'єктом огляду є КНП «КМКЛ ШМД» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, під час огляду гардеробу, куди складають речі хворих виявлено особистий одяг та цінні речі ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 213-220);

- протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 19.11.2023 та довідку до нього, відповідно до якого у присутності понятих свідок ОСОБА_14 впізнав особу, зображену під № 2 як клієнта в таксі, який 18.11.2023 здійснював поїздку за маршрутом АДРЕСА_11 - АДРЕСА_13 - ОСОБА_4 ; особу свідок ОСОБА_14 впізнав за загальними рисами обличчя, формою носа та скул, розташуванням очей та брів (т. 1 а.с. 223-225);

- протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 19.11.2023 та довідку до нього, відповідно до якого у присутності понятих свідок ОСОБА_15 впізнав особу, зображену під № 3 як клієнта в таксі, який 18.11.2023 здійснював їхав за маршрутом АДРЕСА_12 - АДРЕСА_11 - ОСОБА_4 ; особу свідок ОСОБА_15 впізнав за загальними рисами обличчя, формою носа та скул, розташуванням очей та брів (т. 1 а.с. 226-226 б);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.11.2023, відповідно до якого 19.11.2023 о 04 год 30 хв затримано ОСОБА_4 за участю адвоката ОСОБА_21 , підставою затримання вказано: «якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення»; встановлено, що 19.11.2023 до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення, про те що, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки КНІ «КМКЛ ШМД»: проникаюче колото різане поранення черевної стінки з пошкодженням печінки. Гемоперитонеун. Непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини з права, наскрізне колото-різане поранення правого стегна (ЄО 56244 від 19.11.2023) (т. 1 а.с. 228);

- постанову про уточнення від 20.11.2023, згідно якої вважати вірною адресу фактичного затримання у протоколу затримання, підозрюваної у вчиненні злочину: АДРЕСА_2 ; вважати вірною підставою затримання згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (т. 1 а.с. 228 а - 228 б);

- протокол обшуку затриманої особи від 19.11.2023 та додаток до нього, проведеного у присутності понятих, за участю адвоката ОСОБА_21 , відповідно до якого старший слідчий Дніпровського УП ГУНП ОСОБА_20 здійснив обшук затриманої особи - ОСОБА_4 , під час якого виявлені та вилучені особисті речі останнього, а саме: спортивну кофту з плямами, кросівки темного кольору з червоними шнурками з написом «Speed» розмір 43, теплі штани з написом «Nike» з плямами та футболку червоного кольору, які були поміщені до картонної коробки та опечатані клейкими бірками з написом NPP-0140932 та з написом NPP-0140933 (т. 1 а.с. 229-229 а);

- тест № 634 від 19.11.2023, відповідно до якого за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» проведено огляд ОСОБА_4 на стан сп'яніння, результат - 0,87 %0 (т. 1 а.с. 231);

- висновок судово-психіатричного експерта № 127 від 06.02.2024, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 на будь-який психічний розлад не страждає. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підекспертний на даний час підозрюється, на будь-який психічний розлад не страждав; він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час на будь-який психічний розлад не страждає, а тому застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.с. 232-233);

- висновок експерта № 081-651-2023 від 02.02.2024 та додаток до нього, за результатами судово-медичної експертизи, відповідно до якого встановлено:

1. Кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, тобто її крові властивий антиген Н.

2. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, тобто його крові властивий антиген Н.

3. На наданій на дослідження куртці в об. №№ 1-10 виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові по системі AB0 в об.№ 6 встановлена група групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А і анти-В, в об. №№ 1-5,7-10 виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження даної крові як від потерпілої ОСОБА_8 , так і від підозрюваного ОСОБА_4 .

На наданій на дослідження куртці в об. № 11 кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена (т. 1 а.с. 233 а - 235);

- протокол огляду речей від 10.01.2024, проведеного слідчою Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_22 , за участі понятих, відповідно до якого: 1) об'єктом огляду являється мобільний телефону марки «Motorolla» сірого кольору. На задній частині даного мобільного телефону з лівої сторони зверху розміщено камеру, поблизу камери розміщено літеру М. Знизу задньої частини телефону вказана модель ХТ2155-3. При введені комбінації у телефоні « *161# » на екрані висвітлюється мобільний телефон: НОМЕР_14 .

При включені мобільного телефону на головному екрані розміщено 256 фотозображення лева та додатки мобільного телефону. При відкритті телефонних дзвінків наявні контакти які останні надходили на даний телефон. При відкритті додатку Вайбер наявний контакт ОСОБА_23 та повідомлення о 22 год 41 хв та 22 год 46 хв.

Під час огляду мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 проводилась фотозйомка на фотоапарат марки «Canon» з електронним носієм інформації у вигляді флеш накопичувача. Мобільний телефон було поміщено до сейф пакету № KIV 1102616 (т. 1 а.с. 235 а -236 а);

- протокол огляду речей від 12.01.2024, проведеного слідчою Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_22 , за участі понятих, відповідно до якого: 1) об'єктом огляду являється мобільний телефону марки TECNO зеленого кольору. На передній частині телефону розміщені брудні плями на нижній частині екрану, на задній частині телефону зверху та знизу розміщені плями речовини бурого кольору, з лівої сторони розміщено камеру під якою розміщено напис «TECNO SPARK».

При включені мобільного телефону на головному екрані розміщено фотозображення чорного кота та додатки мобільного телефону, зверху зазначений час. При відкритті телефонних дзвінків наявні контакти які останні надходили на даний телефон. При відкритті додатку Вайбер наявний контакт « ОСОБА_24 » НОМЕР_15 та повідомлення які надсилали видалені.

При відкритті додатку «Телеграм» наявні повідомлення від номеру телефона НОМЕР_14 , де контакт надсилає образливі повідомлення потерпілій ОСОБА_8 о 22 год 25 хв. Також наявний контакт « ОСОБА_25 », де останній також надсилає образливі повідомлення до потерпілої ОСОБА_26 .

Під час огляду мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 проводилась фотозйомка на фотоапарат марки «Canon» з електронним носієм інформації у вигляді флеш накопичувача. Мобільний телефон поміщено до сейф пакету № KIV1102607 (т. 1 а.с. 237-239);

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.02.2024 та додаток до нього, відповідно до якого слідчий експеримент проводився за участю підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 , у присутності понятих, за адресою: АДРЕСА_7 . Слідчим експериментом встановлено: підозрюваний ОСОБА_4 пояснив, що 18.11.2023 відвіз речі своїй співмешканці ОСОБА_8 , після чого повернувся до місця своєї роботи та проживання, а саме: АДРЕСА_2 . По поверненню ОСОБА_4 ліг спати. Потім його розбудили працівники поліції та повідомили, що ОСОБА_8 порізали, але йому невідомо, хто саме це зробив. Дані дії ОСОБА_4 , з його слів, не вчинив, під час дій перебував за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_8 зловживала алкоголем та були напади, коли остання не розуміла, що відбувається (т. 1 а.с. 240 -243);

- доручення оперативному підрозділу про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст. 40 КПК України) від 19.11.2023 старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_27 (т. 2 а.с. 1);

Крім того, у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту безпосередньо досліджено речові докази, надані стороною обвинувачення, а саме одяг, в якому потерпіла ОСОБА_8 була доставлена до лікарні на предмет наявності плям бурого кольору (крові) та слідів порізів від ножа.

Оцінка суду

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зокрема, згідно ст. 85 КК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 86 КК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказу під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими та жодної із передбачених КПК України обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не встановлено, як і істотних порушень прав і свобод обвинуваченого, гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування.

Стороною захисту під час судових засідань заявлено клопотання про визнання всіх процесуальних документів сторони обвинувачення недопустимими доказами, зокрема: доручення старшого слідчого ОСОБА_27 від 19.11.2023р., протоколи допиту потерпілої ОСОБА_8 , протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої; протокол допиту свідка ОСОБА_15 , а також надані ним скріншоти з телефону, оскільки протокол складено оперуповноваженим ОСОБА_28 , який не входив до групи слідчих.

Суд зазначає, що частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).

Визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч. 2 або ч. 3 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч. 1 ст. 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к).

Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене під час збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв'язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19).

Повертаючись до обставин даної справи, суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд вказав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід зазначити, що порушень вимог ст. 237 КПК України під час проведення слідчих дій, які б були фундаментальними, судом не встановлено.

Доводи захисту щодо недотримання вимог ст. 104-107 КПК України стосуються питання якості формування протоколів слідчих дій (питання якості їх змісту, зазначення/не зазначення певних даних), однак не містять у собі посилань на порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Відповідно ці докази не можуть вважатися недопустимими на підставах, описаних стороною захисту, оскільки не витікають з порушень ст. 87 КПК України. А якість змісту документів не є підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки це не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Більш того, в постанові від 11 квітня 2019 року в справі № 642/5974/13-к Верховний Суд зауважив, що встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.

Інші доводи захисту також не спростовують наведених висновків суду, оскільки у даній справі не виявлено випадків порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України), що могло б призвести недотримання процедури їх проведення і, як наслідок, заборони використовувати результати процесуальних дій як докази (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17).

Також під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявив про незаконність обшуку в його житлі та тиск на нього зі сторони працівників поліції.

Суд зазначає, що під час проведеного обшуку 19.11.2023 за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення робочого місця охоронця), проведеного старшим слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 .О в присутності ОСОБА_4 та понятих, виявлено та вилучено: мобільний телефон «Моторола Е20», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , мобільний телефон «Самсунг Galaxy J20», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 , без сім-карти; мобільний телефон «ERGO», ІМЕІ 1: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 , з сім-картою НОМЕР_12 ; мобільний телефон кнопковий «NOKIA», чорного кольору; дерев'яну палицю з металевими кінцівками; 3 (три) предмета, зовні схожі на канцелярські ножі; 2 (два) предмета, зовні схожі на ножі та 1 (один) предмет, зовні схожий на ножиці; куртку жіночу, чорного кольору; куртку чоловічу, темно-сірого кольору із речовиною бурого кольору.

Надалі ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2023, справа № 755/17867/23, задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявленням та фіксацією, а також вилучення вищезазначених речей.

Згідно даних ухвали, слідча суддя, вивчивши клопотання слідчого та долучені до нього матеріали, вважає, що у ньому наявні в цілому відомості визначені ст. 234 КПК України. Обставин, регламентованих частиною 5 вказаної статті та статті 233, які б слугували підставою для відмови у задоволенні клопотання не встановлено. Порушень вимог ст.ст. 233, 234 КПК України, Глави 20 КПК України - слідчі (розшукові) дії, та Глави 2 КПК України - засади кримінального провадження не виявлено та не було встановлено відомостей, які б беззаперечно свідчили, що надання дозволу на обшук становитиме особистий та надмірний тягар, тобто, апріорі, таке втручання не є свавільним, оскільки отримання дозволу на його проведення здійснено з дотриманням принципу законності, та воно є пропорційним до тяжкості вчиненого правопорушення та відповідає справжнім інтересам суспільства.

Відповідно суд, в цій справі, при відсутності з боку сторони захисту клопотань про витребування матеріалів судового провадження про надання дозволу на обшук постфактум позбавлений змоги дійти протилежного висновку тому, який навів вище, так як предметом аналізу з цього питання виступала лише сама ухвала від 20.11.2023, яка у собі, на противагу доводам обвинуваченого, містить дійсні мотиви, що прямо передбачені ч. 3 ст. 233 КПК, як передумови невідкладного обшуку та слідчим суддею такі приводи і підстави визнанні достатніми.

Разом з тим, відповідно до позиції ВС висловленої у справі № 741/248/16 в постанові від 15.05.2018, згідно з ч. 2 ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, а у передбачених ч. 3 ст. 233 цього Кодексу невідкладних випадках, коли обмеження права на недоторканність житла чи іншого володіння особи для проведення в них обшуку чи огляду може бути здійснено до постановлення рішення суду, єдиною правовою підставою для проведення цієї слідчої (розшукової) дії мала б бути ухвала слідчого судді, у той час, як на противагу обставинам справи, яка аналізувалася ВС, в цьому провадженні були саме дійсність передбачених ч. 3 ст. 233 цього Кодексу невідкладних випадків, що власне прямо установлено ухвалою слідчої судді ОСОБА_29 від 20.11.2023.

Окрім цього, суд звертає увагу на висвітлену у постанові ККС ВС від 06 червня 2023 року у справі № 489/6721/21 (провадження № 51-4081км22) позицію, з якої вбачається те, що обмеживши сторони права на апеляційне оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, законодавець передбачив інший механізм висловлення незгоди із рішеннями слідчого судді. За приписами ч. 3 ст. 309 КПК на ухвали слідчого судді, які не оскаржуються під час досудового розслідування, можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді. Суд, отримавши такі заперечення, має їх розглянути під час підготовчого провадження або під час судового розгляду, в залежності від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення. Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що суд, який розглядає обвинувачення по суті, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини для вирішення питань, важливих для виконання його завдань.

У постанові від 18 липня 2023 року (справа № 760/2468/22, провадження № 51-2937км23) ККС констатував, що суд першої інстанції повинен перевірити доводи сторін, які стосуються їхньої незгоди із ухвалами слідчих суддів, що не підлягають окремому апеляційному оскарженню. Колегія суддів наголосила, що ненадання відповідей на доводи такого заперечення не лише не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону, але й суперечать положенням ч. 3 ст. 309 КПК.

Суд вважав, що сторони кримінального провадження мають можливість оспорити обґрунтованість ухвали слідчого судді, про яку йдеться у цій справі під час підготовчого судового засідання у відповідності до ч. 3 ст. 309 КПК. Суд зобов'язаний належним чином розглянути ці заперечення та прийняти рішення по суті питання, ґрунтуючись на власній оцінці обставин провадження.

Отже, за практикою суду касаційної інстанції, суд має належно перевірити заперечення учасника провадження на рішення, ухвалені слідчим суддею під час досудового розслідування, які не є предметом самостійного апеляційного оскарження.

Як наслідок, суд констатує, що під час підготовчого провадження, стороною захисту не подавались заперечення на ухвалу слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2023.

Щодо доводів обвинуваченого про тиск на нього зі сторони працівників поліції, то згідно дослідженого відео таких обставин судом не встановлено. А саме твердження не вказує на недопустимість такої слідчої дії та документу і автоматично не дає передумов для застосування концепції "плодів отруєного дерева" по відношенню до інших доказів, отриманих під час таких слідчий дій, при відсутності для того передумов регламентованих ст. 87 КПК, що є дійсним у цій справі (відсутність констатації факту порушення вимог ст. 87 наведеного Кодексу).

Щодо порядку проведення самої слідчої дії - обшуку, то слід указати таке.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

За змістом статей 223, 234-236 КПК України, обшук є слідчою (розшуковою) дією, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Речові докази та документи, повинні бути отриманні у спосіб, передбачений статтею 93 КПК, належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК (залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу (див. постанову ККС ВС від 07.08.2019 у справі № 555/456/18).

Дані речові докази отримані у спосіб та порядку, передбаченому КПК, а саме під час обшуку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як наслідок, Суд уважає, що порядок, встановлений КПК України під час вказаного обшуку був дотриманий.

Будь-яких інших доказів під час судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Підстави наведені стороною захисту для визнання доказів недопустимими не є слушними, так як не було установлено порушень регламентованих ст. 87 КПК України.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, в їх сукупності, підтверджуються обставини регламентовані ст. 91 того ж Кодексу.

Щодо вказівки захисника на порушення під час слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 , то, на думку суду, його проведено під час досудового слідства з дотриманням вимог ст. 240 КПК України.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь особи у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань.

Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК України, у системному зв'язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту. При проведенні слідчого експерименту участь особи не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).

Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення показань, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 КПК України (правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 року, справа №740/3597/17).

Повертаючись до обставин даної справи, суд зауважує, що проведення слідчого експерименту мало місце у формі, що містить ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події. Проведений експеримент собою не посвідчують виключно проголошення свідчень, а тому його неможливо розцінювати як допит такої особи.

Поставлені питання та їх форма, на думку суду, відповідали фактичним обставинам, які виникали під час слідчої дії та такі питання є прийнятними за сутнісним критерієм з огляду на характер питань, які слід було установити в даній справі, а саме детальне, а не загальне уявлення про обставини подій, які відбувались за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

В той час, як отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

Щодо тверджень сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу допиту свідка ОСОБА_15 , а також надані ним скріншоти з телефону, оскільки протокол складено оперуповноваженим ОСОБА_28 , який не входив до групи слідчих.

Суд зазначає, що керівник органу досудового розслідування уповноважений , зокрема: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих (п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України)

Згідно з п. 2,3 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений: проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до положень ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Згідно з висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20), за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, що повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що твердження захисника про те, що протокол допиту свідка складено оперуповноваженим ОСОБА_28 , який не входив до групи слідчих, а тому цей процесуальний документ є недопустимим доказом, є некоректним, оскільки у відповідній постанові керівника органу досудового розслідування зазначаються слідчі, яких уповноважено на проведення відповідних слідчих (розшукових) дій у випадках, встановлених цим Кодексом та доручення проведення цих дій відповідним оперативним підрозділам. Тобто оперуповноважений ОСОБА_28 під час здійснення відповідних процесуальних дій (допиту свідка) виконував доручення слідчого, а відтак суд порушень не вбачає.

Також у судовому засіданні ретельно перевірені доводи захисника та покази обвинуваченого ОСОБА_4 про його непричетність до замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_8 та визнані судом такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених під час судового розгляду цього кримінального провадження вищенаведених доказів.

Потерпіла ОСОБА_8 під час досудового розслідування, слідчого експерименту, а також у судовому засіданні надала послідовні покази щодо того, що саме обвинувачений ОСОБА_4 наніс їй тілесні ушкодження. Вона детально пояснила обставини, механізм нанесення та мотив вчинення злочину.

Також ця версія знайшла своє відображення у рапортах працівників поліції, які одразу отримали від потерпілої відомості про особу нападника, його анкетні дані; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.11.2023, де потерпіла повідомила, що саме ОСОБА_4 наніс їй тілесні ушкодження; протоколі проведення слідчого експерименту від 06.12.2023, де потерпіла вкотре підтвердила нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 ; показаннях свідка ОСОБА_16 , який раніше не був знайомий з потерпілою, а лише викликав їй швидку допомогу і повідомив, що жінка сказала, що її порізав цивільний чоловік; показаннях свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що після нападу їй зателефонувала мама та сказала, що її порізав ОСОБА_11 .

Крім того, під час огляду мобільного телефону потерпілої виявлені повідомлення образливого змісту від ОСОБА_4 , які він надсилав 18 листопада 2023 року о 22 год 25 хв, що якраз і свідчить про наявність неприязних відносин та ревнощів, як мотиву вчинення злочину.

При цьому обвинувачений декілька разів змінював версію подій, які відбулись.

Під час досудового розслідування ним жодного разу не було вказано про наявність дівчини на ім'я ОСОБА_9 , яку він ніби то чекав біля ресторану «Вище неба», тому безпідставними є зауваження сторони захисту про те, що слідчими та прокурором не взято відео з камер відео спостереження вказаного ресторану.

Також не може свідчити про фальсифікацію доказів і надання свідками добровільно для огляду своїх мобільних телефонів.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до цих подій не були знайомі між собою, а також з обвинуваченим ОСОБА_4 . Вони послідовно та добровільно підтвердили під час пред'явлення фотознімків для впізнання та в судовому засіданні показання, які надавали під час досудового розслідування. А саме, впізнали обвинуваченого ОСОБА_4 , як особу, яка користувалась послугами «Таксі», вказали на час та місце виклику автомобілів.

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що десь о 23 год 15 хв забрав обвинуваченого з АДРЕСА_2 та приблизно о 23 год 30 хв привіз на АДРЕСА_10 до стоянки.

Свідок ОСОБА_14 також показав, що отримав від ОСОБА_4 виклик з АДРЕСА_8 . за цією адресою привіз клієнта за 5 хв до комендантської години.

Твердження захисника про те, що в цей час ОСОБА_4 ніяким чином не міг бути на місці події та нанести потерпілій тілесні ушкодження ґрунтуються лише на суперечливих показаннях обвинуваченого, який не заперечує, що у той час їздив до потерпілої та відвозив її речі. Потім направився в магазин, де нібито, одразу познайомився з дівчиною та пішов до ресторану «Вище неба». Однак при цьому не бачив нікого, хто міг би нанести потерпілій тілесні ушкодження, а також те, як вона кликала на допомогу.

Слід зазначити, що можливо з плином часу свідки та потерпіла і не можуть з точністю до хвилини згадати обставини цього дня, однак в загальному встановлена судом хронологія подій дає підстави стверджувати, що саме обвинувачений ОСОБА_4 у час приблизно 23 год 30 хв вчинив замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_8 .

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Свідок ОСОБА_15 був допитаний судом безпосередньо у судовому засіданні, тому протокол його допиту під час досудового розслідування судом взагалі не оцінюється та не береться до уваги.

Жодних підстав не довіряти потерпілій та свідкам немає, оскільки вони попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, крім того, їхні показання повністю узгоджуються між собою.

Крім цього, сторона захисту стверджує, що потерпіла нанесла собі 5 колото-різаних поранень на лівому передпліччі при замаху на самогубство кілька років тому, після чого у неї не працюють середній палець та мізинець.

Однак, згідно висновку експерта № 042-5-2024 від 29.01.2024 під час первинно відомого звернення 19.11.2023 о 00.08 по медичну допомогу ОСОБА_8 (з урахуванням проведених у подальшому оперативних втручань), її судово-медичного огляду, у неї виявлені такі тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення живота, непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки справа та зліва; наскрізне (одне) колото-різане поранення м'яких тканин лівого передпліччя з пересіченням променевої артерії рана (визначена клінічними лікарями як поверхні колото-різані) середньої третини лівого передпліччя по задній поверхні з пошкодженням (повним пересіченням) променевої артерії, яке було ушито (анастомоз кінець в кінець) та призвело до невропатії лівого серединного та променевого нерву; колото-різані поранення лівого передпліччя - рани (визначені клінічними лікарями як колото-різана) на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині та середній третині, дном ран є м'язи; колото-різане наскрізне поранення м'яких тканин правої китиці - рани (визначені клінічними лікарями як колото-різані) на тильній та долонній поверхні правої кисті в проекції з тильного боку у 4-му міжп?ясному проміжку в нижній третині з долонній поверхні в проекції гіпотенера, з травматичним переломом 5-ї п?ясної кістки без зміщення уламків; колото-різане сліпе поранення м'яких тканин правого стегна: рана (визначена клінічними лікарями як колото-різана) по внутрішній поверхні в нижній третині правого стегна, від якої йде рановий канал до 5 см, направлений знизу-вгору, який сліпо закінчується у м'язах.

Характер та відома морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вищевказані поранення утворилися за рахунок десятикратної ударної дії предмету/предметів, якому/яким притаманні колюче-ріжучі властивості, та можуть бути спричинені у строк та при обставинах, вказаних у описовій частині даної Постанови, тобто, 18.11.2023.

Крім того, враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_19 тілесних ушкоджень, дані проведення слідчого експерименту за її участю, можна заключити, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах та у спосіб, на які вона вказує, що не суперечить об'єктивним судово-медичним даним.

Також до матеріалів кримінального провадження захисником долучено документи, а саме: вирок від 23.01.2017 року, яким ОСОБА_8 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, копію рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл., яким ОСОБА_8 позбавлена батьківських прав щодо дітей; виписки з медичної карти потерпілої, як характеристику її особи, а також підтвердження неправдивих свідчень, оскільки в судовому засіданні вона повідомила, що раніше не судима.

Суд звертає увагу, що жодним чином минуле потерпілої, її сімейне життя, відносини з дітьми, а також стан здоров'я не можуть бути виправданням застосування до неї фізичного насильства. Крім того, захисник не повідомив звідки у нього оригінали медичних документів потерпілої ОСОБА_8 , яка жодного разу у судових засіданнях не надавала згоди на розголошення її діагнозів, які становлять лікарську таємницю.

Щодо кваліфікації вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 діяння, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно з ч. 3 ст. 15 КК України, замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об'єктивно вона є закінченою та суб'єктивно реалізованою - особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату (постанова Верховного суду від 25.07.2019 у справі №156/98/18).

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 , суд оцінює критично з огляду на вказані обставини кримінального провадження, характер, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, їх раптовість для потерпілої, поведінку під час скоєння злочину, обране знаряддя вчинення злочину (ніж, який за своїми характеристиками функціонально здатний нанести тілесні ушкодження несумісні з життям), локалізацію нанесених поранень, механізм їх заподіяння.

Також, суд враховує причини припинення злочинних дій, що не залежали від волі обвинуваченого (потерпіла відштовхнула його та почала тікати), наслідки, що настали (тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості), наявність мотиву (обвинувачений тривалий час перебував у сімейних стосунках з потерпілою та ревнував її), поведінка обвинуваченого після скоєння злочину, який не намагався надати будь - якої допомоги потерпілій чи викликати швидку медичну допомогу.

Завдаючи десять ударів ножем, обвинувачений не міг не усвідомлювати, що такі поранення можуть бути смертельними, передбачав суспільно небезпечні наслідки своїх дій у виді смерті ОСОБА_8 і бажав їх настання. При цьому, суд також бере до уваги, що ОСОБА_4 прийшов на зустріч з ОСОБА_8 , попередньо взявши з собою ніж.

Всі ці обставини в сукупності свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої, однак не довів свій злочинний умисел до кінця у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 розпочала чинити опір та вибігла з будівлі охорони.

Отже, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікацію його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, суд звертає увагу на те, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, його покази надані під час допиту в залі судових засідань, суд розцінює як намір ухилитись від кримінальної відповідальності.

Призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (що підтверджується чеком приладу Драгер від 19.11.2023 №634) (т. 1 а.с. 231).

Суд враховує, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, ставлення обвинуваченого до скоєного, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, пов'язаним з посяганням на найвищу соціальну цінність, передбачену ст. 3 Конституції України, а саме життя і здоров'я людини.

З огляду на вищевикладене, виходячи із сукупності усіх обставин кримінального провадження, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства неможливе та вважає за потрібне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Викладена позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільний позов

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 600 000 грн 00 коп., суд встановив таке.

Заявлені позовні вимоги потерпіла мотивує тим, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , її госпіталізовано до КНП «КМКЛ ШМД», вона отримала тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колото-різане поранення черевної стінки з пошкодженням печінки, гемоперитонеум, непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа, наскрізне колото-різане поранення правої китиці, правого стегна.

Протиправними діями ОСОБА_4 моральному здоров'ю потерпілої спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушене право на життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. У неї досі погано функціонує рука і кожен раз при спогадах про пережите вона починає плакати. Вона дуже боялась за своє життя та й зараз переживає стрес.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 1117 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я та в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст. 1167 ЦК України, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

У п. 9 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Більше того, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням викладеного, при визначенні обґрунтованості заявленого розміру моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 , суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стан здоров'я потерпілої та тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та, виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, вважає обґрунтованим розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 600 000 грн 00 коп.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню, а саме з обвинуваченого слід стягнути доведений розмір моральної шкоди 600 000 грн 00 коп.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуванням, бере до уваги обставини справи та характер скоєного злочину, його наслідки, вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання - 19 листопада 2023 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 19 листопада 2023 року до дня набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - задовольнити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 600 000 грн 00 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2023, на тимчасово вилучене 19.11.2023 в результаті проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , майно, а саме: мобільний телефон «Моторола Е20» сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який запаковано до спецпакету №KIV1109988; мобільний телефон «Самсунг Гелексі J20» чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ: НОМЕР_9 , без сім-карти який запаковано до спецпакету № НОМЕР_16 ; мобільний телефон «ERGO» ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 , з сім-картою НОМЕР_12 , який запаковано до спецпакету №KIV1109989; мобільний телефон кнопковий «NOKIA», чорного кольору, який у вимкненому стані запаковано до спец. Пакету №KIV1109990; дерев'яну палицю з металевими кінцівками, яку запаковано до сміттєвого пакету та на кінцях склеєно ліпкою стрічкою NPP-0140942; 3 (три) предмета зовні схожі на канцелярські ножі, які запаковано до картонної коробки яка опечатано ліпкою стрічкою червоного кольору NPP-0140939; 2 (два) предмета зовні схожі на ножі та 1 (один) предмет зовні схожий на ножиці, запаковано до картонної коробки та опечатано ліпкою стрічкою червоного кольору NPP-0140940; куртку жіночу чорного кольору, яку запаковано до картонної коробки, яка опечатана ліпкою стрічною червоного кольору NPP-0140938; куртку чоловічу темно-сірого кольору із речовиною бурого кольору, яку запаковано до картонної коробки та опечатано ліпкою стрічкою NPP-0140937 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

мобільний телефон «Моторола Е20» сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який запаковано до спецпакету №KIV1109988; мобільний телефон «Самсунг Гелексі J20» чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ: НОМЕР_9 , без сім-карти який запаковано до спецпакету № НОМЕР_16 ; мобільний телефон «ERGO» ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 , з сім-картою НОМЕР_12 , який запаковано до спецпакету №KIV1109989; мобільний телефон кнопковий «NOKIA», чорного кольору, який у вимкненому стані запаковано до спец. пакету №KIV1109990 - повернути законному володільцю за його заявою, а в разі відсутності потреби у подальшому їх зберіганні - знищити;

дерев'яну палицю з металевими кінцівками, яку запаковано до сміттєвого пакету та на кінцях склеєно ліпкою стрічкою з написами NPP-0140942; 3 (три) предмета зовні схожі на канцелярські ножі, які запаковано до картонної коробки яка опечатана ліпкою стрічкою червоного кольору NPP-0140939; 2 (два) предмета зовні схожі на ножі та 1 (один) предмет зовні схожий на ножиці запаковано до картонної коробки та опечатано ліпкою стрічкою червоного кольору NPP-0140940 - знищити;

куртку жіночу чорного кольору, яку запаковано до картонної коробки, опечатаної ліпкою стрічною червоного кольору NPP-0140938; куртку чоловічу темно-сірого кольору із речовиною бурого кольору, яку запаковано до картонної коробки та опечатано ліпкою стрічкою NPP-0140937, бежеву кофту з плямами бурого кольору, якузапаковано до картонної коробки та скріплено печаткою з № NPP0124178, NPP0124181, NPP0124173, NPP0124180, змиви речовини бурого кольору, запаковані до паперового конверту та опечатані біркою червоного кольору з № NPU-0364013, спортивну кофту з плямами, кросівки темного кольору з червоними шнурками з написом «Speed» розмір 43, теплі штани з написом «Nike» з плямами та футболку червоного кольору, які поміщені до картонної коробки та опечатані клейкими бірками з написом NPP-0140932, NPP-0140933 - знищити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи № 042-5-2024 від 29.01.2024 у розмірі 5 339 грн 00 коп.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та надіслати потерпілій.

Суддя: ОСОБА_1