Справа № 755/8687/24
"29" серпня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100000000255 від 27.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ. громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, який має на утриманні дитину 2024 р.н., є військовослужбовцем, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , 27.02.2024 приблизно о 07 год 50 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi A4», р.н. НОМЕР_2 , рухався у третій (крайній лівій) смузі проїзної частини вул. Сверстюка у м. Києві, зі сторони вул. Раїси Окіпної в напрямку просп. Соборності, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 - «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» Правил дорожнього руху України.
У цей час, попереду, в межах першої смуги попутного напрямку руху, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, зупинився невстановлений автомобіль типу фургон, та почав зменшувати швидкість невстановлений автомобіль, який рухався в межах другої смуги попутного напрямку, з метою надання дороги пішоходу ОСОБА_6 , який рухався справа наліво по нерегульованому пішохідному переходу.
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», та 18.4 Правил дорожнього руху України: - п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; - п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; - п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: - підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; - п. 18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, і можуть продовжити (відновити) рух, лише переконавшись, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 , виявились у тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, керуючи автомобілем марки «Audi A4», р.н. НОМЕР_2 , будучи заздалегідь поінформований відповідними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, маючи об'єктивну змогу оцінити дорожню обстановку та її зміни, а також усвідомити, що невстановлені автомобілі, які рухаються попереду, в межах першої (крайньої правої) та другої (середньої) смуг попутного напрямку, почали зменшувати швидкість та зупинились перед пішохідним переходом, достеменно знаючи що в такому випадку, водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, і має право продовжити (відновити) рух, лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований на проїзній частині АДРЕСА_3 , де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно напрямку руху транспортних засобів.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми лівої гомілки: рана (описана клінічними лікарями як забійна, 6,0х3,0(см)) по переднє-медіальній поверхні лівої гомілки в середнє-нижній третині, яка має сполучення із ділянкою уламкового перелому лівої великогомілкової кістки в дистальній третині (зі зміщенням уламків); уламковий перелом лівої малогомілкової кістки в дистальній третині (зі зміщенням уламків), які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», та 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
28 серпня 2024 року у даному кримінальному провадженні № 12024100000000255 між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 468-470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації, а саме: ч. 2 ст. 286 КК України, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також узгодили покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, також погоджене звільнення від відбування покарання з випробуванням, та встановлення іспитового строку.
У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз'яснені обвинуваченому. В угоді зазначено дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК України та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, яке відповідає санкції інкримінованої статті.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні також просив суд вказану угоду, укладену між ним та прокурором затвердити і призначити йому узгоджену в угоді міру покарання. Також обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості, підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Разом з тим, просив долучити службову характеристику обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що не заперечує проти затвердження угоди, шкода їй відшкодована, претензій до обвинуваченого вона не має.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 а саме ч. 2 ст. 286 КК України згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, а також шляхом опитування учасників судового провадження, з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором ОСОБА_4 , характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Крім того, потерпіла ОСОБА_6 в письмовій заяві та в судовому засіданні підтвердила свою згоду на укладання угоди та просила її затвердити, оскільки жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має.
Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Суд, при затвердженні погодженої міри покарання ОСОБА_3 враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого обвинуваченим правопорушення, що належить до категорії тяжких злочинів, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення, а також інші відомості про особу обвинуваченого, що він є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дитину 2024 р.н.,позитивну службову характеристику, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , обвинувальний акт не містить.
Отже, визначене в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Відтак, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, враховуючи вказані обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з низкою пом'якшуючих обставин, суд вважає, необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Разом з тим, беручи до уваги викладене, суд вважає, що вказані обставини в своїй сукупності дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та звільненні його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись вимогами ст. 373, 374, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості від 28 серпня 2024 року, укладену між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100000000255 від 27.02.2024.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2015 року випуску, який передано під зберігальну розписку ОСОБА_3 - залишити у його володінні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме: за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/111-24/24384-ІТ від 22.04.2024 у розмірі 3 029 грн 12 коп.; за проведення судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/14307-ФП від 16.04.2024 у розмірі 4 543 грн 68 коп.; за проведення судово-медичної експертизи № 042-590-2024 від 17.04.2024 у розмірі 2 672 грн 00 коп.; за проведення судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/111-24/14076-ІТ від 14.03.2024 у розмірі 3 786 грн 40 коп., а загалом у розмірі - 14 031 грн 20 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року на автомобіль марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2015 року випуску, який належить ОСОБА_3 із забороною розпорядження та користування - скасувати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому, захиснику та потерпілій.
Суддя: ОСОБА_1