Справа № 727/6709/20
Провадження № 2/727/414/24
22 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Горбенко Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом приватного нотаріуса Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Людмила Борисівна про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, та зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання заповіту недійсним, -
Короткий зміст позову. Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
В обгрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4 . Вказала, що після його смерті відкрилася спадщина на частину квартири, вартістю 125 000 грн. 00 коп., за АДРЕСА_3 , загальна площа квартири 68,50 кв.м., житлова площа 40,20 кв.м. Зазначила, що частка нерухомого майна належить покійному ОСОБА_4 в порядку приватизації на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.06.1999 року. Мотивує заявлені вимоги тим, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 09.11.2015 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. та зареєстрований у реєстрі за №2377, який не був змінений чи скасований на момент його смерті, яким усе своє майно заповів їй, ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що як спадкоємець за заповітом вона своєчасно прийняла спадщину та звернулася у встановлений законом шестимісячний строк до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Зазначила, що крім неї, інших спадкоємців за заповітом та осіб, які мають право на обов?язкову частку у спадковому майні, немає. Вказала, що спадкоємцями першої черги за законом є діти покійного, а саме відповідач у справі - ОСОБА_2 , яка претендує на спадщину та третя особа у справі - ОСОБА_3 , який спадщину не прийняв і на неї не претендує. Вказала на те, що у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори мені було відмовлено через те, що нею не було подано державній нотаріальній конторі належним чином оформлений документ, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на частку квартири та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності.
Мотивуючи заявлені вимоги, посилалася на те, що а життя, ОСОБА_4 звертався до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації для державної реєстрації права власності належної йому частки квартири на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.11.2010 року, однак йому було відмовлено за формальними підставами. Відтак, оскільки в подальшому за життя дід позивачки не встиг зареєструвати право власності на свою частку квартири на підставі рішення суду, то вона змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання її власником спадкового майна. Зазначила, що у 2017 році її матір, діючи її інтересах, зверталася із аналогічним позовом про визнання права власності на спадкове майно до Шевченківського районного суду м. Чернівці, який був повністю задоволений, однак, у березні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою на вищезгадане рішення до Чернівецького апеляційного суду, із мотивів не залучення її, як спадкоємця за законом, до участі у справі. У зв'язку з наведеним, 15.04.2020 року Чернівецький апеляційний суд апеляційну скаргу задовольнив і скасував рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2017 року, у справі №727/10533/17. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 4 (одну четверту) частину квартири за АДРЕСА_4 у житловому будинку за АДРЕСА_5 , загальною площею 68,50 кв.м., житловою площею 40,20 кв.м.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12.08.2020 року відкрито провадження по справі, головуючий суддя Семенко О.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08.10.2020 року продовжено строк підготовчого провадження.
27.11.2020 року відповідачем ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Поляк П.П. було направлено до суду зустрічний позов про визнання заповіту недійсним. Мотивувала заявлені вимоги тим, що позовні вимоги за первісним позовом вона не визнає та вважає, що її батько ОСОБА_4 не міг скласти заповіт на ім?я ОСОБА_1 , у зв?язку з чим вважала за необхідне звернутись до суду з зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним. Зустрічний позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 .
Посилається на те, що 04 травня 2016 року вона подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Зазначає, що після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини вона не зверталася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки виїхала на постійне проживання до Ізраїлю. Вказує на те, що після повернення з Ізраїлю у 2020 році їй стало відомо, що 09 листопада 2015 року її батьком нібито було складено заповіт на ім?я ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_4 не міг власноруч підписати та прочитати вголос оспорюваний заповіт, оскільки станом на 09 листопада 2015 року тяжко хворів, страждав стійкими хронічними захворюваннями та перебував на стаціонарному лікуванні в Сторожинецькій центральній районній лікарні у безпорадному стані, що обмежували його здатність самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Позивачка стверджує, що її батько не мав заповідати належне йому майно відповідачці, а підпис на оспорюваному заповіті, що начебто виконаний покійним ОСОБА_4 , суттєво відрізняються від підписів, які останній вчиняв за час свого життя. Вважає, що заповіт посвідчений 09 листопада 2015 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б., зареєстрований в реєстрі за №2377 яким ОСОБА_4 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 не був особисто ним підписаний. А тому просить, визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 09 листопада 2015 року посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Людмилою Борисівною, зареєстрований в реєстрі за №2377, та стягнути з відповідачки на користь позивачки понесені судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.11.2020 року було прийнято зустрічний позов по справі.
29.12.2020 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 було скеровано до суду відзив на зустрічну позовну заяву. Вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, оскільки обставини, які зазначає у своєму зустрічному позову позивач ОСОБА_2 , щодо неможливості самостійного підписання заповідачем ОСОБА_4 власного заповіту, не відповідають дійсності та є видуманими, з метою позбавити її спадщини.
Вважає, що твердження ОСОБА_2 про те, що її батько ОСОБА_4 взагалі не міг заповісти своє майно на її користь, також не мають під собою ніякого підгрунтя. Стверджує, що позивач ОСОБА_2 свідомо замовчує про те, що багато років до смерті ОСОБА_4 , саме вона і її матір, колишня дружина ОСОБА_4 , були із ним у неприязних відносинах, через що ОСОБА_4 був через суд відстояти своє право на частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_3 . Зазначила також, що твердження позивача про безпорадний стан та відсутність фізичної можливості у ОСОБА_4 скласти заповіт є неправдивими, оскільки позивачка не спілкувалася з покійним ОСОБА_4 та не цікавилась його життям. Стверджує, що в день складення і підписання заповіту, тобто 09.11.2015 року, вона зі своїм батьком - ОСОБА_3 відвідували дідуся у лікарні і тому бачили у якому стані він знаходився, а саме те, що він дійсно був хворий, однак не був лежачим у безпорадному стані, оскільки був у здоровому глузді, при ясній пам?яті. Зазначила, що крім неї та її батька, того дня дідуся відвідувала і його рідна сестра - ОСОБА_6 . Вказує на те, що в того ж дня на прохання дідуся, до нього у лікарню, прийшла нотаріус ОСОБА_7 із м. Сторожинець, для складання заповіту. Вказує на те, що про усі обставини підписання заповіту, може повідомити її тітка ОСОБА_6 , яка була особисто при цьому присутня. Зазначає, що заповіт і свідоцтво про смерть вона отримала через три дні після смерті дідуся, від тітки ОСОБА_6 . Стверджує, що для них, рідних ОСОБА_4 , його швидка смерть стала несподіванкою і тяжким ударом. Просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.01.2021 року залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом приватного нотаріуса Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Людмилу Борисівну.
31.03.2021 року відповідно до розпорядження №222 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку зі смертю судді Семенка О.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02.04.2021 року суддею ОСОБА_8 було прийнято справу до свого провадженння та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.04.2021 року було закрито підготовче провадження по справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.11.2022 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.04.2023 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.07.2023 року справу повернуто до стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.10.2023 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження.
07.11.2023 року на адресу суду надійшло клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про усунення перешкод пов'язаних з неможливістю проведення експертизи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.11.2023 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.11.2023 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження.
02.01.2024 року до суду надійшло клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.01.2024 року поновлено провадження по справі.
12.03.2024 року до суду надійшло повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи у зв'язку з незадоволенням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.04.2024 року закрито підготовче провадження по справі.
У судове засідання позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та в її інтересах представник адвокат Стадник І.П. не з'явилися, до суду скерували заяви про розгляд справи без їхньої участі. Заявлені вимоги за первісним позовом підтримують та просять задовольнити повністю, в задоволенні зустрічного позову просять відмовити повністю, посилаючись на обставини вказані у відзиві на зустрічний позов та надані в судових засіданнях пояснення. Представник позивача також скерував до суду заяву в якій просив виключити зі справи третю особу, а саме ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи. Відомостей про поважність причини неявки в судове засідання не повідомила.
Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Положеннямист. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Судом належними та допустимими доказами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за №2332 і видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 10.11.2015 року (а.с.7, т.1).
ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 09.11.2015 року
приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. та зареєстрований у реєстрі за №2377, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8, т.1; 164-165, т.2).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є внучкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_2 від 19.07.2002 року та Серії НОМЕР_3 від 18.06.1974 року (а.с.9-10, т.1).
Згідно витягу з ЄДДР вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.11, т.1).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на частину квартири, вартістю 125 000 грн. 00 коп., за АДРЕСА_3 , загальна площа квартири 68,50 кв.м., житлова площа 40,20 кв.м., (загальна вартість квартири становить 500 000 грн.), що підтверджується технічним паспортом на квартиру Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації (а.с.12-14, т.1) та довідкою про вартість нерухомого майна ТОВ «БІЗНЕС - СЕРВІС «НЕРУХОМІСТЬ» від 27.05.2020 року (а.с.17, т.1).
Вищевказана частка нерухомого майна належить покійному
ОСОБА_4 в порядку приватизації на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.06.1999 року (а.с.14, т.1), виданого департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та зареєстроване Чернівецьким ОБТІ 26.08.1999 р. у реєстраційний книзі №110, сторінка 98, реєстровий №6472 та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.11.2010 року про визначення часток у спільній сумісній власності, припинення спільної сумісної власності, визнання права власності на частки та встановлення порядку користування квартирою і ухвали цього ж суду від 06.10.2011 року ( а.с.18-19, т.1).
У видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Першої
Чернівецької державної нотаріальної контори Граматович Л.О. було відмовлено у зв'язку з тим, що останньою не було подано державній нотаріальній конторі належним чином оформлений документ, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на частку квартири та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності (а.с.15, т.1).
Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №42/2016 після смерті ОСОБА_4 (а.с.16, т.1).
У 2017 році мати позивачки - ОСОБА_9 , діючи в її інтересах, зверталася із аналогічним позовом про визнання права власності на спадкове майно до Шевченківського районного суду м. Чернівці, який був повністю задоволений, що підтверджується копією рішення суду від 08.12.2017 року у справі №727/10533/17 (а.с.20-21, т.1).
15.04.2020 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка була подана з підстав не залучення її, як спадкоємця за законом, до участі у справі, та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2017 року, у справі №727/10533/17, скасував, зазначивши, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача (а.с.22-26, т.1).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою покійного ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_5 від 27.09.1998 року (а.с.97-99, т.1).
04 травня 2016 року ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про
прийняття спадщини після смерті батька, яка зареєстрована в реєстрі під №3508 (а.с.102, т.1).
Представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвокатом Поляк М.В. подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка очікує понести у зв'язку із розглядом зустрічного позову від 26.11.2020 року на загальну суму 28 863,93 грн, з яких 840,80 грн. - сплачений судовий збір (а.с.107-108, 114, т.1).
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.12.2020
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало до суду пенсійну справу ОСОБА_4 (а.с.154, т.1).
Адміністрацією КНП «Сторожинецька БЛЛ» у відповідь на ухвалу про витребування доказів від 18 лютого 2021 року м. Чернівці направлено завірену копію усієї наявної медичної документації відносно пацієнта стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме завірену копію медичної карти №10071 пацієнта стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 15 аркушах. Діагноз: ХОЗЛ ІІ, середньої важкості, стадія інфекційного загострення. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ (а.с.199-215, т.1).
03 квітня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №17-Е від 21.03.2023 року, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_4 , розташований після слова «Підпис» на заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 , 09.11.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. та зареєстрований у реєстрі за №2377, виконаний самим ОСОБА_4 (а.с.172-184, т.2).
27 червня 2024 року до суду надійшла заява адвоката Поляк М.В. про припинення представництва інтересів у суді та надання правової допомоги ОСОБА_2 (а.с.168, т.3).
Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Відповідно ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом своєчасно прийняла спадщину та звернулася у встановлений законом шестимісячний строк до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Інших спадкоємців за заповітом та осіб, які мають право на обов?язкову частку у спадковому майні, немає.
Спадкоємцями першої черги за законом є діти покійного ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_2 , яка претендує на спадщину та третя особа у справі - ОСОБА_3 , який спадщину не прийняв.
Суд зауважує на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , який є сином спадкодавця ОСОБА_4 , помер, про що суд повідомив представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , адвокат Стадник І.П., та що підтверджується завіреною копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 16.07.2024 року.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 227/3750/19 (постанова ВС від 22 вересня 2021 року).
Відповідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Граматович Л.О. було відмовлено через те, що нею не було надано державній нотаріальній конторі належним чином оформлений документ, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на частку квартири та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 , звертався до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації для державної реєстрації права власності належної йому частки квартири на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.11.2010 року, однак йому було відмовлено за формальними підставами.
Під час дослідження доказів, судом встановлено, що у даному випадку позивачка ОСОБА_1 отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю належним чином оформленого документу, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на частку квартири та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності.
Відповідно, за позивачкою має бути визнано право власності на спадкове майно як за єдиним спадкоємцем за заповітом.
Разом з цим, у позивачки за первісним позовом відсутня можливість оформити своє право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Що стосується вимог по зустрічному позову щодо визнання заповіту недійсним.
ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги за первісним позовом, оскільки вважає, що її батько не міг власноруч підписати та прочитати вголос оспорюваний заповіт, через те, що станом на 09 листопада 2015 року тяжко хворів, страждав стійкими хронічними захворюваннями та перебував на стаціонарному лікуванні в Сторожинецькій центральній районній лікарні у безпорадному стані. Позивачка за зустрічним позовом вважає, що заповіт на ім?я ОСОБА_1 , підписаний не її покійним батьком ОСОБА_4 , а тому звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним.
Судом встановлено, що 04 травня 2016 року ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 не зверталася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки виїхала на постійне проживання до Ізраїлю. Після повернення з Ізраїлю у 2020 році, ОСОБА_2 стало відомо, що 09 листопада 2015 року її батьком було складено заповіт на ім?я ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 2017 році мати ОСОБА_1 зверталася із позовом про визнання права власності на спадкове майно до Шевченківського районного суду м. Чернівці, який був повністю задоволений. Проте, у березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою на вищевказане рішення до Чернівецького апеляційного суду, із мотивів не залучення її, як спадкоємця за законом, до участі у справі. У зв'язку з чим, 15.04.2020 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 і скасував рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2017 року, зазначивши, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, яким є ОСОБА_2 .
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 09.11.2015 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. та зареєстрований у реєстрі за №2377, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується оригіналом заповіту, який міститься в матеріалах справи (164-165, т.2).
Відповідно до ст.1233, 1234, ч.1 ст.1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановленіст.1247 ЦК України.
Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 ЦК України).
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
З метою визначення дійсності заповіту судом за клопотанням представника ОСОБА_2 було призначено по справі почеркознавчу експертизу.
Експертиза - діяльність фахівців-експертів, які мають відповідні кваліфікаційні сертифікати і за дорученням замовника надають звіти щодо відповідності проектних рішень вимогам законодавства, державним нормам, стандартам, будівельним нормам і правилам та які несуть відповідальність за достовірність наданих звітів.
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
03 квітня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №17-Е від 21.03.2023 року про те, що підпис від імені ОСОБА_4 , розташований після слова «Підпис» на заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 , 09 листопада 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. та зареєстрований у реєстрі за №2377, виконаний самим ОСОБА_4 (а.с.172-184, т.2).
Окрім того, ОСОБА_2 мотивуючи свої доводи посилалась на стан здоров'я батька та стверджувала, що він перебував у безпорадному стані.
Однак, як вбачається з медичної карти №10071 пацієнта стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому було поставлено наступний діагноз: ХОЗЛ ІІ, середньої важкості, стадія інфекційного загострення. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ.
Той факт, що ОСОБА_4 у день підписання заповіту усвідомлював значення своїх дій підтвердила нотаріус ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , яка особисто була присутня під час підписання заповіту.
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Окрім того, з аналізу медичної документації вбачається, що порушень свідомості в історії хвороби ОСОБА_4 лікуючими лікарями не описано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 було свідоме волевиявлення щодо складання заповіту на користь внучки ОСОБА_1 .
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі Дж. К. та інші проти Швеції (J.K. And Others v. Sweden) ЄСПЛ розкрив загальні рамкові та дефініційні питання стандарту доказування, зокрема зазначивши, що у цивільних справах суддя повинен вирішити справу на основі «балансу ймовірностей» - немає необхідності, щоб суддя мав бути повністю переконаний у істинності кожного фактичного твердження заявника, достатньо того, щоб на підставі доказів, представлених заявником цілком ймовірно можливо б було дійти висновку, що вимога цього заявника є достовірною.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Таким чином, на основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення у повному обсязі, разом з цим, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Згідно частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1250,00 грн., документально підтвердженого квитанцією №50 від 07.08.2020 року (а.с.1, т.1).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1223, 1261 ЦК України, ст.ст.12,13,141,259,263-265,268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом приватного нотаріуса Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Людмила Борисівна про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКП: НОМЕР_7 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема - на 1/4 (одна четверта) частини квартири АДРЕСА_6 ,
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання АДРЕСА_2 ); РНОКПП: НОМЕР_8 на користь ОСОБА_1 РНОКП: НОМЕР_7 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1250,00 грн., документально підтвердженого квитанцією №50 від 07.08.2020 року (а.с.1, т.1).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним заповіту, складеного 09.11.2015 року, за життя ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Людмилою Борисівною, зареєстрованого в реєстрі за №2377; стягнення судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, або безпосередньо, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 01.08.2024 року.
Суддя Слободян Г.М.