Справа № 725/4819/24
Номер провадження 2-а/725/41/24
04.09.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Чернівецькій області капрала поліції Бабака Миколи Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-
У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову від 8 травня 2024 року серії ЕНА № 2093755 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 126 КУпАП в розмірі 20 400 грн. та закрити провадження в справі.
В обґрунтування позову вказував, що 8 травня 2024 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капралом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії ЕНА № 2093755, якою його визнано його винними у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, однак вважає дану постанову незаконною з огляду на наступне.
Так, норми Закону України «Про національну поліцію» надають працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону, а частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов'язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Зокрема, зупинивши 7 травня 2024 року в с. Магала Чернівецької області транспортний засіб під його керуванням , вказав причиною зупинки те, що в автомобілі , яким він керував, не горіло ближнє світло фар в темну пору доби й відповідно на його запитання, яким чином працівник поліції, рухаючись позаду його автомобіля міг встановити те, що не горить ближнє світло передніх фар автомобіля, що рухається попереду та які є цьому докази, відповів, що патрульний автомобіль рухався у зустрічному напрямку та побачивши порушення, розвернувся, однак на його прохання надати відповідні докази, поліцейський так й не надав та в подальшому вказав, що у його автомобіля не підсвічується задній номерний знак, а тому вважає підставу причин зупинки автомобіля під його керуванням неправомірною та у зв'язку із цим й всі подальші дії поліцейського, у тому числі притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є незаконними. Також відповідачем було порушено його право на захист при розгляді справи та не забезпечено можливість залучити захисника, що також є порушенням його прав та підставою для скасування постанови.
Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити та скасувати постанову від 8 травня 2024 року серії ЕНА №2093755 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.4 ст.126 КУпАП в розмірі 20 400 грн., а провадження в справі закрити.
Ухвалою судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.
13 червня 2024 року представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, у якому останній проти позовних вимог заперечує, вказуючи на безпідставність заявлених позовних вимог та правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також правомірність дій працівників поліції при зупинці транспортного засобу позивача.
16 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якій вказував про недотримання працівниками поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» при зупинці його транспортного засобу та відсутністю доказів щодо вчинення ним будь-якого порушення правил дорожнього руху, які б давали можливість працівникам поліції зупинити автомобіль під його керуванням й відповідно неправомірність усіх подальших дій, у тому числі й винесення оскаржуваної постанови.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив про його задоволення. При цьому суду вказав, що підставами для скасування постанови є порушення відповідачем вимог законодавства, зокрема в частині безпідставності зупинення транспортного засобу під керуванням позивача, оскільки останній правил дорожнього руху не порушував й відповідно доказів на спростування вказаного поліцейськими ні позивачу, ні суду не надано, а тому усі подальші дії працівників поліції є незаконними та свідчать про незаконність винесеної оскаржуваної постанови. Крім того, відповідачем не було забезпечено позивачу право на юридичну допомогу під час розгляду справи та винесення постанови не зважаючи на те, що позивач клопотав про необхідність залучення захисника, однак скористатися його допомогою не мав можливості, оскільки події відбувалися у пізню пору доби, а відповідач не переніс розгляд справи на ранок, в ході якого б позивач мав можливість залучити захисника.
Заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Так, статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом встановлено, що постановою від 8 травня 2024 року серії ЕНА № 2093755 поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капралом поліції ОСОБА_2 визнано ОСОБА_1 винними у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.34).
Зі змісту вказаної постанови убачається, що 7 травня 2024 року о 23 годині 48 хвилин в с. Магала, дорога Н-03 362 км було зупинено транспортний засіб за порушення правил дорожнього руху п. 2.9, а саме на транспортному засобі не був освітлений номерний знак та під час перевірки документів було виявлено, що водій був позбавлений права керування. Громадянин відмовився надати документ, що посвідчує особу, посвідчення водія НОМЕР_1 через систему ІПНП. Водій здійснив рух на транспортному засобі Тойота Авенсіс, номерний знак НОМЕР_2 , при цьому 8 листопада 2023 року постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці був позбавлений права керування транспортним засобом на 1 рік, чим порушив п. 2.1. а Правил дорожнього руху - керування ТЗ особою, позбавленою права керування транспортними засобами й відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, спірним є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, в тому числі, через безпідставність зупинки поліцейським його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги про пред'явлення документів, що посвідчують право керування транспортним засобом.
Так, пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надають працівникам поліції, повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов'язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред'явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.
При цьому, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред'явити його.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий документ.
Таким чином, Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов'язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Крім того, суд вертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність здійснення контролю за наявністю посвідчення водія.
Так, з наданого як позивачем, так й відповідачем диску, на якому містить інформація щодо фіксування подій, які передували зупинці транспортного засобу та фіксування подальших подій щодо винесення оскаржуваної постанови убачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача поліцейським було оголошено те, що водій рухається без включеного ближнього світла фар у темну порушу доби, з чим позивач не погодився та наполягав на наданні відповідних доказів та вже в подальшому, поліцейським було оголошено про порушення позивачем п. п. 2.9 ПДР, а саме на транспортному засобі не був освітлений номерний знак. Крім того, в ході перевірки документів відповідачем було виявлено факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом будучи позбавленим права керування ( ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 року у справі № 444/2115/17, невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Таким чином, недоведеність суб'єктом владних повноважень належними доказами в суді наявності події адміністративного правопорушення не може бути безперечним доказом неправомірних його дій щодо зупинки транспортного засобу.
Зважаючи на вказане, суд визнає помилковими доводи позивача про безпідставність його притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність доказів наявності у відповідача в особі інспектора патрульної поліції підстав, визначених у статтях 32 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги про пред'явлення документів для перевірки, в тому числі, що інспектором було повідомлено позивачу про підставу зупинки та перевірки документів.
При цьому, різниця між оголошеною підставою для зупинки транспортного засобу та вказаною у постанові за наведених обставин, як і непогодження позивача із причиною зупинки, на характер спірних правовідносин не впливають, оскільки не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху документи.
Щодо законності прийнятої відповідачем постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП суд зазначає наступне.
Так, згідно із положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 15 вказаного закону визначено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 317, ст.317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Отже, приписами ч. 2 статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Так, відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивною стороною правопорушення за ч. 4ст.126 КУпАП є умисел, тобто особа повинна усвідомлювати, що будучи позбавленою права керування транспортними засобами, умисно продовжує керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зокрема, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
З наданого до суду відеозапису вбачається, що на момент зупинення транспортного засобу, а саме 7 травня 2024 року під керуванням ОСОБА_1 , останній був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 8 листопада 2023 року на 1 рік.
При цьому, позивачем не надано суду належних доказі на підтвердження скасування вищевказаної постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 8 листопада 2023 року й відповідно до даних відеозапису, останній знав про те, що позбавлений права керування та свідомо сів за кермо автомобіля.
Оскільки станом на момент притягнення позивача до відповідальності у цій справі (8 травня 2024 року) постанова Першотравневого районного суду м. Чернівці від 8 листопада 2023 року була такою, що набрала законної сили та підлягала обов'язковому виконанню, таким чином позивач на момент керування транспортним засобом був таким, що позбавлений права керування транспортними засобами.
При цьому, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на спростування вказаного.
До того ж останній, в свою чергу, під час розгляду справи підтверджував на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозаписі, який може слугувати доказом, в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про те, що йому відомо про рішення суду та про позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Таким чином керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказаний в постанові час та місці, як власне і, факт керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, доведено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а оскаржувана постанова прийнята з дотриманням положень діючого законодавства України, що є підставою для відмови у позові.
Щодо доводів позивача про порушення його право на залучення захисника та не перенесення розгляду справи на ранок наступного дня, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені 4 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином розгляд справи у таких випадках проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу, а тому доводи в частині не перенесення розгляду матеріалів у зв'язку із необхідністю залучення захисника й відповідно порушення права на захист є безпідставними.
Крім того, при перегляді долученого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також зміст ст. 268 КУпАП й відповідно поліцейський надавав можливість позивачу скористатися цими правами, однак ОСОБА_1 , хоча й заявив про бажання залучити захисника, а поліцейський йому в реалізації цього права не перешкоджав, не залучив захисника обґрунтувавши причину незалучення пізньою годиною доби, а інших клопотань не заявляв.
Доказів щодо упередженого ставлення поліцейського до позивача чи перевищення повноважень позивачем не надано та судом не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що поліцейський, в межах наданих йому повноважень, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства.
Так, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень поліцейського в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вище наведе, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7,9, 121, 126, 247 251, 268,283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Чернівецькій області капрала поліції Бабака Миколи Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2093755 від 08.05.2024 року, - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Піхало Н.В.