Справа № 136/723/24
провадження № 2/136/145/24
"26" серпня 2024 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Вознюк М.Я., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку,
11.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
Власниками спадкового майна, а саме будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожний, є дід позивача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 с співвласниками земельної ділянки, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 площею 0,3383 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вид спільної власності - «спільна сумісна» та земельної ділянки кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вид спільної власності - «спільна сумісна». ІНФОРМАЦІЯ_1 дід позивача ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на частину земельної ділянки площею 0,3383 га та частину земельної ділянки площею 0,25 га. Батько позивача ОСОБА_4 прийняв спадщину, після смерті свого батька ОСОБА_3 , але не встиг оформити свої спадкові права та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д. заведена спадкова справа за №15/2023. При цьому мати позивача ОСОБА_5 подала заяву про відмову від спадщини. Інших спадкоємців немає. Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д. від 04.03.2024 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,3383 га, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є невизначеність розміру часток у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки. На даний час позивач не в змозі реалізувати своє право на отримання спадщини. через що вимушена звертатися до суду. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 01.07.2024 було витребувано у приватного нотаріуса Рибаченкао Г.Д. матеріали спадкової справи №15/2023, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та матеріали спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в разі відсутності спадкової справи надати відповідний витяг зі спадкового реєстру.
Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, проте представник подала до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд даної справи без участі представника.
У судове засідання позивач не з'явилась, однак у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.
З огляду на те, що в судове засідання сторони не з'явились, а відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі, тому суд проводить розгляд справи у даному підготовчому судовому засіданні (відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України), на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.1996 серія НОМЕР_1 власниками спадкового майна, а саме: будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожний, є дід позивача - ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 (а.с. 9). Згідно витягу з рішення від 13 жовтня 2009 року Козинецької сільської ради №39 «Про впорядкування нумерації житлових будинків АДРЕСА_1 » було змінено нумерацію будинку з « АДРЕСА_2 » (а.с. 11). Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2016 позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) розірвала шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 13). 27.06.2017 позивач зареєструвала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 12)
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 09.07.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 площею 0,3383 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вид спільної власності - «спільна сумісна» (а.с. 17). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за правом спільної сумісної власності (а.с. 15).
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 09.07.2015, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вид спільної власності «спільна сумісна» (а.с. 18). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за правом спільної сумісної власності (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 дід позивача ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 26.05.2022 (а.с. 20). Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на частину земельної ділянки площею 0,3383 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько позивача ОСОБА_4 прийняв спадщину, після смерті свого батька ОСОБА_3 , але не встиг оформити свої спадкові права та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 26.12.2022 (а.с. 19) та матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.80-85).
Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д. заведена спадкова справа за №15/2023 на підставі поданої позивачем заяви про прийняття спадщини від 13.06.2023 (а.с. 52). При цьому, мати позивача ОСОБА_5 подала заяву про відмову від спадщини (а.с. 56 на звороті). Інших спадкоємців немає.
Надалі, постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д. від 04.03.2024 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,3383 га, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з тих підстав, що у видачі свідоцтва про право на спадщину є невизначеність розміру часток у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки.
А тому на даний час позивач не в змозі реалізувати своє право на отримання спадщини, що стало підставою для звернення до суду.
Як слідує з матеріалів спадкової справи №15/2023 до майна померлого ОСОБА_4 , позивач 30.11.2023 подала приватному нотаріусу Рибаченко Г.Д. заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після свого батька ОСОБА_4 (а.с. 62).
Родинні зв'язки між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_4 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_6 від 10.08.1983 (а.с. 8) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 27.06.2017 (а.с. 12), з якого слідує, що позивач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 12). Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2016 позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) розірвала шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 13).
Крім того, на запит приватного нотаріуса Рибаченко Г.Д. від Першої вінницької державної нотаріальної контори Вінницької області було надано копію спадкової справи №864/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . З матеріалів спадкової справи слідує, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із відповідною заявою та спадщину прийняв за заповітом, посвідченим секретарем Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_10 23.12.2011 за реєстровим №125 (а.с. 80 на звороті, 83 на звороті). Однак ОСОБА_4 не встиг оформити свої спадкові права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належані особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
За змістом сг. 357 ЦК України під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб співвласників), належить їм на праві спільної власності.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (ч.2).
Відповідно до ч.2 ст. 372 ІДК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Статтею 89 Земельного кодексу України передбачено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або виділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом (ч. 4). Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом (ч. 5).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Як було встановлено судом, земельна ділянка, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 площею 0,3383 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю двох осіб, частки кожної з них завідомо не визначені.
У даному об'єкті власності наявний факт відсутності існування ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпоряджатися нею.
Здійснити поділ нерухомого майна за домовленістю між його співвласниками неможливо, оскільки один із співвласників помер, а за його життя договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, укладеним не був.
Оскільки у разі поділу майна частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними й інше не встановлено домовленістю між співвласниками та законом, суд вважає, що кожному із співвласників належить по 1/2 частці в об'єкті нерухомості.
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду відповідачем не надано та в ході судового розгляду не встановлено.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визначити, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,3383 га, кадастровий номер 0522282600:01:000:0586 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0522282600:01:000:0585, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становлять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/2 частка; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_9 - 1/2 частка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя О.Д. Іванець