Іменем України
04.09.24 справа № 133/2073/24
провадження № 2/133/1166/24
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Пєтухової Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Козятинського відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення (відшкодування) моральної шкоди завданої поширенням недостовірної інформації, -
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №133/2073/24 за позовом ОСОБА_1 до Козятинського відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення (відшкодування) моральної шкоди завданої поширенням недостовірної інформації.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі призначено суддю Пєтухову Н.О.
06.08.2024 ухвалою суду залишено позов без руху та надано строк для усунення недоліків.
12.08.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків та додав позовну заяву в новій редакції, у якій заявив вимоги: заявити суддею Козятинського міськрайонного суду Пєтуховою Н.О. (та іншим суддям цього суду після її відводу) самовідвід у зв'язку з неможливістю забезпечення судом вимог неупередженого та безстороннього судочинства в даній цивільній справі до відкриття провадження по справі; у разі невиконання вказаного очевидного законного обов'язку, вказаній судді та іншим послідуючим суддям цього суду він заявляє відвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
За змістом ч. 7-8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, або йому може бути заявлено відвід учасниками справи.
Заявник у своїй заяві про відвід судді посилається на обставини, що відносяться до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України - інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України», де було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
В руслі суб'єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції». Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу.
Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Згідно пунктів 1, 2 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як було судом, справа №133/2073/24 перебуває у провадженні судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухової Н.О.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18), не може бути підставою для відводу слідчого судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Разом з тим, суд бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні у справі «Михайлова проти України» від 06.03.2018 Європейський суд з прав людини визнав порушення, зокрема, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності), прав позивача, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, факт якого не підтверджений документами по справі, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Таким чином, незадоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід може сприйматися ним як порушення його прав у вказаній справі на її розгляд незалежним і безстороннім судом. Так, позивач вже висловився щодо сумнівів у тому, що визначений склад суду об'єктивно розглядатиме справу, та вказує на недовіру суду. А тому з метою подальшого уникнення сумнів щодо неупередженості та об'єктивності судді, заяву про відвід слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді - задовольнити.
Відвести суддю Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухову Н.О. від розгляду справи №133/2073/24 за позовом ОСОБА_1 до Козятинського відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення (відшкодування) моральної шкоди завданої поширенням недостовірної інформації
Цивільну справу №133/2073/24 передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 04.09.24