Справа №567/1409/24
Провадження №1-кп/567/152/24
05.09.2024 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні за №12024181170000180 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ново-Олександрівка Слов'янського району Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне (тимчасове) місце проживання : АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 03.08.2023 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки, діючи повторно 23 червня 2024 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, тобто в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та неодноразово продовжено, востаннє - Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України від 08.05.2024 №3684 -IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи таємно з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, пересвідчившись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у житловій квартирі, що по АДРЕСА_3 , що в АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав грошові кошти в розмірі 400 доларів США (станом на 23.06.2024 курс 1 долару США за даними Національного банку України становив - 40,5184 грн.), які належали потерпілому ОСОБА_6 .
Викрадені грошові кошти ОСОБА_4 привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 400 доларів США, що становить 16 207,36 грн.
31.07.2024 року між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024181170000180 від 09.07.2027 року та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного у цьому провадженні, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України відносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 30.07.2024 року, які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 31.07.2024 року, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провинута зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років. На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.08.2023 року остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовомузасіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненого при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 31.07.2024 року, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені злочину як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив підготовче судове засідання проводити без його участі, зазначив про відсутність будь-яких претензій майнового характеру до обвинуваченого, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Неявка потерпілого згідно ч.2 ст.474 КПК України не є перешкодою для розгляду кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості.
Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Потерпілий ОСОБА_6 відповідно до ч.4 ст.469 КПК України під час досудового розслідування надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до тяжкого злочину, санкція якого не передбачає альтернативних видів покарання, окрім як позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважаєдоведеним у підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як тяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він неодружений, непрацюючий, по місцю проживання характеризується посередньо.
Згідно довідк КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» №44 від 15.07.2024 р. ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, водночас обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину повторно.
При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та нове кримінальне правопорушення вчинив до погашення судимості впродовж іспитового строку, встановленого вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.08.2023 року, згідно якого йому було призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки. Таким чином, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, а продовжив свою злочинну діяльність, що з урахуванням безальтернативності покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, окрім як позбавлення волі, дає підстави суду прийти до висновку, що перевиховання та виправлення підсудного можливе в умовах ізоляції від суспільства.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , він вчинив протягом іспитового строку після постановлення вироку Острозьким районним судом Рівненської області від 03.08.2023 р., а відтак остаточну міру покарання відповідно до ст.71 КК України слід визначити з урахуванням вищевказаного вироку.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою, з урахуванням клопотання прокурора та відсутності будь-яких заперечень з цього приводу від інших учасників кримінального провадження, слід залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 314, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.07.2024 року між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.08.2023 року та призначити ОСОБА_4 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 31 липня 2024 року, зарахувавши до строку відбуття покарання строк перебування під вартою.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу залишити без змін.
Речові докази у справі :
- диск для лазерних систем зчитування «VS DVD-R, 4,7 GB, 16х, 120MIN», який наданий начальником Рівненського відділення ТОВ ФК «АРТЕМ» ОСОБА_7 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1