03 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 925/555/21
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Малашенкової Т. М., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (головуючий суддя - Сулім В. В., судді: Майданевич А. Г., Коротун О. М.)
та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 (суддя Дорошенко М. В.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" на дії приватного виконавця Крайчинського С. С.
у справі № 925/555/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
про стягнення 141 653 649,28 грн,
Обставини справи
20.09.2021 рішенням Господарського суду Черкаської області стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" (далі - ТОВ "Уманьгаз Збут") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") 125 533 918,29 грн основного боргу, 1 761 701,95 грн пені, 402 917,38 грн 3 % річних, 1 044 889,09 грн інфляційних втрат, 12 910 222,57 грн штрафу та 794 500,00 грн судового збору.
Вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено до апеляційного господарського суду.
У листопаді 2021 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача та відповідача надійшла заява, в якій сторони просили затвердити мирову угоду на стадії апеляційного провадження.
14.12.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.07.2022) затверджено мирову угоду від 11.10.2021, укладену між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Уманьгаз Збут", в редакції, зазначеній у резолютивні частині цієї ухвали.
У зв'язку з тим, що боржник не здійснив передбачених графіком мирової угоди двох чергових платежів підряд стягувач звернувся до приватного виконавця Крайчинського С. С. із заявою про початок примусового виконання мирової угоди на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21 щодо стягнення з боржника 72 234 883,99 грн основного боргу, 880 850,97 грн пені, 402 917,38 грн 3% річних, 1 044 889,09 грн інфляційних втрат, 6 455 111,29 грн штрафу та 37 610 856,06 грн штрафу за невиконання мирової угоди.
Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця
У березні 2023 року ТОВ "Уманьгаз Збут" звернулося до Господарського суду Черкаської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича (далі - приватний виконавець) (з урахуванням заяви про уточнення), в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21;
- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 21.02.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 21.02.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 03.03.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 03.03.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ "Уманьгаз Збут" зазначило про безпідставність пред'явлення стягувачем до виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21 про затвердження мирової угоди та, відповідно, відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження на підставі цієї ухвали, оскільки затверджена судом мирова угода виконувалася боржником належним чином. Заява стягувача про початок примусового виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21 містить недостовірні відомості про залишок непогашених боржником сум, включених до мирової угоди.
Короткий зміст судових рішень
09.05.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі № 925/555/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця Крайчинського С. С. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що, приймаючи на підставі заяви стягувача і ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21 постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та постанови про арешт коштів та майна боржника від 21.02.2023, від 03.03.2023, приватний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
12.10.2023 постановою Верховного Суду скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 925/555/21. Справу № 925/555/21 в частині розгляду скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, належним чином не встановив правової природи коштів у сумі 37 610 856,06 грн штрафу за невиконання мирової угоди та не надав належної оцінки доводам ТОВ "Уманьгаз Збут" про те, що приватний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність нарахування та стягнення штрафу, передбаченого пунктами мирової угоди за її невиконання, та визначати його суму за відсутності відповідного рішення про його стягнення, а отже, належним чином не дослідив правомірність/неправомірність дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та, як наслідок, винесення постанов про арешт майна та коштів боржника.
За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 925/555/21 залишено без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області 09.05.2023 про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця Крайчинського С.С. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Апеляційний суд вважав неприйнятними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, про неврахування яких апеляційному суду вказував й Верховний Суд, зокрема з огляду на прийняття такої постанови за інших обставин справи.
За висновками суду апеляційної інстанції, оскільки у справі № 914/2699/15 мировою угодою не визначена, а отже і не затверджена судом, сума штрафу за невиконання мирової угоди, яка, окрім того, залежить від суми наявної у боржника перед стягувачем заборгованості, державний виконавець при відкритті зазначеного виконавчого провадження вийшов за межі своїх повноважень, самостійно встановивши суму штрафу. Водночас у цій справі № 925/555/21 мировою угодою затверджено, що у випадку повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком, визначеним мировою угодою, що дорівнює сумі двох місячних платежів, стягувач вправі звернутись до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для дострокового примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за мировою угодою та має право на отримання від боржника штрафу за невиконання мирової угоди у розмірі 37 610 856,06 грн. Тобто конкретно визначено суму штрафу, яка не залежить від залишку суми заборгованості боржника перед стягувачем та стягується як у випадку повного, так і у випадку частково нездійснення боржником платежів.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у цьому випадку приватний виконавець не вийшов за межі своїх повноважень, оскільки встановлення порушення умов мирової угоди при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження входить до повноважень державного/приватного виконавця.
Короткий зміст касаційної скарги
ТОВ "Уманьгаз Збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 925/555/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 925/555/21, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 11 та 551 ЦК України, статей 230 та 233 ГК України, статті 316 ГПК України, статей 1 та 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи скаржника зводяться, зокрема, до того, що (1) апеляційний суд не погодився з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2023 у цій справі № 925/555/21, щодо необхідності врахування при вирішенні даної справи висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15 (щодо відсутності у державного/приватного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження встановлювати факт порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою та стягувати штраф за її невиконання), та визнав неприйнятним посилання скаржника на цей висновок; (2) після укладення та підписання сторонами мирової угоди остання набуває ознак правочину та є підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.04.2018 у справі № 917/672/17; (3) при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2023 № НОМЕР_1 приватний виконавець протиправно самостійно (замість суду) встановив наявність підстав для стягнення такої неустойки (порушення строків виконання відповідачем грошового зобов'язання за мировою угодою), а також визначив розмір такої неустойки, позбавивши боржника права на зменшення її розміру, яке передбачено статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, відповідно, безпідставно завищив розмір грошових коштів, які стягуються у цьому виконавчому провадженні.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
18.03.2024 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду від 29.05.2024 справу № 925/555/21 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала мотивована необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, виходячи з такого.
У справі № 925/555/21 перед Верховним Судом постало питання щодо наявності/відсутності у державного/приватного виконавця повноважень щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та майно боржника за виконавчим документом у вигляді затвердженої судом мирової угоди, зокрема, в частині стягнення штрафу, який за умовами мирової угоди підлягає сплаті боржником у випадку повного чи часткового нездійснення платежів згідно з графіком, визначеним мировою угодою, тобто у випадку невиконання мирової угоди.
Як зазначалось вище, доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не погодився з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2023 у цій справі № 925/555/21, щодо необхідності врахування при вирішенні цієї справи висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, про відсутність у державного/приватного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження встановлювати факт порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою та стягувати штраф за її невиконання.
З огляду на норми статей 11, 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) Верховний Суд у справі № 914/2699/15 вважав, що державний виконавець має право відкривати виконавче провадження, накладати арешт на кошти та майно боржника в межах суми стягнення лише основного боргу, вказаної у виконавчому документі, в цьому випадку - ухвалі Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 про затвердження мирової угоди.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність стягнення штрафу, передбаченого пунктами мирової угоди та самостійно визначати таку суму штрафу. Тож, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, встановивши порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою та стягуючи штраф за її невиконання. Підстави для стягнення штрафу та розмір такого штрафу має бути підтверджений, зокрема рішенням суду.
Колегія суддів у нинішній справі вважала, що незважаючи на те, що відповідних висновків у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15 Верховний Суд дійшов з огляду на норми ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження", які були чинними станом на момент укладення мирової угоди та відкриття виконавчого провадження, про що зазначалось вище, такі висновки є універсальними та такими, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі, так як норми ГПК України (в редакції чинній на момент укладення мирової угоди у справі № 914/2699/15, тобто у редакції, чинній до 15.12.2017) та Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди та на момент відкриття виконавчого провадження як у справі № 914/2699/15) кореспондуються з нормами ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення мирової угоди у справі № 925/555/21 та на момент відкриття виконавчого провадження у цій справі).
Зміна нумерації, формулювання та доповнення цих норм по суті не змінює їх правового змісту в частині, яка була застосована Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15 при формуванні вищезазначеної правової позиції.
Таким чином, у справі, яка розглядається, колегія суддів зазначила про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, щодо відсутності у державного/приватного виконавця повноважень встановлювати порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою, та про те, що підстави для стягнення штрафу, який за умовами мирової угоди підлягає стягненню у випадку повного або часткового невиконання мирової угоди, має бути підтверджено рішенням суду.
Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 925/555/21 об'єднаною палатою з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
При цьому слід враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет) для розгляду справи об'єднаною палатою касаційного суду.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Конкретизувавши наведені висновки у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Велика Палата Верховного Суду вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.06.2024 у справі № 372/1988/15-ц вказала, що вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, на предмет подібності повинна оцінювати правовідносини, які виникають в іншій справі.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі № 909/1167/17 дійшов висновку, що умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є:
1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати;
2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.
Підсумовуючи коло критеріїв щодо прийняття/повернення справ, переданих на розгляд об'єднаної палати, об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 909/1167/17 виснувала про таке:
1) на розгляд об'єднаної палати може бути передано справу після відкриття касаційного провадження колегією суддів, а касаційні скарги, заяви і клопотання на розгляд об'єднаної палати не передаються;
2) колегія суддів може погодитися з клопотанням учасника справи про передачу справи на розгляд об'єднаної палати, або підставами касаційного оскарження, зазначеними в касаційній скарзі (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України), або ж самостійно прийняти рішення про передачу справи на розгляд об'єднаної палати в разі наявності обґрунтованих підстав;
3) для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:
а) в якій викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;
б) відповідний висновок має бути зроблено в іншій справі зі спору, що виник із подібних правовідносин;
в) висновок повинен бути зроблений в постанові (постановах) колегій суддів з інших палат, іншою палатою Касаційного господарського суду або самою об'єднаною палатою.
4) колегія суддів має належним чином аргументувати підстави відступлення від висновку або необхідність відступлення шляхом уточнення попереднього висновку;
5) справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 16.04.2024 вважала за необхідне відступити від висновку, сформульованого в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15, в якій Верховний Суд, з огляду на приписи статей 11 (обов'язки і права державних виконавців), 19 (підстави для відкриття виконавчого провадження), 57 (арешт і вилучення майна боржника) Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 05.09.2016, тобто на момент відкриття виконавчого провадження), зазначив, що державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність стягнення штрафу, передбаченого пунктами мирової угоди та самостійно визначати суму штрафу.
Так, у справі № 914/2699/15 судом було затверджено мирову угоду, за умовами якої відповідач зобов'язався перерахувати позивачу до 23.04.2016 заборгованість у сумі 2 327 261,56 грн, а в разі несплати коштів у повному обсязі в установлені терміни, передбачені цією угодою, відповідач оплачує на користь позивачу штраф у розмірі 100 % від несплаченої суми до 23.05.2016.
У зв'язку із порушенням умов мирової угоди, затвердженої судом у справі № 914/2699/15, стягувач пред'явив її до виконання. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника заборгованості на загальну суму 4 654 523,12 грн, а саме 2 327 261,56 грн суми стягнення та 2 327 261,56 грн штрафу, який умовами морової угоди визначений як 100% від несплаченої до 23.05.2016 суми стягнення.
Частинами першою, третьою статті 78 ГПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017, було встановлено, що умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Верховний Суд у справі № 914/2699/15 виходив з того, що у частині першій статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 05.09.2016) встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
При цьому за приписами частини першої, абзацу першого частини другої, пунктів 5, 6 частини третьої статті 11 цього ж Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною третьою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на 05.09.2016) визначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
За висновком Верховного Суду у справі № 914/2699/15, державний виконавець, має право відкривати виконавче провадження, накладати арешт на кошти та майно боржника в межах суми стягнення, вказаної у виконавчому документі, в даному випадку - ухвалі господарського суду про затвердження мирової угоди.
Ураховуючи, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника заборгованості на загальну суму 4 654 523,12 грн, в тому числі 2 327 261,56 грн штрафу, який становить 100 % від несплаченої до 23.05.2016 суми стягнення, Верховний Суд у справі № 914/2699/15 погодився із судом апеляційної інстанції про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця з посиланням на те, що державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність стягнення штрафу, передбачених пунктами мирової угоди та самостійно визначати суму штрафу.
За висновком Верховного Суду у справі № 914/2699/15, відкриваючи виконавче провадження державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, встановивши порушення строків виконання зобов'язання за мировою угодою та стягуючи штраф за її невиконання. Підстави для стягнення штрафу та розмір такого штрафу має бути підтверджений, зокрема рішенням суду.
Частиною першою статті 192 ГПК України у редакції, що діє з 15.12.2017 встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Нормами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 925/555/21, тобто на 21.02.2023) встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на 21.02.2023) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на 21.02.2023)).
У разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (частина сьома статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
У жовтні 2017 року законодавець доповнив статтю 26 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на 21.02.2023) частинами одинадцятою та дванадцятою, згідно з якими розширив повноваження виконавців, а саме визначив таке: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З наведеної норми вбачається, що законодавець змінив обсяг повноважень виконавця, прописавши право виконавця самостійно здійснювати розрахунок відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Водночас частиною третьою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на 21.02.2023) визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у справі № 914/2699/15 від 14.08.2018, відповідні висновки Верховний Суд сформував, виходячи із системного тлумачення загальних норм, що визначають права та обов'язки державних виконавців (стаття 11), підстави для відкриття виконавчого провадження (стаття 19), арешт боржника (стаття 57) України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на 05.09.2016), приписів ГПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017, та із врахуванням встановлених у справі № 914/2699/15 фактичних обставин, зокрема умов затвердженої судом мирової угоди про сплату штрафу у розмірі 100 % від несплаченої суми у визначений цією угодою термін.
Натомість у справі, яка передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, правовідносини учасників виконавчого провадження виникли після внесення наведених вище змін щодо повноважень виконавця здійснювати розрахунок відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. Тобто, висновки Верховного Суду у справі № 914/2699/15 сформовані за відмінного ніж у справі № 925/555/21 матеріально-правового регулювання спірних відносин.
Наведене свідчить про те, що правовідносини в яких зроблені висновки Верховного Суду у постанові від 14.08.2018 у справі № 914/2699/15 не є подібними до спірних правовідносин, які виникли між учасниками у цій справі за критерієм різного нормативного регулювання. А тому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про відсутність у наведеному випадку підстав, передбачених у частині другій статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду об'єднаною палатою справи № 925/555/21, оскільки передане колегією суддів питання має бути вирішено колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.
3 огляду на зазначене, справа № 925/555/21 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 925/555/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Г. Пєсков
Судді О. В. Васьковський
Т. Б. Дроботова
Т. М. Малашенкова
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак