Справа №186/1063/24
Провадження №1-кп/0186/327/24
04 вересня 2024 року м.Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в дистанційному провадженні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130570000026 від 11 січня 2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Станично-Луганське Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 (приймає участь у відеоконференції)
захисника - адвоката ОСОБА_5 (приймає участь у відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_3 (приймає участь у відеоконференції)
У грудні 2016 року (більш точна дата та час не встановлена) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на участь у не передбаченому законом збройному формуванні, переслідуючи особисті інтереси, пішов до «військового комісаріату ЛНР», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де пройшов медичне обстеження з цією метою.
Приблизно з 21 грудня 2016 року ОСОБА_3 зараховано до підрозділу не передбаченого законом збройного формування, а саме до «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на посаду старшого вогнеметника 1 вогнеметного відділення 1 вогнеметного взводу вогнеметної роти та був забезпечений військовою формою, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту.
Таким чином, в структурний підрозділ не передбаченого законом збройного формування «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), діючого на території м. Луганськ, на добровільній основі увійшов ОСОБА_3 , який мав умисел на активну участь в діяльності вказаного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність останнього спрямована на захоплення окремих територій та їх утримання, здійснення методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур, придушення організованого опору населення, протистояння Збройним Силам України, правоохоронним органам, органам державної влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншого озброєння.
У період з 05 січня 2017 року по 19 січня 2017 року, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі не передбаченого законом збройного формування, ОСОБА_3 проходив навчання на території «Полігон центральний №1», в/ч НОМЕР_1 , який розташований в районі АДРЕСА_4 , де опановував військову справу, навчався практичних навичок зі стрільби та користування реактивним піхотним вогнеметом РПВ-А «Шмель» і автоматом «АК».
У березні 2017 року (більш точний час та дату не встановлено) ОСОБА_3 урочисто прийняв присягу та «клятву гвардійця».
Впродовж служби, ОСОБА_3 , брав участь в облаштуванні бойових позицій (риття окопів, встановлення бліндажів, тощо) в напрямку підконтрольних територій України, а саме населених пунктів Сизе та Болотенне Станично-Луганського району Луганської області, залучався до нарядів по їдальні, прибирання казарми та участі в так званих «парадах» в м. Луганську, а також виконував інші завдання керівництва військової частини.
Під час перебування на бойових позиціях ОСОБА_3 забезпечувався особистою стрілецькою зброєю НОМЕР_2 та бойовими патронами калібру 5,45x39 мм до неї, у кількості 120 шт., спорядженими у 4 магазини.
За час проходження служби у складі « НОМЕР_3 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 призначався на різні посади, зокрема: стрілець 3 мотострілкового відділення 2 мотострілкового взводу 9 мотострілкової роти 3 мотострілецького батальйону вказаної бригади, водій вказаної бригади та інші.
Протягом часу проходження служби отримував грошове забезпечення у розмірі від 15 до 18 тисяч російських рублів на місяць.
Отже, з 21 грудня 2016 року по 01 березня 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи у складі підрозділу не передбаченого законом збройного формування, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_1 ) виконував службові обов'язки з несення служби на території вищевказаної військової частини, а також в облаштуванні бойових позицій в напрямку підконтрольних територій України, а саме населених пунктів Сизе та Болотенне Станично-Луганського району Луганської області, як учасник не передбаченого законом збройного формування т.зв. «ЛНР», реалізовуючи функції, що забезпечували стійкість псевдодержавного утворення «ЛНР», створював безпечні умови для функціонування його «органів влади», а саме забезпечував діяльність та функціонування підрозділу НЗФ «ЛНР», маючи за мету участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
27 червня 2024 року між прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12017130570000026, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 з іншого боку, за участі адвоката ОСОБА_5 на підставі ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Крім того, ОСОБА_3 зобов'язується сприяти правоохоронним органам та суду при здійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні щодо інших співучасників вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме шляхом надання показань у якості свідка під час досудового слідства та в суді про участь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у діяльності НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації рф, з метою їх викриття та кримінального переслідування, а також інших невстановлених осіб після їх встановлення.
Згідно угоди сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.260 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ч.2 до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, а саме в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, яке згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України -щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України - судом не встановлено.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1, 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що він неодружений, раніше не судимий, скоїв тяжкий злочин, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.2 ст.260 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскації майна.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - не обиралася.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373-374, 468, 473-475 КПК України, - суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 червня 2024 року в кримінальному провадженні №12017130570000026 між прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вказаним вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - не обиралася.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення направити для вручення обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Суддя: ОСОБА_1