Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2285/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м.Ізюм, Харківська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Ізюм, Харківська область
про стягнення коштів 18 056, 97 грн.
без виклику учасників справи
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 541 від 01.11.2015 теплову енергію в розмірі 18 056 грн. 97 коп.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2024 з урахуванням малозначності справи №922/2285/24 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження в даній справі була надіслана за місцем реєстрації відповідачки, проте ухвала повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Між Ізюмським комунальним підприємством теплових (надалі -Позивач, теплопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Споживач) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 541 від 01.11.2015. Згідно з його умовами теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпустку теплової енергії, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в порядку та терміни, передбачені цим Договором.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на потреби опалення - в період опалювального сезону (пункт 2.1. Договору).
Згідно з підпунктом 3.2.6. пункту 3.2. Договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умовами та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.
Відповідно до пункту 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць в якому здійснюється поставка теплової енергії.
Споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого в договорі обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 6.3. Договору).
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що розрахунку за показниками приладів комерційного обліку:
- якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений заявлений обсяг, вартість такого перевищення самостійно сплачується споживачем не пізніше 20 числа періоду, наступного за розрахунковим;
- якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим.
- якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину, Споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показами приладів комерційного обліку подекадно.
Цей Договір набирає чинності з моменту укладення та діє на невизначений строк (пункт 10.1. Договору).
Додатком №1 до Договору погоджені обсяги постачання споживачу теплової енергії, а саме - 4,1836 Гкал/рік.
У Додатку №4 до Договору зазначений перелік об'єктів постачання теплової енергії, а саме: пров. Східний 2, загальною площею 21,90 кв.м.
Підключенння житлового будинку за адресою пров. Східний 2 до системи централізованого опалення підтверджується Актами від 28.10.2019,23.10.2020, 22.10.2021.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним були належним чином виконані свої зобов'язання за Договором в частині постачання відповідачці теплової енергії, про що були складені Акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2019 на суму 64,01 грн., за грудень 2019 на суму 1100,27 грн., за листопад 2019 на суму 786,82 грн., за січень 2020 на суму 1 117,29 грн., за лютий 2020 на суму 1 060,24 грн., за березень 2020 на суму 797,65 грн., за квітень 2020 на суму 230,30 грн., січень 2021 на суму 1 036,50 грн., за лютий 2021 на суму 1 173,2 грн., за березень 2021 на суму 954,39 грн., за квітень 2021 на суму 218,81 грн., за жовтень 2021 на суму 689,81 грн., за листопад 2021 на суму 3 453,26 грн., за грудень 2021 на суму 3 545,92 грн., за січень 2022 на суму 3 610,21 грн., за лютий 2022 на суму 2 568,99 грн.
В свою чергу Відповідачка частково виконала взяті насебе зобов»язання та в повному обсязі не сплатила вартість поставленої теплової енергії в період грудень 2019 року -квітень 2020 року, жовтень 2020 року - квітень 2021 року, жовтень 2021 року-лютий 2022 року в наслідок чого у останньої утворилась заборгованість в розмірі 18 056,97 грн.
Також відповідачка частину із вищезазначених актів не підписала, у зв'язку із чим позивач звернувся до останньої з листом №279 від 29.03.2024 ( список згрупованих відправлень) в якому просив підписати додані до цого листа акти приймання-передачі теплової енергії та повернути їх на адресу позивача. Проте, жодної відповіді на лист отримано не було.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачці в період грудень 2019 року -квітень 2020 року, жовтень 2020 року - квітень 2021 року, жовтень 2021 року-лютий 2022 року на загальну суму 18 056,97грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за відповідний період.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачкою доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості з оплати поставленої позивачем теплової енергії в розмірі 19.435,15 грн не надано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 18 056,97грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд.33, код ЄДРПОУ 32284148) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 18 056 грн. 97 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.
Суддя С.Ч. Жельне