27.08.2024 Єдиний унікальний номер 205/11041/24
Провадження № 2/205/4022/24
27.08.2024 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Курбанова Н.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
23.08.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання батьківства.
Відповідно до акту, затвердженого керівником апарату Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.08.2024 р. при реєстрації вхідного документу, який надійшов через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , а саме в додатках позовної заяви відсутні наступні документи: оригінал квитанції про сплату судового збору, копія паспорту та ІПН позивача, копія довідки про місце проживання, копія посвідчення, копія свідоцтва про народження та копія позову з додатками.
Відповідно до частин 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Заявником не вказано, з якою метою вона звернулася до суду для встановлення факту, що не дає можливості встановити чи наявний спір про право і чи можливо відкрити окреме провадження (п.4 ст. 315 ЦПК України).
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 СК України тобто лише матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Наведені норми кореспондуються з приписами п. 4, п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Таким чином, справи за заявами про встановлення фактів батьківства, враховуючи зміст норм ст.130 СК України, розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст.128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження.
У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, а у другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем або позивачем у справі.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 р. у справі №373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), №361/2653/15-ц (провадження № 61-2239св21) від 15.04.2021 р.
У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст.128 СК приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1ст.135 СК).
В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
У той же час процедура визнання батьківства встановлена ст. 128 СК України та полягає у визначенні спорідненості між батьком та самою дитиною у судовому порядку.
У змісті позовних вимог, зазначених в позовній заяві, зазначено, що позивач просить встановити факт батьківства, тоді як ця вимога не є тотожною вимозі про визнання батьківства, оскільки факт батьківства за рішенням суду встановлюється в разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини.
Також, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить встановити батьківство та внести відповідні відомості до актового запису про народження дитини.
Таким чином, позивачці необхідно визначитися із вимогами: чи вона просить суд про визнання батьківства (ст.128 СК України) чи про встановлення факту батьківства (ст.130 СК України), виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій заяві у відповідності до вищевказаних вимог.
17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
За змістом частини 5 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Частиною 8 статті 43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до розділу 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи(ЄСІТС), учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У суду відсутні докази, що відповідач є користувачем підсистеми "Електронний кабінет", крім того матеріали справи не містять заяви відповідача про зазначення ним його офіційної електронної пошти.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати відомості щодо направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача у відповідності до вимог цивільного процесуального закону.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад: докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з господарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо); покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини; висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на підставі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.п.1, 4 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу позову немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.
Позивачем ОСОБА_1 судовий збір, при звернення до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, не сплачений.
Таким чином, позивачці необхідно визначитися із вимогами: чи вона просить суд про визнання батьківства (ст.128 СК України) чи про встановлення факту батьківства (ст.130 СК України), виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій заяві у відповідності до вищевказаних вимог та для розгляду районним судом вищевказаного позову позивачці ОСОБА_1 необхідно сплати судовий збір в належному розмірі за вимогу немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) або 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн.) за реквізитами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, а саме: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Нов.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA898999980313111206000004633, код класифікації доходів бюджету 22030101, та відповідний платіжний документ надати до суду.
Крім того, позивачу необхідно надати суду докази направлення позовної заяви (заяви) з додатками відповідачу та додатки, зазначені в позовній заяві (заяві) направити до суду.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 194, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Для усунення недоліків заявнику надати строк терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків в строк наданий судом, заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
Копію ухвали надіслати заявнику за вказаної ним адресою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Курбанова Н.М.
.