Справа № 2-0875-2007
Провадження № 2/204/2289/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
11 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на дії державного виконавця,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з даною скаргою (яку пізніше було уточнено), в якій просив: скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адрес: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2 ). В обґрунтування скарги вказав, що Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення від 19 квітня 2007 року (справа 2-0875-2007). Згідно з даних єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відносно скаржника: реєстраційний номер 7905267, арешт нерухомого майна, зареєстрован: 12.09.2008 року за №7905267, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, 32. Підстава обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра лист повідомлено, що відділ не має правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_2 , за реєстраційним обтяженням 7905267 від 12.09.2008 року, який було накладна Красногвардійський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиція.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (даті - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до Закону України «Про виконавче провадження» основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.
Так, встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2007 року по справі №2-0875-2007 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №013/05-02-01/63-708 від 14 лютого 2003 року, з урахуванням штрафних санкцій на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2148 грн. 06 коп. в рахунок стягнення заборгованості за кредитом, 1 032 грн. 69 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 184 грн. 30 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 383 грн. 36 коп. - подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення платежу по кредиту, а разом 3748 грн. 41 коп.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено обтяження: арешт нерухомого майна №7905267, який зареєстровано 12.09.2008 року реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підставі обтяження: виконавчий лист 2-875 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Листом Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.03.2024 року №92581 повідомлено скаржника, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що в АСВП відсутні будь-які виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 . У зв'язку з вищевикладеним повідомлено, що Відділ не має правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_3 , за реєстраційним номером обтяження 7905267 від 12.09.2008 року, який було накладено Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції. Для вирішення даного питання запропоновано звернутися до суду.
В силу ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Так, у відповідності до правил ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на час видачі виконавчих документів, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не вищезазначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконання не пізніше граничного строку, визначеного Законом.
Відповідно до ч.3,4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Спірні правовідносини пов'язані з накладенням арешту на майно боржника врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон № 606-XIV), який діяв до 05.10.2016 року.
Частиною першою статті 50 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла до 05.10.2016 (далі - Закон №606), визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону №606 у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
За обставинами справи судом встановлено, що підставою звернення заявника до суду з даною скаргою є наявність зареєстрованого обтяження щодо заборони відчуження будь-якого його майна з реєстраційним номером №7905267 від 12.09.2008 року. Предметом оскарження є бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у не вчиненні будь-яких дій, направлених на вжиття заходів для скасування обтяжень майна боржника. При цьому орган державної виконавчої служби в обґрунтування правомірності своїх дій посилається на відсутність належного документального підтвердження підстав застосування відповідного обтяження, що унеможливлює ідентифікацію виконавчого провадження, в якому вжиті відповідні заходи.
В цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15).
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що підставою реєстрації обтяження №7905267 є виконавчий лист 2-875 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, а заявник Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. При цьому орган державної виконавчої служби не має у володінні документів щодо підстав накладення та збереження арешту через відсутність матеріалів виконавчого провадження та відповідних відомостей про нього.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України учасниками справи не надано суду будь-яких доказів, що відповідний виконавчий лист повторно пред'явлений до виконання чи строк його пред'явлення до виконання продовжений у встановленому законом порядку.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного слід виснувати, що на теперішній час обтяження №7905267 від 12.09.2008 року зберігає свою чинність без належної мети, якою обумовлювалось застосування такого обтяження, оскільки в органах державної виконавчої служби відсутні будь-які виконавчі провадження, пов'язані з виконанням рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-875, а строк звернення відповідного судового рішення до його виконання в примусовому порядку сплинув.
За таких обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17.04.2024 у справі №580/1528/23.
Враховуючи зміст порушеного права заявника, відсутність у органу державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого приймалось рішення про застосування обтяження щодо майна заявника, а також відсутність у державного виконавця станом на момент завершення виконавчого провадження правових підстав для зняття арешту з майна боржника, то обраний заявником спосіб захисту його прав шляхом ухвалення судом рішення про скасування відповідного обтяження відповідає критеріям ефективності і передбачений ч. 5 ст. 59 Закону №1404. Таким чином, заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на дії державного виконавця - задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого майна, накладений на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), реєстраційний номер обтяження №7905267, дата державної реєстрації: 12.09.2008 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова