Справа № 756/4576/24
Провадження № 2/756/2823/24
07 серпня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,
До Оболонського районного суду м. Києва звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Степанов О.Л. із зазначеним позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є його рідні діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які фактично прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових справ. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , 12.11.2018 позивач звернувся до Двадцять першої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа № 1052/2018, номер витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі 54036506. Згідно із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, на все нерухоме майно, а саме, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_3 , накладено арешт на підставі постанови АА № 860544 Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 04.06.2007, реєстраційний номер обтяження 5385062. На даний час виконавче провадження у відповідача відсутнє, однак арешт з майна ОСОБА_3 не знятий. У зв'язку з викладеним, позивач, посилаючись, що іншим чином не може захистити порушене право, змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись. При цьому, 14.06.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловив.
Представник відповідача Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися. При цьому 29.07.2024 третя особа ОСОБА_1 надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 15.05.2018 Органом приватизації державного житлового фонду - управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та членам його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в рівних частках).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.09.2018, актовий запис № 14290.
Згідно із свідоцтва про народження виданого ОСОБА_1 , батьком є - ОСОБА_3 .
За таких обставин, позивач являється сином померлого - ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно.
Як убачається із матеріалів справи, Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №1052/2018 після смерті ОСОБА_3 .
Згідно із відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомо майна, встановлено наявність запису: вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження 27067545; зареєстровано 27.07.2007 о 17:01:10; державний реєстратор: Полянцева Ольга Миколаївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), м. Київ; підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: АА № 860544, виданий 04.06.2007, видавник: Відділ державної виконавчої служби Оболонського РУЮ у м. Києві, держ.вик. Прогонний В.Є.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42087037 від 17.07.2018 11:08:34; опис предмета обтяження: все майно; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:5385062, 27.07.2007, реєстратор Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Київський міський нотаріальний округ.
Відповідно до листа Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.08.2020 на звернення ОСОБА_1 вбачається, що згідно наданої ОСОБА_1 інформації у відділі перебувало виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_3 , але перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень даного боржника за період 2007 року в реєстрі не знайдено, записів про арешт постанови АА860544 від 04.06.2007, оскільки наповнення даного реєстру відбувалось з 2008 року. Крім того, відповідно до п. 1,2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. На підставі наведеного рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з майна.
Положеннями статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до частини першої-третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
При цьому, частина п'ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30)
Як встановлено судом, арешт на спадкове майно, був накладений на підставі постанови АА № 860544 від 04.06.2007 Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, однак встановити в межах якого виконавчого провадження було накладено арешт постановою не виявляється можливим, матеріалами справи не доведена необхідність у подальшому арешті вказаного нерухомого майна, на даний час у виконавчій службі не перебуває виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на майно спадкодавця. Наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті його батька, а також перешкоджає позивачу у здійсненні ним права власності на спадкове майно. Позивач позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що підстав для існування арешту на даний час не існує, а наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна - підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві АА № 860544 від 04.06.2007, запис про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 27.07.2007, вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 27067545; зареєстровано 27.07.2007, 17:01:10; державний реєстратор: Полянцева Ольга Миколаївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), м. Київ; підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: АА № 860544, виданий 04.06.2007, видавник: Відділ державної виконавчої служби Оболонського РУЮ у м. Києві, держ.вик. Прогонний В.Є.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42087037 від 17.07.2018, 11:08:34; опис предмета обтяження: все майно; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5385062, 27.07.2007, реєстратор Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Київський міський нотаріальний округ.
Стягнути з Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (юридична адреса: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-д, код ЄДРПОУ 35018577) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 19.08.2024.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
2. Відповідач: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (юридична адреса: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-Д, код ЄДРПОУ 35018577);
3. Третя особа: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м.Київ, вул.Левка Лук'яненка, 11, кв.37);
4. Третя особа: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя М.М. Ткач