Справа № 755/12533/24
Провадження №: 3/755/4655/24
"29" серпня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
09 липня 2024 року близько 15 години ОСОБА_1 за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно співмешканки ОСОБА_2 , а саме: голосно кричав та вдарив її. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що він багато років має близькі стосунки з ОСОБА_2 .. Він не заперечує, що у той день вживав спиртні напої. Але вважає, що наявність в організмі спиртного не могла вплинути на його поведінку та пам'ять. Між ним та ОСОБА_2 розпочався конфлікт на побутовому ґрунті, почалося з того, що вона не приготувала картоплю. Він не кричав, а говорив підвищеним тоном, він не бив ОСОБА_2 , а схопив за руки, виставив з квартири та зачинив двері. Це був звичайний сімейний конфлікт, тому справу щодо нього необхідно закрити.
У судовому засіданні ОСОБА_2 , суду пояснила, що 09 липня 2024 року ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп'яніння, прийшов додому та ліг спати. Через годину прийшов на кухню та розпочав сварку. Він дуже голосно на неї кричав, вживав нецензурну лайку, чим її налякав та принижував її гідність; ложкою вдарив по руці, у неї є на мобільному телефоні фото синця; він кричав, скрутив руку, завдаючи сильний фізичний біль, та силою випхав з квартири. Він спричинив їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Оскільки їй було дуже образливо та боляче, вона викликала працівників поліції. Просить ОСОБА_1 покарати за психологічне та фізичне насильство.
У судовому зсіданні були оголошені пояснення ОСОБА_2 від 09 липня 2024 року, про те, що вона проживає у цій квартирі, 09 липня 2024 року близько 15 години співмешканець ОСОБА_1 під час конфлікту кричав на неї, вживав нецензурну лайку, вдарив дерев'яною ложкою по руці та виштовхав з квартири.
З рапорту інспектора Ігоря Мельника вбачається, що він під час добового чергування 09 липня 2024 року у складі мобільної групи реагування на факти вчинення домашнього насильства виїхав на виклик про домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 . На місці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що близько 15 години співмешканець ОСОБА_1 під час конфлікту кричав на неї, вживав нецензурну лайку, вдарив дерев'яною ложкою по руці та виштовхав з квартири. ОСОБА_1 надавати пояснення відмовився, з ним була проведена профілактична бесіда. Заявницю проінформовано про її права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Відносно ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характерів відносно співмешканки ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (серія ВАВ № 589862), та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (серія АА №263205).
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника, ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства щодо співмешканки, було заборонено на 2 доби в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Будь-яких інших клопотань та доповнень не надходило, тому суддя приймає рішення за наявними матеріалами у справі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, - суддя приходить до наступного.
Відповідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Левчук проти України»(Levchuk v. Ukraine) no. 17496/19 від 03 вересня 2020 року п. 78-80 Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що проблема домашнього насильства, яке може мати різні форми, - від фізичного нападу до сексуального, економічного, емоційного насильства або словесної образи - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка в тій чи іншій мірі непокоїть усіх держав-членів та не завжди лежить на поверхні, оскільки часто постає в контексті особистих стосунків або закритих систем (рішення в справі Володіної, згадане вище, п. 71).
У різних справах, залежно від індивідуальних обставин цих справ, Суд попередньо розглядав проблему домашнього насильства відповідно до статей 2, 3, 8 та 14 Конвенції (див., зокрема, рішення в справі «Талпіс проти Італії» (Talpis v. Italy), № 41237/14, п. 100, від 2 березня 2017 року). У всіх цих справах Суд встановив, що згідно з Конвенцією, органи державної влади мають позитивне зобов'язання розробити та застосувати належну нормативно-правову базу, що забезпечить ефективний захист від актів домашнього насильства (див., зокрема, рішення в справах «Беваква та С. проти Болгарії» (Bevacquaand S. v. Bulgaria), № 71127/01, п. 65, від 12 червня 2008 року; «А. проти Хорватії» (A. v. Croatia), №55164/08, п. 60, від 14 жовтня 2010 року; «Хайдуова проти Словаччини» (Hajduova v. Slovakia), №2660/03, п. 46, від 30 листопада 2010 року).
У зв'язку з цим Суд постановив, зокрема, що там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див., mutatismutandis, рішення в справі «Ірина Смірнова проти України», №1870/05, пп. 71 та 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка повинна належним чином брати до уваги особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя (див., mutatismutandis, згадане вище рішення в справі «Хайдуова», п. 46, та «Ірина Смірнова», там само). Якщо встановлено, що на конкретну особу націлені систематичні дії, і за ними ймовірно йтимуть подальші випадки насильства, окрім реагування на конкретні випадки, органам влади може бути запропоновано вжити відповідних заходів загального характеру для боротьби з основною проблемою та запобігання жорстокому поводженню в майбутньому (див. рішення у справах «Дордевіч проти Хорватії» (Рorрeviж v. Croatia) №41526/10, пп. 92-93 та 147-49, ЄСПЛ, 2012 р.; та Ірини Смірнової , цитоване вище, там само).
Крім того, будь-яке насильство стосується розподілу сили між партнерами. У парі насильство, як правило, застосовує той з партнерів, який емоційно та/або фізично є більш сильним та впливовим. Насильство пов'язано із порушенням, зсуненням кордонів іншого партнера. Це є наслідком тотальної турботи, що поступово переходить у форму контролю з порушенням кордонів партнера.
Вчинення вказаних дій є насильством, якщо партнер, по відношенню до якого вони чиняться, відчуває психологічне страждання, яке може привести до розладу здоров'я, емоційної залежності або погіршенню якості його життя.
Також насильство від конфлікту відрізняє перевага сил однієї зі сторін. Якщо дві людини можуть однаково захищати себе, відстоювати свої кордони - то це конфлікт. А якщо одна зі сторін у вразливішому стані, а інша людина цим вразливим станом користується - це ознака насильства.
Крім того самі по собі, зокрема, крики та словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише в тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, а дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 у день події та у судовому засіданні, дії, слова та крики ОСОБА_1 у неї викликали побоювання за свою безпеку, вона не могла себе захищати, чинити супротив, оскільки він фізично сильніше, а також застосування останнім насильства спричинили емоційну невпевненість та фізичний біль. Тому, не маючи змоги захистити себе, вона зателефонувала до поліції за допомогою.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суддя, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 23, 33, ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до вимог ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, з урахуванням норм статей 287-279 КУпАП, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Л.А. Мельниченко