Справа №:755/13124/24
Провадження №: 2/755/7319/24
"29" серпня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Дніпровського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Зазначену позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
В ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху вказувалось на помилку в зазначенні імені відповідача та зазначалось, що до позовної заяви не долучено належного доказу на підтвердження реєстрації шлюбу, про розірвання якого заявлено вимоги у позовній заяві.
Роз'яснювалось, що в долученому до позовної заяви Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища не вказані дати народження подружжя, місце народження кожного із них, що обов'язково відображається як у відповідному реєстрі, так і в свідоцтві про шлюб, та ідентифікує осіб, які уклали шлюб.
З метою усунення недоліків позовної заяви, позивач мав подати до суду в письмовому вигляді позовну заяву в новій редакції, привівши анкетні дані відповідача у відповідність, а також подати до суду копію свідоцтва про шлюб, про розірвання якого заявлено вимогу в цій позовній заяві.
Копію зазначеної ухвали суду доставлено до електронного кабінету представника позивача 12 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
14 серпня 2024 року представником позивача - адвокатом Баєм Сергієм Едуардовичем було направлено до суду «Реагування на ухвалу суду від 12.08.2024 р.», до якого долучено позовну заяву в новій редакції, будь-які інші документи долучені не були.
При цьому, в «Реагуванні» зазначалось, що позивач є військовослужбовцем та обмежений у вільному пересуванні, наразі він перебуває в районі ведення бойових дій, свідоцтво про шлюб залишилось у дружини позивача, іншого оригінального примірника немає, копія свідоцтва про шлюб у позивача відсутня, отримати дублікат позивач не має можливості, оскільки перебуває у бойових зіткненнях з армією ворога. Також зазначалось, що всі наявні документи були долучені до позовної заяви.
Проте до «Реагівання» представником позивача не долучено жодного доказу на підтвердження неспроможності звернення позивача та/або його представника, яким є адвокат, до органів РАЦС з метою отримання дублікату свідоцтва про шлюб.
Разом із тим, суд звертає увагу, що до позовної заяви представником позивача було долучено копію свідоцтва про народження дитини сторін, повторно виданого 18 липня 2024 року, що спростовує доводи представника позивача про неможливість отримання в органах РАЦС дубліката свідоцтва про шлюб, укладений між сторонами.
Станом на дату постановлення даної ухвали позивачем та його представником будь-яких інших заяв чи клопотань на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подано не було.
Отже, стороною позивача проігноровані вимоги суду щодо подання до суду копії свідоцтва про шлюб, про розірвання якого заявлено вимогу в цій позовній заяві, або його дублікату.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом при постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що позивачем (представником позивача) не усунуто в повному обсязі недоліки, вказані в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року, суд убачає визначені законом підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 8, 12, 175, 177, 185, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: