Справа №:755/7518/24
Провадження №: 2/755/5068/24
"30" липня 2024 р. місто Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву представника позивача - адвоката Ірини Козакової про збільшення позовних вимог, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з вимогами: «Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 661 200,00 гривень попердньої оплати та 6612,00 шгривень витрат по сплаті судвого збору»
09 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання, призначено дату проведення підготовчого судового засідання - 19 червня 2023 року на 12.00 годину.
Відповідно до ст.189 Цивільного процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
01 липня 2024 року (вх.№37137) представником позивача- адвокатом Іриною Козаковою подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до прохальної частини представник просить суд: «Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 661 200,00 гривень попердньої оплати, 3% річних у розмірі 3360,20 гривень, інфдляційних втрат в розмірі 3967,20 гривень та 6685,00 гривень витрат по сплаті судового збору», мотивуючи свою позхицію представник посилається на наступне, що позивач зхвернувся з цим позовм до суду 25 квітня 2024 року, у відповідача припинилось право на поставку товару та виникло грошовке зобовязання, тому доцільне нарахувати до стягенння відповідчу за первіод з 25 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року 3% річних у розмірі 3360,20 гривень та інфляційних втрат в розмірі 3967,20 гривень за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з урахуванням вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Представники позивача в підготовчому судовому засіданні просив прийняти заяву про збільшення позовних вимог, що є процесуальним правом позивача.
Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні вислови свою позицію щодо пісдтав для відмови у задовлденні заяви про збільшення позовних вимог, однак не заперечував щодо прийняття судом поданої до суду заяви.
Вислухавши думку сторін цивільного процесу, вивчивши матеріали заяви про збільшення позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України). Учасники справи зобов'язані, зокрема й виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України).
Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1 ст.49 ЦПК України). Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України).
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
В постанові від 09.07.2020 року по справі № 922/404/19 Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно з якою під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з вимогами ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір».
З системного аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що надіслана представником позивача заява від 01 липня 2024 року про збільшення позовних вимог шляхом застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності , що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України є новою, з іншим предметом та підставою ніж заявлені у первісному позові і не може розцінюватися як збільшення позовних вимог, свідчить про подання позивачем нової позовної заяви з визначенням іншого способу захисту в частині вимог майнового характеру та доведення заявлених вимог шляхом подання нових доказів.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За встановлених обставин, виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття заяви про збільшення позовних вимог, яка подана до суду представником позивача- адвокатом Іриною Козаковою 01 липня 2024 року , зареєстрована за вх.№37137.
Враховуючи викладене та керуючись статями 43, 49, 175, 197, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України , суд -
Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, яка подана до суду представником позивача - адвокатом Іриною Козаковою 01 липня 2024 року , зареєстрована за вх.№37137.
Ухвала набирає законної сили в момент її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. (ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України)
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.