Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2/641/2658/2024 Справа № 646/8439/24
05 вересня 2024 року м. Харків
Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Онупко М.Ю., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.08.2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 року вищевказану позовну заяву було передано за підсудністю до Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Однак, цивільна справа № 646/8439/24 не може бути прийнята до розгляду Комінтернівським районним судом м. Харкова, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності (роз'яснення, що викладені в пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 №3).
Відповідно до положень ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, процесуальне законодавство передбачає виключну підсудність, яка безальтернативною вказує позивачу на територіальну підсудність для вирішення спору, що передбачено положеннями статті 30 ЦПК України. Зокрема, ч.1 ст. 30 цього Кодексу встановлює, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Така позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 року по справі N 638/1988/17 та постанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Тому на спори, предметом яких є невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлені вимоги про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за договором про надання послуг з теплопостачання не житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 379832241 від 23.05.2024 року власником нежитлового приміщення цокольного поверху №№ НОМЕР_1 , 17, 19-21, 28-30, загальною площею 59,3 кв.м. в літ. «А-4» є ОСОБА_1 , вказане нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Основ'янського району м. Харкова.
З урахуванням наведеного, позовна заява про стягнення заборгованості має пред'являтися за місцем знаходження вищевказаного нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.
Виходячи з положень ст. 31 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи, суд приходить до висновку, що вищезазначена позовна заява не підсудна Комінтернівському районному суду м. Харкова.
Відповідно до ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на вищезазначене, зважаючи на відсутність правових підставі прийняття до провадження Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільної справи за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про направлення вказаної цивільної справи до Червонозаводського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.
Керуючись ст. 31,32, 258-260, 353 ЦПК України, суддя-
Цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати для розгляду за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Суддя -М. Ю. Онупко