Справа № 569/21541/20
іменем України
Справа № 569/21541/20
05 вересня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне об'єднане кримінальне провадження №12020185010001186 від 02 жовтня 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хролин, Шепетівського району, Хмельницької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє засуджений 27.02.2020 вироком Рівненського міського суду Рівненської області за вчинення злочинів передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125, ст.70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новоолександрівка, Єланецького району, Миколаївської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, без постійного місця проживання, розлученого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 ,
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, востаннє 27.02.2020 вироком Рівненського міського суду за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки та звільненим від відбування покарання із встановленням іспитового строку терміном 1 рік, а також перебуваючи на стадії притягнення до кримінальної відповідальності за майновий злочин (обвинувальний акт відносно останнього 17.12.2020 скеровано до Рівненського міського суду Рівненської області за ч.2 ст.190 КК України), маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став, а знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти власності.
Так, 29.09.2020 приблизно о 23.30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , неподалік зупинки громадських транспортних засобів, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном марки "SAMSUNG GALAXY A5", вартістю 1321 гривень, що належить останньому, яким в цей же день розпорядився - здав до відділення ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім», що за адресою: АДРЕСА_3 , чим завдав потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 27 січня 2021 року, приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_5 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, діючи повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, із застосуванням сили, що виразилось у нанесенні потерпілому ОСОБА_10 одного удару рукою в область грудної клітки та двох ударів ногами в область правої руки, в свою чергу ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_10 близько двох ударів ногами в область правого передпліччя та руки, після чого шляхом ривка відкрито викрали у ОСОБА_10 барсетку, в якій знаходився належний останньому мобільний телефон марки «ZTEА5», вартістю 1447,33 грн, чим завдали потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.
ОСОБА_5 будучи раніше судимим, востаннє 18.12.2013 вироком Рівненського міського суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць, відбувши призначене судом покарання, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став, а знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти власності.
Так, 27 січня 2021 року, приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_4 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, з метою власного матеріального збагачення, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, із застосуванням сили, що виразилось у нанесенні потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_4 одного удару рукою в область грудної клітки та двох ударів ногами в область правої руки, в свою чергу ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_10 близько двох ударів ногами в область правого передпліччя та руки, після чого, шляхом ривка відкрито викрали у ОСОБА_10 барсетку, в якій знаходився належний останньому мобільний телефон марки «ZTEА5», вартістю 1447,33 грн., чим завдали потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.
ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю і підтвердив, що при обставинах вказаних у вироку 27 січня 2021 року, приблизно о 21 год. 00 хв. попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_5 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , викрали у ОСОБА_10 барсетку і якій знаходився мобільний телефон, при цьому завдав удару в область грудної клітини. Викрадене здали до ломбарду. У вчиненому щиро розкаявся.
ОСОБА_5 у судовому засіданні винним себе у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю і підтвердив, що при обставинах вказаних у вироку, 27 січня 2021 року, приблизно о 21 год. 00 хв. за попередньою змовою разом з ОСОБА_4 , викрали у ОСОБА_10 барсетку і якій знаходився мобільний телефон, при цьому завдав потерпілому декілька ударів, ОСОБА_4 теж було завдано ударів. Викрадене майно здали до ломбарду, отримані гроші поділили між собою. Шкоду завдану потерпілому ОСОБА_10 він відшкодував. У вчиненому щиро розкаявся.
ОСОБА_10 подав до суду заяву в якій зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_5 було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, у зв'язку з чим відмовився від пред'явленого позову та просив не застосовувати до ОСОБА_5 суворого покарання, вказане підтвердив у судовому засіданні. Позов пред'явлений до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням підтримав повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак подав суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.
Заслухавши думку учасників процесу, з'ясувавши правильне розуміння ними змісту обставин справи, а також те, що сумнівів у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і вважає вину ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України доведеною повністю.
Обвинувальний акт за кримінальним провадженням №12020185010001186 від 02 жовтня 2020 року містить також наступне обвинувачення: «29.09.2020 приблизно о 23.30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , неподалік зупинки громадських транспортних засобів, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном марки "SAMSUNG GALAXY A5", вартістю 1321 гривень, що належить останньому, яким в цей же день розпорядився - здав до відділення ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім», що за адресою: АДРЕСА_3 , чим завдав потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.»
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України, як «заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно».
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2024 складає 3028 грн 00 коп., а згідно з Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2102 грн 00 коп. А отже, сума соціальної пільги у 2020 році становить 1051 грн 00 коп. (2102 грн : 50% = 1 514 грн 00 коп.).
Це вказує, що для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального (не розмір штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум у 2024 року становить 1 514 грн 00 коп., а в 2020 році становив 1 051 грн 00 коп.
Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2024 складає 3028 грн 00 коп., а станом на 01.01.2020 складав 2102 грн 00 коп., тоді як на час інкримінованих подій у 2020 році розмір дрібної крадіжки складав 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно складало 210 грн 20 коп. (0,2 х (50% : 2102)) у 2020 році.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Відповідно до формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно. Водночас, розмір заподіяної шкоди на момент вчинення злочину становить 1321 гривень, що є меншим за встановлений у 2020 році неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно складало 210 грн 20 коп. (0,2 х (50% : 2102)) у 2020 році), який був необхідним для настання кримінальної відповідальності за дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, вчинену у 2020 році, а відтак протиправні дії, вчинені обвинуваченим у 2020 році, які містили у собі склад злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України на день його вчинення, станом на сьогодні перестали бути кримінально-карними, а тому, ураховуючи положення статті 5 КК України, судом має бути прийнято рішення про закриття цього кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Визначаючи норму кримінального процесуального закону на підставі якої має бути закрито дане кримінальне провадження суд виходить з наступного.
Так, Законом України від 01.12.2022 № 2810-ІХ (набув чинності 29.12.2022) внесено зміни до КПК. В наслідок набуття цим Законом чинності зазнала змін стаття 284 КПК,її доповнено такими підставами для закриття кримінального провадження судом як «втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння»,частину сьому доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу», а також Кодекс доповнено Главою 36-1 «Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність».
З аналізу змісту положень ст.ст.284, 479-2 КПК України слідує, що суд може закрити кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК лише у разі отримання згоди обвинуваченого на таке закриття. В разі ж відсутності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України.
Отже, суд приходить до висновку про закриття кримінального провадження №12020185010001186 від 02 жовтня 2020 року за ч.2 ст.190 КК, в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 за епізодом від 29.09.2020 року , в порядку визначеному п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Разом з тим органом досудового слідства вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, групою осіб.
Разом з тим органом досудового слідства вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, групою осіб.
Обставини справи, встановлені даним вироком, а саме, місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, форма вини i мотиви злочинів ніким iз учасників судового розгляду, в тому числі самими обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оспорюються.
При призначенні покарання суд враховує, особу винного ОСОБА_4 , який не перебуває на диспансерному обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку. Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, суд відносить до обставин, що пом'якшують покарання; обставин, що обтяжують покарання суд судом не встановлено.
При таких обставинах, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід обрати міру покарання пов'язану з позбавленням волі.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Тому, на підставі ч.1 ст.71 ККУкраїни обвинуваченому слід визначити остаточне покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Обрана судом міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередженню нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
Разом з тим обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся; своїми правдивими та послідовними показаннями сприяв встановленню істини по кримінальному провадженню, критично відноситься до вчиненого; добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду, також думка потерпілого щодо призначення покарання, що суд визнає виключно пом'якшуючими покарання і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості здійснених обвинуваченим злочинів.
Відповідно до положень ч. 2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Вищезазначені обставини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, і вважає можливим застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.186 КК України.
Обрана судом міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередженню нових злочинів.
Потерпілим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення на його користь в сумі матеріальної шкоди 1447,33 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.
Вирішуючи пред'явлений потерпілими цивільний позови, суд повинен виходити з встановленого ст.60 ЦПК України обов'язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;
2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Ч.2 п.1 вищевказаної статті передбачає відповідальність за завдану моральну шкоду якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стосовно заявлених позовних вимог, щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, то дані вимоги цивільного позивача слід задовольнити частково.
Розмір завданої майнової шкоди 1447,33 грн., що відображено в обвинувальному акті. Разом з тим вказана шкода завдана спільними з ОСОБА_5 діями, а тому має бути відшкодовано в рівних частинах, тобто 723, 66 грн.
Відповідно роз'яснень даних в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість тілесних ушкоджень отриманих у дорожньо-транспортній пригоді, а саме:закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку середнього ступеня з наявністю лінійного перелому тім'яної та потиличної кісток зліва з переходом на великий потиличний отвір, поєднаної із зовнішнім ушкодженням-забоєм осадженням м'яких тканин лівої ділянки зліва, забійної рани лівої п'ятки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, а також вимушені зміни у його житті, лікування, моральні переживання, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тому вважає, що суми вказані в цивільному позові є завищені.
Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.
Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення позивачу була завдана моральна шкода, що пов'язана з фізичним болем та стражданнями, що пов'язанні з ушкодженням здоров'я, налагодженням нового ритму життя та емоційний дискомфорт пов'язаним з прийомом ліків, реабілітацією.
Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди до 12500 гривень на користь ОСОБА_10 , які слід стягнути з ОСОБА_4 , що відповідає характеру й обсягу понесених потерпілими моральних страждань.
Щодо цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що зазначити наступне суд вважає необхідним зазначити наступне.
За ч.ч.1,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Потерпілий ОСОБА_10 подав до суду заяву про відмову від позову, який пред'явлений до ОСОБА_5 , оскільки шкода відшкодована в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, 3 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
З врахуванням вищенаведеного,суд вважає за необхідне провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчинення кримінального правопорушення закрити.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2021 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалами судді Рівненського міського суду Рівненської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 неодноразово було продовжено.
Суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 326,9 грн. витрат на залучення експерта в рівних частинах, а саме по 163 (сто шістдесят три) гривні 45 копійок з кожного.
Керуючись ст.ст.100, 124, 128, 349, 368, 370, 374 КПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст. 60, 206 ЦПК України, суд -
Кримінальне провадження №12020185010001186 від 02 жовтня 2020 року за ч.2 ст.190 КК, в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 за епізодом від 29.09.2020 року, в порядку визначеному п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України -закрити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2020 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 25 лютого 2021 року.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 15 травня 2021 року.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно, як такого, що відбув покарання повністю.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення закрити.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 723 (сімсот двадцять три) гривні 66 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази: диск DWD - R(3 шт.) залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у сумі 3268 грн. (три тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 80 коп. (вісімдесят копійок) віднести на рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави 163 (сто шістдесят три) гривні 45 копійок витрат на залучення експерта з кожного.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів з дня ухвалення вказаного вироку.
В порядку визначеному ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В порядку визначеному ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11