КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/4852/24
Провадження № 1-кп/552/913/24
05.09.2024 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170430000685 від 08.07.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Галещина, Козельщинського району, Полтавської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.
07.07.2024 року, близько 21 год 55 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в ході сварки, умисно завдав не менше 3-4х ударів як рукою пальці якої були зігнуті в кулак, так і ногою по обличчю потерпілого ОСОБА_4 .
Внаслідок вищевказаних умисних дій, ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток лицевого скелету, перелом кісток носу та гематома м'яких тканини обличчя з забійною раною які кваліфікуються лише у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я та припухання м'яких тканини тім'яної ділянки голови, синець лівого вуха та крововилив верхньої губи які кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.
Кваліфікація дій обвинуваченого.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною 1 статті 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесному ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Прокурор та обвинувачений просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.
Потерпілий висловив свою думку щодо порядку дослідження доказів та підтримав позицію прокурора про необхідність розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.
Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду обставини вчинення ним злочину, місце, час та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 . Також вказав, що причиною сварки з потерпілим був словесний конфлікт та тривалі неприязні відносини. Після нанесення тілесних ушкоджень просив вибачення у потерпілого, намагався надати допомогу. Вину визнав та щиро розкаявся. Зобов'язався відшкодувати кошти витрачені на лікування ОСОБА_6 .
Допитаний потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що конфлікт 07.07.2024 виник через безпідставні зауваження з боку ОСОБА_5 . У подальшому, обвинувачений раптово наніс 3-4 удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого. Незабаром ОСОБА_4 був госпіталізований до лікувального закладу де йому надана необхідна допомога. Такі конфлікти із ОСОБА_5 у потерпілого виникають не вперше та потерпілий, не зважаючи на вибачення обвинуваченого, до цього часу його не пробачив.
Оскільки інші обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно таких обставин справи.
Судом роз'яснено, що у такому випадку, обвинувачений та інші учасники справи будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового розгляду
Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд призначити йому покарання за частиною 1 статті 122 КК України у виді двох років позбавлення волі. Пропонував на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Потерпілий ОСОБА_4 із запропонованою прокурором мірою покарання погодився.
Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився, розкаявся, запевняв суд, що в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень та відшкодує повністю шкоду потерпілому.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини 5 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 122 КК України є нетяжким злочином.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд пом'якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об'єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, прохання вибачення у потерпілого.
Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 у ході досудового розслідування відразу надав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження, добровільно приймав участь у проведенні слідчих дій.
Судом враховано, що відповідно до наданих копій свідоцтва про народження на утриманні ОСОБА_5 перебуває 3 неповнолітні дитини: ОСОБА_7 (2009 року народження), ОСОБА_8 (2015 року народження), ОСОБА_9 (2023 року народження), (а.с. 24-26). На обліку у лікаря-психіатра або нарколога станом на дату ухвалення вироку обвинувачений не перебуває (а.с. 27-29).
Згідно з досудовою доповіддю органу з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства та у разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням доцільно крім обов'язків, передбачених ч 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд також враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Отже суд дійшов висновку, що у справі встановлена сукупність пом'якшуючих обставин, яка, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та можливість звільнення від реального відбування покарання з випробуванням.
У зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що виправлення й перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, запевнив суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчиняти кримінальних правопорушень, приймаючи до уваги висновок органу пробації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням на нього обов'язків відповідно до статті 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, у зв'язку із чим підстави для його вирішення судом відсутні.
Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судових експертиз у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 468-469, 471, 473-475, 615 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього вироком суду обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 протягом іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу - не обирати.
Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1