Справа № 553/2943/23
2-др/530/4/24
05.09.2024 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків в режимі відеоконференції заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченко А.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу,-
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу.
12.06.2024 року рішенням Зіньківського районного суду Полтавської областіпозовні вимогиОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб укладений 15 липня 2006 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис № 824 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Полтава та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Артемівськ, Донецької області - розірвано.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ткаченко А.В. подано заяву про розподіл судових витрат по зазначеній цивільній справі.
Із заяви вбачається, що 26.10.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ткаченко А.В. укладено договір № Т-13/10/23 про надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 26.10.2023 року та акту приймання-передачі наданих правових послуг від 17.06.2024 року, адвокат Ткаченко А.В. надавала ОСОБА_1 наступну правову допомогу:
-Формування правової позиції у справі 1 година.
-Написання та подання до Ленінського районного суду м. Полтава позовної заяви про розірвання шлюбу 3 години.
- Написання та подання до Зіньківського районного суду Полтавської області відповіді на відзив на позовну заяву 3 години.
-Написання та подання до Зіньківського районного суду Полтавської області клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 1 година.
- Написання та подання до Зіньківського районного суду Полтавської області клопотання про розгляд справи за відсутності 1 година.
Всього 9 годин, на загальну суму 4000 грн..
Враховуючи вищевикладене представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткаченко А.В. просить стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн..
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткаченко А.В. заяву підтримала, просила її задовільнити, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився.
Заслухавши представника позивача, зачитавши заяву та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1. ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Цивільно-процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що: «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Як слідує з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Ткаченко А.В. яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1906 від 17.10.2017 року, укладено договір про надання правничої допомоги від 26.10.2023 року.
Суд вважає, що надані представником позивача докази підтверджують витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов наступних висновків: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Оскільки 12.06.2024 року рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області позовні вимоги задоволено, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.
З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, що справа знаходиться в проваджені з 01.11.2023 року ордер про надання правничої допомоги від 31.10.2023 року, суд вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. не суперечить принципу розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133,137,141,142, 270-273,452 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченко А.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесені в межах справи № 553/2943/23 за позовомОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу у розмірі 4000 (чотири тисячі ) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко