05.09.2024
ЄУН 389/2837/24
Провадження №2-а/389/30/24
05 вересня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка адміністратвину справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
Позивач, 12 серпня 2024 року звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладання на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №2789250 від 09 серпня 2024 року винесену інспектором поліції ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Войтком С.Ю.
Вимоги обгрунтовані тим, що 09 серпня 2024 року близько 10:00 год рухався по вул.Трудова у м.Знам'янка Кіровоградської області. З'їхавши з вул.Трудова зупинився на прилеглій території біля дитячого майданчику «Диволенд», щоб купити шаурму в кіоску біля дитячого майданчика. В цей час до нього підійшов працівник поліції ОСОБА_2 і почав вимагати документи, він вийшов з автомобіля і надав для перевірки свої - посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль. Після цього, ОСОБА_2 заявив, що він в порушення вимог п.15.9 ПДР України зупинився на зупинці громадського транспорту. Він пояснив поліцейському, що зупинка знаходиться на прилеглій території до будинку АДРЕСА_1 , є кінцевою зупинкою автобусу маршруту №4 та 5. Дорожніх знаків 3.34 та 3.35 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.10.1 та 1.10.2 на місці де він зупинився немає. Проте, поліцейський ОСОБА_2 незважаючи на його пояснення склав постанову в якій вказав, що ним порушено вимоги п.15.9 Правил дорожнього руху України та наклав адміністратвине стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КупАП. Вважає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським упереджено, незаконно з підстав нарощування показників та з грубим порушенням ст.268, 283 КУпАП. Доказів, що він поршив правила дорожнього руху та вимоги КУпАП не існує.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, 04 вересня 2024 року надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та вказав, що 09 серпня 2024 року приблизно о 10:00 годині інспектор поліції ВП № 1 (м. Знам?янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Войтко С.Ю. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2789250 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Адміністративне стягнення накладене у зв?язку із тим, що 09 серпня 2024 року близько 10:00 позивач рухаючись по вул.Трудова у м.Знам?янка Кіровоградської області, здійснив зупинку транспортного засобу на прилеглій території, яка є кінцевою зупинкою громадського транспорту, чим порушив п.15.9 Правил дорожнього ружу України, ч.1 ст.122 КУпАП. Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, порліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи докази вчинення останнім адміністративного правопорушення. Стягнення застосовано без порушення, в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати вказану справу з дотриманням правил чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 09 серпня 2024 року поліцейським ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Войтко С.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіяЕНА №2789250, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , 09 серпня 2024 року о 10:34 год керуючи транспортним засобом HYUNDAI GRANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинику ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, а саме 14,9 метрів, чим порушив п.15.9е ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Велась відеофіксація бодікам 20.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржує її до суду, з підстав вказаних у позовній заяві. Вказує на відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення він не вчиняв, дотримувався правил дорожнього руху, докази правопорушення відсутні.
Стороною відповідача доказів порушення позивачем п.15.9еПравил дорожнього руху України, суду не надано.
Згідно з положенням статті 41 Закону України «Про дорожній рух», зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.15.9е Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно положень розділу 33 ПДР України (Дорожні знаки) дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Дорожній знак 5.45.1 "Кінець пункту зупинки автобуса" позначає кінець посадкового майданчика автобуса.
Горизонтальна розмітка 1.17.1 (жовтого кольору) - позначає зупинки маршрутних транспортних засобів.
Відповідно до п.1.10 ПДР України смумга румху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.
Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» застосовується для позначення смуги, що призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, ч.3 ст.122 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 передбачає адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП настає у випадку порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки, та адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення накладається в сумі 340 грн (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян =20х17). Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП інкримінується за ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, та адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення накладається в сумі 680 грн (сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян =40х17).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і обєктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
У пінкту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», заначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
Так, відповідно до ст.283 КУпАП постанова поміж іншого повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У рішеннях від 30 травня 2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20 вересня 2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного парвопрушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП і в межах санкції вказаної статті накладено адміністративне стягнення. При цьому, викладенні у фабулі постанови обставини адміністративного правопорушення та суть адміністративного правопорушення, яке ставиться за провину позивачу, не відповідають диспозиції ч.3 ст.122 КУпАП, а підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Тобто дії ОСОБА_1 , які описані в оскаржуваній постанові, не правильно кваліфіковано за ч.3 ст.122 КУпАП.
Здійснення зупинки ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, та зупинка на смузі для маршрутних транспортних засобів не є тотожними поняттями.
В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки транспортних засобів. Останній також вказує, що зупинився на прилеглій території до будинку, яка є кінцевою зупинкою автобусів певного маршруту. Тобто зупинка була здійснена не на смузі руху маршрутних транспортних засобів. І в постанові не зазначено, що порушення ОСОБА_1 правил зупинки створило перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Отже, в даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За вказаного оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн не ґрунтується на нормах діючого законодавства України, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Наявність в діях позивача події і складу правпорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП не встановлено. Відтак, справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Попри зазначене, суд звертає увагу відповідача, що ним, як суб'єктом владних повноважень, не дотримано вимог ст.77 КАС України, до відзиву взагалі не надано доказів, які б засвідчили, або підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та не наведено аргументів, які б вказували на правильність кваліфікації діянь порушника. Верховним Судом неодноразово наголошено на тому, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., що підтверджується відповідною квитанцією.
З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову серія ЕНА №2789250 від 09 серпня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн 00 коп. - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: вул.Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький.
Суддя Г.В. Берднікова