Справа № 385/867/24
Провадження № 2/385/392/24
заочне
04.09.2024 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М.В.,
секретар судового засідання Шевченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 29215,48 грн за кредитним договором № 674969028 від 18.02.2020 та судові витрати.
Стислий виклад позиції сторін
позиція позивача
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 18.02.2020 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 674969028, який підписано електронним підписом.
28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, строк дії якого завершився 28.11.2019. 28.11.2019, 31.12.2020 та 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткові угоди, з продовження строку дії такого, за останнім останньої додаткової угоди - по 31.12.2022. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах. Тому, з врахуванням витягу з реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача на суму 26121,87 грн.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк якого завершується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод - № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024, з реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 29215,48 грн.
Надалі, 06.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №02/06102023 у відповідності до умов якого позивачеві передано за плату належні права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, тому відповідно до вказаного переліку позивач набув право вимоги до відповідача по справі у розмірі 29215,48 грн.
Представник позивача в позовній заяві зазначив про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
позиція відповідача
відповідач правом подання відзиву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою від 13.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
18.06.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків.
24.06.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 15.07.2024 відкладено судове засідання на 13.08.2024.
Ухвалою від 13.08.2024 відкладено судове засідання на 04.09.2024.
Розгляд справи по суті проведено 04.09.2024 за відсутності сторін.
В позовній заяві мітиться клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч про дату, час і місце їх проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи не подав.
При цьому відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Направлена на її адресу рекомендоване повідомлення на повернуте до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що 18.02.2020 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 674969028 згідно умов якого Товариство надало Клієнту фінансовий кредит у розмірі 3900 грн 00 коп.на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1) строком на 7 днів (п.1.2), дисконтна відсоткова ставка - 1,38% від суми кредиту за день на період строку визначеного п. 1.2 договору (п. 1.3). у випадку користування кредитом понад строк визначений п. 1.2 дисконтна відсоткова ставка скасовується і застосовується базова процентна ставка 1,70 % від суми кредиту за день та позичальник зобов'язаний сплатити різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною ставкою та нарахованою базовою ставкою за весь строк користування кредитом, до фактичної дати його повернення (п. 1.4) (а.с. 16-17).
Додатком до договору № 674969028 від 18.02.2020 є графік розрахунків (а.с. 17, зворот, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 та з якого вбачається, що за отриманий кредит в розмірі 3900,00 грн 25.02.2020 буде нараховано 376,74 грн процентів, тобто до сплати належить 4276,74 грн.
Відповідно до п. п. 4.1. п. 4 Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця -www.moneyveo.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п.4.7 Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.4.16 Кредитного договору, позичальник підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах.
Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № M2R292QH було направлено позичальнику 18.02.2020 о 16:42:52, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів; одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 18.02.2020 о 16:43:53 .
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відразу після вчинених дій, 18.02.2020 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було перераховано грошові кошти в сумі 3900,00 гривень на банківську карту відповідача, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що підтверджується платіжним доручення від 18.02.2024 (а.с. 18, зворот).
Також позивачем надано платіжне доручення від 21.02.2024 (а.с. 18) за яким, згідно призначення платежу перераховано кошти ОСОБА_2 за договором № 674969028 від 18.02.2020 в сумі 10100,00 грн. Однак слід вказати, що відповідно до умов договору № 674969028 від 18.02.2020 (а.с. 16-17) не передбачено надання в кредит ОСОБА_2 такої суми, строків, процентів та інших умов щодо неї.
В довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 20) вказано, що до договору № 674969028 від 18.02.2020 були укладені додаткові угоди, зокрема п. 1. збільшення суми кредиту 21.02.2020, сума 10100,00 грн, однак така довідка не містить підпису, а тому не може братись до уваги в якості підтвердження факту укладення угоди, примірника якого до справи позивачем не долучено, що є його процесуальним обов'язком.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідач залишав заявку, в якій вказав свої персональні дані, номер картки, бажану суму кредиту (а.с. 10).
З наведеного суд доходить висновку про доведеність укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на вказаних вище умовах, що відображені в тексті договору № 674969028 від 18.02.2020 (а.с. 16-17) на суму 3900,00 грн.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 3900,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2020 (а.с. 18, зворот) та довідкою № 06/2024 АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 21-22).
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 53-58).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 81).
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01 (а.с. 28-32).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 23).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 26121,87 грн (а.с. 24-25).
Підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту, однак лише на суму тіла кредиту 3900,00 грн відповідачу були долучені позивачем до позовної заяви.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, в умовах якого вказано, враховуючи реєстр боржників до договору, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача (а.с. 74-78).
В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 (а.с. 38, 37), якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 18.02.2020 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 № 674969028 (а.с. 40-41).
06.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 02/06102023 (а.с. 69-73), згідно умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (п. 1.1). Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується надати документацію по боржниках, зазначених в реєстрі боржників протягом 30 днів з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру.
Відповідно до реєстру боржників від 06.10.2023 (додаток № 1 до договору факторингу № 02/06102023) до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором від 18.02.2020 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 № 674969028 (а.с. 43-44).
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 18.02.2020, тобто після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за умовами якого клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав фактору ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, зокрема щодо ОСОБА_1 за договором № 674969028.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Юніт Капітал», вказувало, що заборгованість за кредитним договором № 674969028 від 18.02.2020 становить 29215,48 грн, з яких 14000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15217,10 грн грн. сума заборгованості за відсотками, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідно до договору факторингу №28/111801 від 28 листопада 2018 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт), клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.5. вказаного договору реєстр прав визначено як перелік прав вимоги до боржників, що відступаються за цим договором. Форма реєстру прав вимог наведена в додатку №1 до цього договору.
Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3.).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1.).
18.02.2020 тобто вже після укладення зазначеного договору факторингу, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з відповідачем ОСОБА_1 договір № 674969028, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у розмірі 2900,00 грн.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №19 від 28 листопада 2019 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором».
Пунктом 2 даної додаткової угоди сторони передбачили, що всі інші умови договору залишаються без змін.
Також між вказаними товариствам укладено, зокрема додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою договір факторингу викладений у новій редакції.
До позовної заяви долучено реєстр прав вимоги № 85 від 23.06.2020, в якому під № 1534 міститься інформація про боржника ОСОБА_1 , № договору 674969028 та суму боргу.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року, який продовжувався додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, до 30.12.2024 (а.с. 38, 37).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 29215,48 грн (а.с. 40-41).
06.02.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 02/06102023 (а.с. 69-73) відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників від 06.10.2023 (додаток № 1 до договору факторингу № 02/06102023) від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 29215,48 грн.
Отже судом установлено з досліджених доказів, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений 18.02.2020, тобто майже через півтори роки після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у Витязі з Реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020 до Договору факторингу №28/111801 від 28 листопада 2018 року, яке не існувало на момент укладення вказаного договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_3 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 18.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з відповідачем.
Таким чином, позивач ТОВ «Юніт Капітал» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 674969028, оскільки кредитний договір був укладений 18лютого 2020 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Окрім того, слід вказати, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями ст. 137 ЦПК України, а також враховуючи результати розгляду справи суд приходить до висновку, що судові витрати пов'язані із наданням правничої (правової) допомоги слід покласти на позивача, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, -
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 674969028 від 18.02.2020 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 05.09 .2024.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 04.09.2024