Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1389/24
Провадження № 2/382/628/24
30 серпня 2024 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1389/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В липні 2024 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 751480. Відповідно до умов Договору, відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з терміном повернення 14.11.2024 року (включно). ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої обов'язки за Договором та надало відповідачу кредитні кошти. 03.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 751480 від 14.11.2021 року. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 38112,99 грн та судові витрати по справі, в тому числі 6000 грн витра на професійну правнеичу допомогу.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 02.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, розгляд справи просив проводити без участі представника, проти винесення рішення не заперечував.
Відповідно до поданої письмової заяви, як по суті є відзивом на позов, відповідач позовні вимоги не визнав та в їх задоволенні просив відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором, а також відсутності в матеріалах справи реєстру передачі права вимоги. В поданій заяві відповідач просить слухати справу у його відсутність.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Враховуючи викладене, а також наявність заяв обох сторін про слухання справи в їх відстуність, відсутність будь-яких інших заяв та клопотань, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи, судом встановлено, що 14.11.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 751480. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором К147.
Згідно укладеного договору позивачем в порядку установленому розділом 1 договору надано позичальникові кредит на споживчі (особисті) потреби в розмірі 15000 грн, строком на 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 14.11.2024 року (включно). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 224,05 % річних.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 15000,00 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , у розмірі 3000,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом (п. 2.1 Договору).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 15000,00 грн.
Дана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.08.2023 року, згідно якого 14.11.2021 року було успішно перераховано кошти в розмірі 15000 грн, маска картки НОМЕР_2 .
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
03.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 0308-23, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 751480 від 14.11.2021, що був укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з реєстру боржників передана сума заборгованості за вищевказаним договором склала 38112,99 грн.
Як зазначив представник позивача, відповідачем були порушенні умови договору і за ним рахується заборгованість у розмірі 38112,99 грн, що складається з: заборгованість за тілом кредиту - 14785,18 грн, заборгованість за процентами - 23327,81 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та за процентами підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Стосовно заперечень відповідача, суд виходить з того, що згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем надані докази виконання ним умов договору в частині надання кредиту на кредитну картку вказану відповідачем в договорі ( НОМЕР_1 ). Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем. При цьому, суд, при розгляді вказаної справи бере до уваги, що відповідач отримав та користувалася вказаними коштами, що стверджується матеріалами справи, тобто використовував їх на власний розсуд, а тому суд вважає, що відповідач знав, що кошти взяті в борг та підлягають поверненню на визначених умовах. Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, відповідач не надав доказів повної або часткової сплати заборгованості за договором, не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, заперечень щодо розрахунку суми заборгованості та власного розрахунку суду не надав, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі.
Суд також зазначає, що доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій матеріали справи не містять, відповідачем не подані.
Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем, вищенаведених положень законодавства суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить стягнути на свою користь судові витрати, які полягають у сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати, пов'язання з наданням професійної правової допомоги - 6 000,00 грн. 11 грудня 2023 року між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючої Міньковської А.В. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн, надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості. Відповідно додаткової угоди № 003703507035 від 27 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11 грудня 2023 року, адвокатське бюро в особі Міньковської А.В. зобов'язується здійснити представництво в інтересах ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність справи, враховуючи предмет спору, приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, який буде відповідати критерію реальності та розумності, буде співмірним із виконаними адвокатом роботами та наданими адвокатськими послугами становить 2 000 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 289, 354, 355 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 38 112,99 грн заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 2422,40 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Повне рішення складено та підписано 05.09.2024 року.
Суддя М. М. Нарольський