Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 вересня 2024 року № 520/16572/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 17.05.2024 № 0687915-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687916-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687917-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687918-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687919-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687920-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687921-2405-2031-UA63120270000028556;
- від 17.05.2024 № 0687922-2405-2031- НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що винесені відповідачем податкові повідомлення рішення
- від 17.05.2024 № 0687915-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 54727,27 грн;
- від 17.05.2024 № 0687916-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 103 228,58 грн;
- від 17.05.2024 № 0687917-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 79897,50грн.;
- від 17.05.2024 № 0687918-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 989,93грн.;
- від 17.05.2024 № 0687919-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 9768,60 грн;
- від 17.05.2024 № 0687920-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7156,16 грн;
- від 17.05.2024 № 0687921-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 2493,52 грн;
- від 17.05.2024 № 0687922-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 44345,63 грн, є такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням форми, встановленої законом та не відповідають цим нормам. Крім того не подано розрахунку сум податку, відсутні типи об'єктів.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та посилається на те, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюються контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі оригіналів відповідних документів платника подітків, зокрема документів на право власності. Контролюючим органом відповідно до вимог ПК України, до об'єктів житлової нерухомості позивача застосовано пільгу у розмірі 60м2.Відповідач звертає увагу суду, що всі розрахунки проведено з урахуванням звільнення від оподаткування, встановлені пільгам Харківської міської ради, тому оподаткованим періодом у 2023році є період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.07.2023 по 31.12.2023 з урахуванням кількості місяців перебування власності об'єктів оподаткування. Розрахунок податкових повідомлень-рішень надається. Свої дії відповідач вважає правомірними та просить в задоволені позову відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив відповідача у якій підтримав свої позовні вимоги.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області відносно позивачці складені податкові повідомлення-рішення, якими здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2 054,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687916-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 103 228,58 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 882,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687922-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 44345,63 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 19,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687918-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 989,93 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 1 590 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687917-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 79897,50 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 194,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687919-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 9768,60 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 1089,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687915-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 54727,27 грн;
- квартиру загальною площею 63,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687921-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 2493,52 грн;
- квартиру загальною площею 183,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687920-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7156,16 гривень.
Позивачка вважає, що податкові повідомлення-рішення яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийнято з порушенням форми, встановленої законом та не відповідають цим нормам.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідальність за порушення правил сплати грошового зобов'язання протягом граничних строків передбачена ст. 124 Кодексу.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У свою чергу відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Отже, нормами пункту 124.2 та пункту 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.
Окреслена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 за № 466-IX встановлено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, п.п. 123.2 - 123.5 статті 123, п.п. 124.2, 124.3 статті 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.
Судом встановлено, що Головним управлянням ДПС у Харківській області на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі оригіналів відповідних документів платника подітків, зокрема документів на право власності позивачці, було складені податкові повідомлення рішення на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки якими здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на:
- нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2 054,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687916-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 103 228,58 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 882,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687922-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 44 345,63 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 19,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687918-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 989,93 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 1 590 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687917-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 79 897,50 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 194,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687919-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 9768,60 грн;
- нежитлове приміщення загальною площею 1089,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687915-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 54727,27 грн;
- квартиру загальною площею 63,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687921-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 2493,52 грн;
- квартиру загальною площею 183,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 , податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687920-2405-2031-UA63120270000028556, яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7156,16 гривень.
Суд зауважує, що оскільки, фактичне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку визначеному Класифікатором, і використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку, щодо ідентифікації об'єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відтак, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок, щодо віднесення об'єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу.
Зазначена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у Постанові від 02.02.2020р. по справі №819/2191/17. Проте, вищезазначені норми чинного законодавства позивачкою проігноровані, жодних документів, для конкретизації приналежності будівлі до певного класу не надано, жодних дій щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (який і є підставою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) позивачкою 2023році та попередніх роках не вчинено. У свою чергу позивачка лише заперечує обов'язок, який встановлений як Конституцією України так і чинним законодавством, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у свою чергу користуючись та отримуючи вигоду від використання фізичних властивості об'єкту оподаткування без належної сплати відповідних податків
Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно із п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», з урахуванням змін та доповнень, у м. Харкові встановлені ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у таких розмірах (п. 5 Додатку 1 до рішення): будівлі готельні - 1 відсоток; будівлі офісні - 1 відсоток; будівлі торговельні - 1 відсоток; гаражі - 0,1 відсотка; виключений; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; інші будівлі - 0,1 відсотка.
Згідно з п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку.
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, для розрахунку суми податку з об'єкта нежитлової нерухомості необхідно:
1) відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановити належність об'єкту нерухомості на праві власності фізичній особі та його площу;
2) визначити функціональне (цільове) призначення такого об'єкту нерухомості для застосування відповідного розміру ставки податку.
Суд зазначає, що оскільки відомості щодо цільового призначення об'єктів нерухомості відсутні у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та враховуючи, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то останній може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства, склади тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади».До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 у переліку за кодом 1251.4 відповідно до ДК 018-2000 - Будівлі промисловості. Будівлі підприємств легкої промисловості.
Суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16.
Так, позивачці нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано ППР.
Верховний Суд від 20.03.2020 у справі № 804/1318/18 де зазначено, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не в праві посилатися на неотримання ним кореспонденції як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Щодо форми та порядку надіслання ППР і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок надіслання контролюючими органами ППР платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 із змінами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №104 до податкового повідомлення рішення зазначається або додається детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складення ППР за формами «Р»).
З наявних в матеріалах справи податкових повідомлень-рішень позивачціі сформовано ППР за формою «Ф».
Відповідно до Додатку І до Порядку № 1204 із змінами, що діяли у 2023 році, ППР, складене за формою «Ф», не повинна мистити дані щодо адреси об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, а також не має містити обов'язково детальний розрахунок ППР.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 820/212/16, відповідно до якого окремі дефекти форми податкового повідомлення рішення контролюючого органу не є безумовною підставою його скасування.
Недоліки оформлення оскаржуваного податкового повідомлення рішення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » (далі Закон № 1952- IV).
Статтею 2 Закону № 1952- IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, відповідно до п. 58 якого за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться з використанням відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону № 1952 та цим Порядком.
Відповідно до п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, а також якщо реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва проведена до 1 січня 2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності відомостей про технічну інвентаризацію такого об'єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться з використанням відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Пункт 58 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24.11.2021 № 1224.
Відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Відтак, позивачка не була позбавлена можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Проте, позивачкою не вчинялися дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності Позивачу належать нежитлові приміщення. У вказаному реєстрі відсутні відомості щодо цільового призначення нежитлових будівель. У графі «Тип майна» зазначено нежитлові приміщення, без конкретизації приналежності.
Щодо податку за 2023 рік, відповідно до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (далі Рішення № 542) зі змінами та доповненнями внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 23 сесія 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18.
Ставка податку у 2023 році для будівель торгівельних становила 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень відповідного року (6700,00 грн). Таким чином, ставка податку у 2023 році дорівнювала 67,00 гривень.
Відповідно до рішення Харківської міської ради Харківської області 25 сесії 8 скликання від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з мисцевих податків» зазначено, що за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 встановити ставку по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у ласності фізичних осіб на рівні 0%.
Із розрахунку податкового повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 0687916-2405-2031- НОМЕР_2 , яким здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 103 228,58 грн щодо нежитлового приміщення магазину «Океан», вбачається, виконання вимог рішення Харківської міської ради та відповідне звільнення від оподаткування таких нежитлових приміщень на період з 01.04.2023 по 30.06.2023.Тобто оподаткованим періодом є 01.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.07.2023 по 31.12.2023.
Аналогічне звільнення застосовувалось при розрахунку всіх оскаржуваних повідомлень-рішень, як об'єкти житлової так і об'єкти нежитлової нерухомості.
Законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки зі статусом будівлі (тобто придатністю до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності), а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 сформовано наступний правовий висновок: «З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Отже, у межах справи № 820/3556/17 Верховний Суд виходив із того, що сама лише ознака належності об'єктів нерухомого майна до категорії виробничих будівель не звільняє приватну особу від виконання податкового обов'язку з оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Додатковим підтвердженням правильності такого тлумачення є дії законодавця-Верховної Ради України, яким з 23.05.2020 пп. «є» пп.266.2.2 ст.266 ПК України викладено у наступній редакції: «Не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку»
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти з функціональним призначенням.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у власників з дня виникнення права власності на об'єкти нерухомості, що відповідно до норм ПК України є об'єктами оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул.Пушкінська, 46 м.Харків інд.61057 код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.