04 вересня 2024 року м. РівнеСправа №460/22262/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 позивач щомісяця отримувала грошове забезпечення, до складу якого входила додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168. Проте, при звільненні позивача з військової служби грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби їй нараховано без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168. Покликаючись до правових висновків Верховного Суду, сформованих за наслідками розгляду справ №620/3346/19, №200/11472/20-а та №820/3719/18, зазначила, що вищевказана додаткова винагорода виплачувалася щомісячно, а тому мала систематичний характер. З огляду на викладене, неврахування відповідачем додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби є протиправною бездіяльністю, яка призвела до зменшення розміру вказаних виплат та, як наслідок, до отримання позивачем належного грошового забезпечення.
Ухвалою від 28.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що при звільненні позивача з військової служби з нею проведено повний розрахунок грошового забезпечення та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з чинним законодавством України. Покликаючись до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.07.2018 № 260, зауважив, що у відповідача відсутні правові підстави для врахування одноразового додаткового виду грошового забезпечення, такого як додаткова винагорода на період дії воєнного стану, при розрахунку позивачу спірних сум при звільненні, адже така додаткова винагорода виплачується не на систематичній та постійній основі, а пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань). Вказане підтверджується Довідкою про доходи позивача за 2023 рік, виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 17.10.2023 за №803, у якій відображено, що виплату позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану у період з лютого 2023 року по липень 2023 року відповідач здійснював не системно у фіксованому розмірі 30000 гривень, а щомісячно різними сумами із розрахунку на конкретний місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. При цьому, зазначив, що час оздоровлення військовослужбовця та перебування його у відпустці не відноситься до часу виконання бойових (спеціальних) завдань. За таких обставин, вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Крім того, у відзиві відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому, покликаючись до положень ч. 5 ст. 122 КАС України, зазначив, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 04.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 у період, зокрема, з 26.02.2022 по 10.07.2023 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2023 №191 (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільнену з військової служби наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 06.07.2023 № 106, з 10.07.2023 виключено із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
Вважаючи поведінку відповідача щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд враховує таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Крім того, пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення регламентовано розділом ХХIIІ Порядку №260.
Так, пунктами 1 та 2 розділу ХХIIІ Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Згідно з пунктом 6 розділу ХХIIІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, пункт 6 розділу ХХIIІ Порядку №260 містить застереження, що грошова допомога для оздоровлення визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.
Крім того, відповідно до пунктів 3, 6 розділу ХХХI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХIІ Порядку №260.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХIІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 5 розділу ХХХIІ Порядку №260 встановлено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:
звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;
які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;
яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв'язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення,- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які мали право військовослужбовці за останньою займаною посадою на день відсторонення від посад (відсторонення від виконання службових повноважень) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.
Отже, наведені норми Порядку №260 вказують на те, що грошова допомога на оздоровлення, компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби розраховуються без урахування винагород.
Доводи позивача у цій судовій справі зводяться до того, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, має постійний характер, а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 83 календарних днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Вказані доводи позивача суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби; далі - Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз. 1).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4).
З огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), тобто має тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Щодо покликань позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.02.2021 в справі № 620/3346/19, суд зазначає, що згадана постанова не є релевантною до обставин цієї судової справи, оскільки стосується інших обставин, а саме: включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Така щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася до 28.02.2018, відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер (на період дії воєнного стану).
З аналогічних підстав суд відхиляє покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.06.2022 у справі №200/11472/20-а та від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
Крім того, суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи свідчить на користь того, що відповідач під час нарахування та виплати позивачу спірних виплат без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Отже оскаржувана поведінка відповідача не порушує прав та законних інтересів позивача, а тому є правомірною.
Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги результати судового розгляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складений 04 вересня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко