04 вересня 2024 рокусправа № 380/5505/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 лютого 2023 за № 103230001886 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивачки з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС», у зв'язку з досягненням позивачкою віку 45 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 16 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивачки з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС», у зв'язку з досягненням мною віку 45 років.
Також просить стягнути на користь позивачки 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою позову позивачка вказала протиправність дій відповідача щодо не врахування проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивачки з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС» та відповідно щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Стверджує, що з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 позивачка має право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із досягненням віку 45 років, а не 50, як зазначив відповідач-1 в оскарженому рішенні.
Ухвалою від 18.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 17.04.2024 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500 Київська область м. Фастів вул. Саєнка Андрія 10; код ЄДРПОУ 22933548).
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25744 від 04.04.2024), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що пунктом «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Повідомив, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (16.02.2024) позивачка досягла 45 річного віку. Враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, мають право жінки при досягненні ними 45 років, які народжені по 31 березня 1970 року включно. На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачка 1978 року народження, питання щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення нею 50 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Вважає, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив (вх. № 41781 від 03.06.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням на день звернення за призначенням пенсії пенсійного віку 50 років, встановленого ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач-2 вказав, що у зв'язку з тим, що вік позивачки на момент звернення із заявою про призначення пенсії - 45 років 06 місяців 08 днів, тому позивачка набуде право на призначення пенсії 09.08.2028. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 16.02.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про призначення пенсії за віком на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви позивачка додала такий пакет документів: паспорт громадянки України ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , картка платника податків ОСОБА_1 від 09.11.2011, посвідчення ОСОБА_1 громадянки, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорія 3 серія НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_4 , диплом серія НОМЕР_5 ; трудова книжка ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 , індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 станом на 16.02.2024, архівна довідка Архівного відділу виконкому Славутицької міської ради від 28.08.2023 № 05-04/405 з архівного фонду ДБТ "Славутичатоменергобуд", архівна довідка Архівного відділу виконкому Славутицької міської ради від 28.08.2023 № 05-04/406 з архівного фонду ДБТ "Славутичатоменергобуд", карта умов праці за посадою лаборанта ХВО ДБТ "Славутичатоменергобуд", довідка № 31494 Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" від 16.08.2023 р. за вих. № 47-31494 форми № 122 про підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 , що дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 за період з 19 червня 2006 по 31 грудня 2009 року, довідка Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" за № 9573 Додаток № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.08.2023 р. за вих. № 47-9573 за період роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження з 01 січня 2010 року по 23 вересня 2012 року, наказ ДСП "Чорнобильська АЕС» № 120 від 01.03.2011 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», наказ ДСП "Чорнобильська АЕС" № 189 від 24.03.2011 з додатком Переліку робочих місць, професій і посад працівників ДСП ЧАЕС яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, висновок Державної експертизи умов праці Головного управління соціального захисту населення Київоблдержадміністрації № 42 від 25.03.2011 р. якості проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001886 від 23.02.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зокрема таке рішення мотивовано тим, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Вказаним рішенням встановлено, що вік заявника 45 років 6 місяців 8 днів; страховий стаж особи становить 31 рік 02 місяці 18 днів, (в т.ч. додаткові роки за Список № 1 - 6 років); пільговий стаж (Список № 1) становить 09 років 04 місяці 18 днів.
У пункті «Результати розгляду документів, доданих до заяви» вищевказаного рішення зазначено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди. Згідно з поданими документами право на пенсійну виплату на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.08.2028 (після набуття пенсійного віку).
Крім того, відповідно до розрахунку страхового стажу позивачки, період роботи ОСОБА_2 з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС» зарахований позивачці з урахуванням коефіцієнту кратності - 1.
Позивачка вважає оскаржене рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення в частині встановлення вікового цензу для призначення пенсії, а також вважає, що період трудової діяльності з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, тому звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спірних правовідносин, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, предметом спору у даній справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001886 від 23.02.2024, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, встановленого ст. 114 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV
Зі змісту вказаного рішення судом встановлено, що орган Пенсійного фонду підтвердив наявність у позивачки страхового стажу 31 рік 02 місяці 18 днів, в тому числі пільгового стажу 09 років 04 місяці 18 днів.
Вказані обставини також підтверджуються наявною у матеріалах справи копією трудової книжки позивача та довідками Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС".
При цьому, підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії є недосягнення нею пенсійного віку 50 років, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З цього приводу суд зазначає таке.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні приписи містив і в п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII).
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам…".
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
На день звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 26.06.2023 відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 (зразкова справа) вказала, що …на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV".
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, посилання відповідача-1 у спірному рішенні на те, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку (50 років) є безпідставними.
При цьому, як свідчать матеріали справи, на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії (16.02.2024) позивачка досягла віку 45 років, мала загальний страховий стаж - 31 рік 02 місяці 18 днів, в тому числі пільговий стаж 09 років 04 місяці 18 днів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто діяв не на підставі Конституції та Законів України.
Зважаючи на те, що право у позивачки на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області № 103230001886 від 23.02.2024.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 16.02.2024, тобто з дня звернення з заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, водночас, судом встановлено, що позивачка на момент звернення з заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досягла, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є - саме призначення пенсії позивачу.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивачка досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а матеріали справи свідчать, що з заявою про призначення пенсії позивачка звернулася 16.02.2024, то пенсію слід призначити позивачці з дня такого звернення, тобто з 16.02.2024.
Щодо позовної вимоги про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 19.06.2006 по 23.09.2012 у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» у пільговому обчисленні, а саме у полуторному розмірі (рік за півтора), суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: до 1 січня 1988 року - у потрійному, азі січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 250, від 30.06.1998 № 982, від 07.02.2000 № 223, від 29.01.2003 № 137, від 27.04.2006 № 571, від 10.09.2008 № 831 (з наступними змінами) встановлено, зокрема, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дат право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36).
Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження", яка відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України, делегованих ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.
Отже постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії.
Згідно з наявним у справі розрахунком стажу ОСОБА_1 , період роботи з 19.06.2006 по 23.09.2012 у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» зараховано з кратністю 1. Суд враховує, що позивачка у вказаний період працювала в зоні відчуження. Тобто, відповідач протиправно не зарахував вказаний період роботи позивачки у полуторному розмірі.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що вимоги позивачки щодо зарахування пільгового страхового стажу за період роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі підлягає задоволенню, тому у полуторному розмірі необхідно провести зарахування стажу роботи позивачки за період з 19.06.2006 по 23.09.2012 у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС».
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд також враховує, що спірне рішення прийнято відповідачем-1, однак з огляду на те, що позивачка зареєстрована та проживає у Київській області, звернулася із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, після призначення пенсії позивачці, остання перебуватиме на обліку як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 103230001886 від 23.02.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 16 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивачки з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС», у зв'язку з досягненням мною віку 45 років.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивачки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачці надавалася адвокатом адвокатського об'єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист»» Прокопенком Олександром Павловичем на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.03.2024 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1539417 від 01.03.2024.
Відповідно до п. 3.3 Договору вартість послуг по наданню правової допомоги визначається за домовленістю сторін. З урахуванням складності справи, часу, витраченого та який потрібно буде витратити адвокатом на надання консультацій правового характеру з питань пенсійного забезпечення, адміністративного судочинства, аналіз та підготовку відповідних процесуальних документів до суду, вивчення судової практики, розмір оплати за надання правової допомоги складає 5000 гривень:
- надання консультацій 500 грн за 1 годину;
- вивчення та аналіз документів наданих Довірителем для підготовки позову, судової практики з аналогічних правовідносин 500 грн за 1 годину;
- підготовка позовної заяви до суду - 4000 грн, з розрахунку 1000 грн за годину.
Загальна вартість наданих послуг складає 5000 гривень.
Згідно з п. 3.4 Договору обсяг надання правової допомоги, що є предметом договору, вважається виконаним, а проведена Довірителем оплата за виконання цих робіт вважається відпрацьованою з моменту передання Довірителю підготовлених документів до суду.
Аналогічна інформація щодо видів та обсягів наданих послуг з надання правничої допомоги відображена в акті від 05.03.2024 виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 01 березня 2024 року.
Відповідно до рахунку на оплату № 3 від 05.03.2024 та квитанції № 260372920 від 07.03.2024, позивачка сплатила на рахунок Адвокатського об'єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист»» 5000,00 грн із призначенням платежу «Підготовка позову до Львівського окружного адміністративного суду».
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що права позивачки порушені рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого позивачкою судового збору саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500 Київська область м. Фастів вул. Саєнка Андрія 10; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 103230001886 від 23.02.2024 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 16 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивачки з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 червня 2006 року по 23 вересня 2012 року в Державному спеціалізованому підприємстві “Чорнобильська АЕС», у зв'язку з досягненням мною віку 45 років.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур