м. Львів
03 вересня 2024 рокусправа № 380/16103/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФ України у Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФ України у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з дати набуття права, а саме з 12.06.2024 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до загального страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005, період отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999, період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 50-річного віку та маючи необхідний стаж, звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФ України у Полтавській області №056230001733 від 27.06.2024 їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком з тих підстав, що вона не досягла віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 55 років.
Звертає увагу, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005, період отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999, період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004.
Вважає рішення ГУ ПФ України у Полтавській області протиправним і таким, що порушує її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для відновлення порушеного права звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.08.2024 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з таких підстав.
Зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам: зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Звертає увагу, що обов?язковою умовою для призначення пенсії за нормами Закону № 1058 є наявність необхідного страхового та пільгового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 02.12.2005 зазначає таке.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно п. 11 Порядку 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Відповідно до абз. 7 пп. 2 п. 2.1 Порядку 22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров?я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.10.2006 за № 1098/12972.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999 звертає увагу на таке.
Відповідно до абз. 6 пп. 2 п. 2.1 Порядку 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01.01.2010 на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01.01.2020 - індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Вказує, що записи про отримання допомоги по безробіттю внесено до вкладиша трудової книжки позивачки з порушеннями.
12.08.2024 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зазначив, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV визначаються: принципи та структура системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов?язковим державним пенсійним страхуванням інше.
Звертає увагу, що п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV говорить, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 Прикінцевих положень визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Вказує, що зазначені вище норми Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV не були предметом розгляду Конституційним Судом України від 23.01.2020 року, а отже є чинними.
12.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтував підставність позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до довідки №1305-5002214463 від 06.10.2022 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 , після досягнення 50-річного віку, звернулася 20.06.2024 до відповідача-2 із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-1 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії №056230001733 від 27.06.2024, оскільки позивач не досягла передбаченого пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.
У вказаному рішенні зазначено, що аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за списком № 2 гр. ОСОБА_1 становить 15 років 02 місяців, загальний страховий стаж становить 25 років 3 місяці 09 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь № 1300-5903-8/125705 від 11.07.2024, в якій зазначено:
«До страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005 у зв?язку із відсутністю довідки органів соціального захисту населення.....;
- період отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999, оскільки записи у трудовій книжці здійснені з порушенням пункту 3.1 Інструкції № 58;
- період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004, оскільки відсутня уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку 637 ....».
Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та не зарахування періодів діяльності, що зараховуються до загального страхового стажу.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу
Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 50 років до 55 років.
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, відносини у якій є аналогічними спірним у цій справі відносинам, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачами не заперечується наявність у позивача на час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2, право на яке позивач набула відповідно до Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 при досягненні 50-річного віку.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про необґрунтованість висновку відповідача-1 про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, який призвів до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії №056230001733 від 27.06.2024.
Щодо вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999 суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. «а» ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Так, за приписами п. 1.1 Інструкції №58 (в редакції чинній га момент виникнення спірних відносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За приписами п. 3.1. Інструкції №58 у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Згідно з п. 3.2. Інструкції №58 про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.
З огляду на зміст викладених положень Інструкції №58 суд дійшов висновку, що оформлення вкладиша до трудової книжки здійснює роботодавець.
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_1 ОСОБА_1 доповнена вкладишем, в якому зазначено: 03.06.1998 відновити виплату допомоги по безробіттю відповідно ст. 29 п. 1 пп. «а» Закону України «Про зайнятість населення» (запис №3); 28.05.1999 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 30 п. 1 пп. «з» Закону України «Про зайнятість населення» (запис №4). Також є підпис відповідальної особи центру зайнятості та відповідна печатка.
Суд критично ставиться до покликань відповідача-2, що записи про отримання допомоги по безробіттю внесено до вкладиша трудової книжки позивача з порушеннями з огляду на таке.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Отже, суд вважає, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу періоду навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004 суд зазначає таке.
За приписами п. «д» ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З приписами п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач в період з 23.09.2003 по 04.03.2004 проходив курси машиністів в Учбово-курсовому комбінаті м. Донецька, та згодом працював за відповідним фахом.
З огляду на викладене, позовні вимоги частині зарахування стажу в період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005 суд зазначає таке.
Відповідно до п. «ж» ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем долучено свідоцтво про народження № НОМЕР_2 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , матір'ю якого вказано позивача, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 13.06.2002 по 02.10.2006 не була працевлаштована.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача-1 та відповідача-2 про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 про відмову у призначенні позивачу пенсії №056230001733 від 27.06.2024, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому таке рішення потрібно визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005, період отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999, період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відбулося 20.06.2024, тобто через 9 днів після досягнення 50-річного віку, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії з 12.06.2024.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення №056230001733 від 27.06.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 03.06.1998 по 28.05.1999; період навчання за фахом з 01.01.2004 по 04.03.2004; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 02.12.2005.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 12.06.2024.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава; ЄДРПОУ 13967927).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).
Повне рішення суду складено 03.09.2024.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна