про залишення позову без розгляду
04 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3703/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у наданні ОСОБА_1 відпустки за 2024 рік строком 15 календарних днів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України надати ОСОБА_1 відпустку за 2024 рік строком 15 календарних днів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №346 від 12 грудня 2023 року вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 . За час проходження військової служби за мобілізацією майору ОСОБА_1 не надавалися щорічні відпустки за його численними рапортами. Однак вказані рапорти не були погодженні командиром військової частини. Позивач також звертався із даним питанням на Гарячу лінію Міністерства оборони України (зареєстроване 20.05.2024 року реєстраційний номер 3Г-16059453/6), яке було отримане та зареєстроване військовою частиною НОМЕР_3 та направлене засобами СЕДО на адресу військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та зареєстроване від 27.05.2024 року за вх.№537. На вказане звернення позивач отримав від військової частини НОМЕР_1 письмову відповідь, що у військовій частині НОМЕР_1 він рахується як особа, яка не прийняла посаду згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.12.2023 року №907 й по даному факту було проведено службове розслідування призначене Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.12.2023 року №953, яке завершене 19.01.2024 року (вх.№71). Відповідно цього розслідування було відкрито кримінальне провадження за № 42024222750000084 від 07.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України. Стосовно суті звернення також повідомлялось про порядок передбачений статтею 10 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де закріплено право військовослужбовців на відпустки та визначено порядок їх надання. Відтак, ненадання військовою частиною НОМЕР_1 відпустки за 2024 рік строком 15 календарних днів ОСОБА_1 вважає протиправним, що послугувало зверненню його до суду за захистом своїх прав.
27.06.2024 представником військової частини суду поданий відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, у якому зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 не було здійснено порушення вимог законодавства чи порушення прав позивача. Військова частина НОМЕР_1 в межах своєї діяльності щодо спірних відносин керувалась принципами законності та верховенства права, а також Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами з метою дотримання правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, військовослужбовця. Враховуючи викладене, доводи позивача, які викладені в позовній заяві є необґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача 28.06.2024 подав суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що прийняття рішення про надання чи ненадання відпусток військовослужбовцям не є і не може бути прерогативою командира. Право на відпустку військовослужбовцю гарантовано законом. Представник позивача вказує, що військовою частиною не заперечується факт звернення позивача із відповідними рапортами про надання відпустки. При цьому, відповідач не довів та не надав, ні відповідачу, ні суду доказів одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу, що могло б слугувати підставою для відмови у наданні відпустки. Відповідач лише обмежився підставою для відмови у наданні відпустки словами «Не доцільно». Більше того, відповідач не ознайомив позивача і з графіками відпусток на 2024 календарний рік (якщо такий звісно затверджувався).
05.07.2024 представником військової частини суду подані письмові заперечення проти відповіді на відзив, відповідно до змісту яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки пояснення представника позивача, що викладенні у відповіді на відзив, не спростовують доводів відзиву. Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 виконує всі належні вимоги згідно чинного законодавства.
Рух справи:
Ухвалою судді від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання. Цією ж ухвалою сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Ухвалою від 22.08.2024 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху після відкриття провадження у зв'язку з тим, що прохальна частина позовної заяви не містить посилань, яку саме відмову (реквізити: №, дата) військової частини НОМЕР_1 позивач оскаржує до суду. Тому позивачу було запропоновано уточнити позовні вимоги та конкретизувати їх за змістом (вказати реквізити спірної відмови) для встановлення відповідності строку звернення позивача з даними позовними вимогами в межах визначених правовими положеннями адміністративного судочинства.
26.08.2024 представником позивача суду подана заява на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 22.08.2024, якою додано уточнюючу позовну заяву, відповідно до прохальної частини якої представник позивача просить суд (а.с.102-110):
- позов про визнання протиправними відмови військової частини НОМЕР_1 у наданні ОСОБА_1 відпустки за 2024 рік строком на 15 календарних днів відповідно до поданого рапорту від 12 січня 2024 року, що був зареєстрований за №233 - задовольнити;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 відпустку за 2024 рік строком 15 календарних днів відповідно до поданого рапорту від 12 січня 2024 року, що був зареєстрований за № 233.
У зв'язку із отриманням уточненої позовної заяви, ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Запропоновано позивачу, для усунення недоліків, надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення з відповідними позовними вимогами, а також надати документальні докази поважності причин його пропуску.
На вказану ухвалу суду представник позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду від 03.09.2024 року у якій зазначає, що 12 січня 2024 року, позивачем знову було подано на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 відповідний Рапорт, де просив надати йому частину щорічної основної відпустки за 2024 рік з 21.01.2024 року із збереженням грошового забезпечення, тривалістю 15 календарних днів та час проїзду до місця проведення відпустки і назад тривалістю 1 добу в один кінець. У задоволенні цього рапорту також позивачу було відмовлено з підстав «Не доцільно».
Не отримавши відповіді на свій рапорт, позивач на Гарячу лінію Міністерства оборони України (зареєстроване 20.05.2024 року реєстраційний номер 3Г-16059453/6) яке було отримане та зареєстроване в/ч НОМЕР_3 та направлене засобами СЕДО на адресу військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та зареєстроване від 27.05.2024 року за вх.№537.
На вказане звернення позивач отримав відповідь від відповідача за №1923 від 29 травня 2024 року, і тільки із цієї відповіді, яка датована 29 травня 2024 року, позивачу достеменно стало відомо, що військова частина НОМЕР_1 заперечує проти надання йому відпустки з причин що там наведені. Також вказую, що про не погодження командиром в/ч відпустки шляхом напису на рапорті «Не доцільно», позивач ознайомився лише при врученні відповіді № 1923 від 29 травня 2024 року.
Крім того, представник позивача зазначити, що військова частина де проходить службу позивач переведена на військові рейки та бере безпосередню участь у заходах спрямованих на
захист Батьківщини і в польових умовах досить складно відслідковувати та вчасно реагувати на дотримання строків в тому числі і щодо розгляду поданого ним рапорту.
При цьому, представник позивача наголошував на тому, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме 29 травня 2024 року з моменту отримання офіційної відповіді щодо заперечення у наданні відпустки.
Дослідивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Згідно визначення, наведеного у пункті 17 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Позивач є військовослужбовцем ЗСУ.
Правовідносини у даній справі стосуються правомірності відмови у надання відпустки, що є спором про проходження публічної служби.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадянь), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі - Інструкція) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до цієї Інструкції в роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень.
Згідно пунктам 4-5 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Отже, як на думку суду, рапорт мав бути розглянутим командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається звернення, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
При цьому, відлік 30-денного строку розпочинається з дня отримання військовою частиною такого звернення - 12.01.2024 вх.№233 (а.с.35). Отже, останній день строку на розгляд рапорту був 13.02.2024 року.
Неотримавши протягом місяці інформації щодо розгляду рапорту та не отримання наказу про відпустку, з 14.02.2024 року розпочався місячний строк на оскарження до суду бездіяльність/дії відповідача. Останній день строку звернення до суду був 14.03.2024 року.
При цьому, суд зауважує, що звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України, не є, в розумінні норми права, досудовим вирішенням спору.
Крім того, на гарячу лінію Міністерства оборони України позивач звернувся 20.05.2024 року, тобто після спливу строку на звернення до суду.
При цьому, звернення до Міністерства оборони України 20.05.2024 року жодним чином не змінює порядок обрахунку строків звернення до суду. А відтак, доводи представника позивача суд відхиляє.
Також суд відхиляє доводи представник позивача, що військова частина де проходить службу позивач переведена на військові рейки та бере безпосередню участь у заходах спрямованих на захист Батьківщини і в польових умовах досить складно відслідковувати та вчасно реагувати на дотримання строків в тому числі і щодо розгляду поданого ним рапорту, з огляду на те, що ОСОБА_1 перебування у польових умовах є відмінним від виконання бойового розпорядження, яке реально унеможливлює військовослужбовцю реалізувати право на захист. Крім того, ордер про надання правничої (правової допомоги) Серія ВА №1082575 укладений також після спливу строку звернення до суду.
Суд також бере до уваги факт відмови ОСОБА_1 від прийняття посади, що безпосередньо свідчить про те, що жодної фактичної роботи у в/ч НОМЕР_1 позивач не виконує.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин. Натомість, представник позивача не вказав жодної причини, яка б об'єктивно перешкоджала позивачу протягом трьох місяців звернутись до суду. Представник позивача вказує про обов'язок Національної поліції при звільненні надавати довідку/інформацію про нараховані при звільненні грошові суми, водночас представником позивача не зазначено нормативно-правового акту, який би зобов'язував Департамент поліції при звільненні зі служби надавити таку інформацію чи довідки.
Підставою для поновлення строку мають бути такими, що реально перешкоджали чи унеможливлювали звернутись протягом одинадцяти місяців до суду з даним позовом. Представник позивача таких причин взагалі не вказала.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлена можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений законодавством, проте таким правом не скористалась.
Представник позивача не навів жодних обставин наявності істотних перешкод та труднощів, які б були підтверджені належними доказами та свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду. Натомість наголошував на тому, що строк звернення до суду він не пропустив, оскільки обраховує строк звернення із відповіді за звернення на гарячу лінію Міністерства оборони Украни.
Відлік строку на звернення обраховується з 14.02.2024 року, який сплив 14.03.2024 року, натомість до суду представник позивача з позовом звернувся лише 05.06.2024 року, тобто після спливу майже трьох місяців. При цьому, звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України не змінює початок обрахунку строків звернення до суду, а свідчить лише про початок активних дій пов'язаних з предметом даної справи, що також відбулось після спливу строку звернення до суду.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк. встановлений законодавством, проте таким правом не скористався.
Доводи наведені у заяві про поновлення строку суд відхиляє. При тому, що у заяві взагалі не нададено жодного доводу неможливості протягом чотирьох місяців звернутись до суду.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положення частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, і на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2024 року заяви про поновлення строку на звернення адміністративного суду не подав, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.
Суд дійшов висновку, що доводи, наведені у заяві про поновлення строку є неповажними.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали суду надіслати сторонам.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК