03 вересня 2024 року № 320/514/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії головного державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербак Мар'яни Володимирівни у відмові закінчити виконавче провадження №60059802 з примусового виконання постанови №46269429, виданої 09.02.2015 Солом'янським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 227 387,27грн. і зняття арешту з майна, грошових коштів і доходів;
зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербак М.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №60059802 з примусового виконання постанови №46269429, виданої 09.02.2015 Солом'янським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 227 387,27грн., а також зняття арешту з майна, грошових коштів і доходів позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У зв'язку із звільненням з посади головуючого судді у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Лапію С.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачем 10.06.2024 до суду подано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить суд:
визнати неправомірними дії державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Мигловця Леоніда Миколайовича щодо винесення постанови від 16.09.2019 у виконавчому провадженні №60059802 про стягнення виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн. з ОСОБА_1 на користь Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві згідно постанови №46269429, яка видана 09.02.2015 Солом'янським відділом Державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві;
визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови з тих підстав, що державним виконавцем 13.09.2019 прийнято постанову у ВП №46269429 про повернення виконавчого документа, а тому стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10% від не стягнутої суми є порушенням ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у державного виконавця Шевчук А.Ю. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження №46269429 з виконання виконавчого листа, виданого 24.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва у справі №2-1644/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей Колект» боргу у розмірі 2 223 872,71грн.
В рамках ВП №46269429 державним виконавцем 09.02.2015 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Постановою державного виконавця від 13.09.2019 ВП №46269429 у зв'язку із тим, що на адресу Відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа, повернуто виконавчий документ стягувачу.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Мигловцем Л.М. від 16.09.2019 відкрито виконавче провадження №60059802 з виконання постанови №46269429, виданої 09.02.2015, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Позивач, вважаючи протиправною постанову та дії відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження).
Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16 ч. 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідності до п. 1 ч. 1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Положеннями частини 5 вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що у державного виконавця Шевчук А.Ю. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження №46269429 з виконання виконавчого листа виданого 24.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва у справі №2-1644/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей Колект» боргу у розмірі 2 223 872,71грн.
В рамках ВП №46269429 державним виконавцем 09.02.2015 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Постановою державного виконавця від 13.09.2019 ВП №46269429 у зв'язку із тим, що на адресу Відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа, повернуто виконавчий документ стягувачу.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Мигловцем Л.М. від 16.09.2019 відкрито виконавче провадження №60059802 з виконання постанови №46269429, виданої 09.02.2015, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Також судом встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №760/817/22 клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року, якою тимчасово обмежено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право виїзду за межі України до виконання зобов'язань за договором від 28 грудня 2007 року про надання кредиту.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №760/817/22 встановлено, що 13 березня 2020 року ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену заяву ТОВ «Кей-Колект» про те, що вона не має заперечень щодо реєстрації права власності за товариством в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 28 грудня 2007 року предмета іпотеки, а саме квартири. ТОВ «Кей-Колект» видало ОСОБА_1 гарантійний лист № 24/09/2020 від 24 вересня 2020 року про узгодження умов спільного продажу іпотечного майна і виплати ОСОБА_1 54000 доларів після продажу квартири. 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала довідку від ТОВ «Кей-Колект» про відсутність фінансових претензій по заборгованості по кредитному договору від 28 грудня 2007 року.
Отже, суд приходить до висновку, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №2-1644/11, виданим 24.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.
Крім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу органу державної виконавчої служби Оболонського управління юстиції від 14.01.2015 відкрито виконавче провадження №46026491 з виконання постанови №35320107 від 10.11.2012 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Тобто, існує два виконавчих провадження із стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60грн., що підтверджується квитанцією від 13.01.2023, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мигловця Леоніда Миколайовича щодо винесення постанови від 16.09.2019 у виконавчому провадженні №60059802 про стягнення виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн. з ОСОБА_1 на користь Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, згідно постанови №46269429, яка видана 09.02.2015 Солом'янським відділом Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мигловця Леоніда Миколайовича від 16.09.2019 у виконавчому провадженні №60059802 про стягнення виконавчого збору у розмірі 222 387,27грн. з ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лапій С.М.