29 серпня 2024 року № 640/32843/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років в розмірі 61 відсотка від розміру його грошового забезпечення з дня призначення пенсії та щодо відмови сплатити йому одноразово недоотриману суму пенсії за минулий час з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років в розмірі 61 відсотка від розміру його грошового забезпечення з дня призначення пенсії та сплатити йому недоотриману суму пенсії за минулий час без обмеження її максимального розміру з урахуванням вже проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача за вислугу років виходячи з встановленого 61 відсотка від розміру його грошового забезпечення.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 адміністративну справу №640/32843/21 прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до витягу з наказу МВС України від 30.11.2009 (по особовому складу) позивача звільнено з органів внутрішніх справ за ст.64 п.«б» (через хворобу).
Позивач 12.09.2021 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 61 % від грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» за звільнення за вислугу років.
Відповідач, листом від 12.10.2021 №27162-26964/Ж-02/8-2600/21, повідомив позивача, що у зв'язку з тим, що позивача було звільнено у запас, а не у відставку, право на підвищення пенсії на 5% відсутнє.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 (далі - Закон №2262).
На час призначення пенсії позивачу умови призначення пенсій за вислугу років були встановлені статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, у відповідній редакції, а розміри пенсій за вислугу років - статтею 13 вказаного Закону.
Згідно пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 %, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, підстави звільнення осіб зі служби в органах внутрішніх справ впливають на розмір їх пенсій.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).
Згідно із пунктом 7 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку:
особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років;
полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років;
генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років;
генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.
Отже, граничний вік перебування на службі для підполковника встановлено 45 років.
Згідно матеріалів справи, спеціальне або військове звання позивача - підполковник міліції.
Відповідно до п.8 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Поряд із наведеним, абз.5 п.8 Положення закріплено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: зокрема, за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від №175 Госпітальної військово-лікарської комісії ЦГ ВМС України, позивач (1970 р.н.) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Пунктом 62 Положення визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Відповідно до п.п. «б» п. 64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що особі, яка звільнена в запас через хворобу, в силу положень пункту «а» статті 13 Закону №2262 пенсія за вислугу років має призначатись у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тоді як особі, звільненій у відставку через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232 (далі - Закон №2232) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Статтею 28 Закону №2232 визначено розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі.
Так, відповідно до частини 1 вказаної статті Закону №2232 запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років (частина 2 статті 28 Закону № 2232).
Згідно із частиною 4 статті 28 Закону №2232 граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
З наведеного вбачається, що станом на дату звільнення зі служби, позивач, маючи вік 42 роки та військове звання підполковник, яке належить з огляду на вік, до запасу другого розряду, не мав законних підстав бути звільненим зі служби в ОВС у відставку, оскільки, на той час, не досяг 50 років - граничного віку, встановленого статтею 28 Закону №2232 для другого розряду запасу військовозобов'язаних, які мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу.
Отже, враховуючи, що позивач звільнений зі служби не у відставку, а у запас, то, відповідно до наведених норм, пенсія позивачу призначена у належному розмірі та не підлягає збільшенню до 61% грошового забезпечення з підстав вказаних позивачем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.11.2018 (справа №705/6221/15-а).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.