ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2024 р. справа № 300/2198/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дзісь Андрій Романович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі, та зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 в подвійному розмірі, і провести перерахунок та виплату пенсії, з 24.01.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої на підставі ордера про надання правової (правничої) допомоги діє адвокат Дзісь Андрій Романович (надалі по тексту - представник позивача), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ УПФУ в Івано-Франківській області, Управління, орган пенсійного забезпечення), про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі, та зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 в подвійному розмірі, і провести перерахунок та виплату пенсії, з 24.01.2024.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ УПФУ в Івано-Франківській області та отримує з 12.07.2013 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). До призначення пенсії позивач працювала в закладі з надання психіатричної допомоги. Як стало відомо позивачу, стаж її роботи в даному закладі в шкідливих і важких умовах праці після 01.01.2004 (з 01.01.2004 по 24.09.2018) зарахований органом пенсійного забезпечення в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України. 24.01.2024 представник позивача подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії з прохання зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері (надалі по тексту також - ОКПД, спеціальний заклад надання психологічної допомоги) та в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3 (надалі по тексту також - Івано-Франківська ОПЛ №3, спеціальний заклад надання психологічної допомоги) в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ).
Листом від 21.02.2024 за №2071-832/Г-02/8-0900/24 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомлено позивачу про те, що підстав здійснити перерахунок пенсії шляхом зарахування до стажу періоду її роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 у Спеціальних закладах надання психологічної допомоги в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає, так як пільгове обчислення застосовується тільки до 01.01.2004. Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку в подвійному розмірі стажу позивача за період роботи у закладі з надання психіатричної допомоги, просить суд зобов'язати відповідача здійснити відповідне зарахування стажу та перерахунок пенсії з 24.01.2024.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.15-16).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 11.04.2024, реєстрацію якого в суді із відповідними доказами здійснено 18.04.2024 (а.с.19-28). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Управління звертає увагу на те що, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків передбачених цим законом. Як визначено абзацами 1, 2 частини 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Таким чином відповідач, зазначає, що органом пенсійного забезпечення правомірно не врахувало стаж з 01.01.2004 по 24.09.2018 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота у закладах охорони здоров'я зараховується до стажу у подвійному розмірі тільки до 31.12.2003, ця норма поширюється на працівників, які продовжують працювати у закладах відділень охорони здоров'я.
25.07.2024 на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі, представник відповідача, долучив до матеріалів справи додаткові письмові докази (а.с.29-93).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 12.07.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.31).
Як вказано відповідачем у відзиві на позов від 11.04.2024 страховий стаж становить 39 років 05 місяців (враховано по 18.09.2018, в тому числі з 21.05.2002 - 31.12.2003 у подвійному розмірі).
До страхового стажу зараховано період роботи, а саме:
- 01.09.1980 - 19.01.1988 - роботу на посаді санітарки;
- 20.01.1988 - 24.01.1988 - догляд за дитиною до 3-х річного віку;
- 25.01.1988 - 19.04.1988 - роботу в районній лікарні на посаді медсестри;
- 20.04.1988 - 12.01.1990 - догляд за дитиною до 3-х річного віку;
- 12.02.1990 - 31.12.2001 - роботу у 2-гій міські клінічній лікарні на посаді медсестри;
- 16.01.2002 - 20.05.2002 - одержання допомоги по безробіттю в центрі зайнятості;
- 21.05.2002 - 31.12.2003 - роботу в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері на посаді медичної сестри, робота за Списком №2;
- 01.01.2004 - 30.11.2008 - роботу в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері на посаді медична сестра, робота за Списком №2;
- 01.12.2008-02.12.2008 - роботу в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері на посаді медична сестра;
- 03.12.2008-30.06.2013 - роботу в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері на посаді медична сестра, робота за Списком №2;
- 01.07.2013-18.09.2018 - робота в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3 на посаді сестри медичної.
Відповідач, подаючи відзив на адміністративний позов, не заперечив та не спростовав зміст вимог за заявою ОСОБА_1 від 24.01.2024.
Орган пенсійного забезпечення визнає, що єдиним питанням, яке порушено позивачем у заяві від 24.01.2024 є - "зарахування стажу з 01.01.2004 по 24.09.2018 в подвійному розмірі за роботу в шкідливих умовах", про що відповідач вказав у листі від 21.02.2024 за №2071-832/Г-02/8-0900/24 (зворотній бік а.с.11-12).
Як слідує із листа-відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.02.2024 за №2071-832/Г-02/8-0900/24 загальний страховий стаж позивача складає 39 років 05 місяців 00 днів (стаж враховано по 18.09.2018, в тому числі з 21.05.2002 по 17.11.2002 та з 25.11.2022 по 31.12.2003 у подвійному розмірі). Поряд з іншим, інформовано позивача, що періоди стажу 01.01.2004 по 18.09.2018 враховані до стажу в одинарному розмірі, оскільки відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років (зворотній бік а.с.11-а.с.12).
Вважаючи протиправною відмову в зарахуванні до стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 24.09.2018 у Обласному клінічному психоневрологічному диспансері та в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_1 звернулася до суду за відновленням порушеного права на пільгове обчислення спірної частини страхового стажу у подвійному розмірі.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи (зворотній бік а.с.8-а.с.10, 40-41), суд встановив, що позивач:
з 01.09.1980 по 19.01.1988 - робота на посаді санітарки (запис №№1-5);
з 25.01.1988 по 19.04.1988 - робота в районній лікарні на посаді медсестри (запис №№6-7);
з 12.02.1990 по 31.12.2001 - робота у 2-гій міські клінічній лікарні на посаді медсестри (запис №№8-11);
з 16.01.2002 по 20.05.2002 - одержання допомоги по безробіттю в центрі зайнятості (запис №№12-13);
з 21.05.2002 по 31.12.2003 - робота в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері на посаді медичної сестри (запис №№14-16);
з 01.01.2004 по 24.09.2018 - робота в Обласній психоневрологічній лікарні №3 (м. Івано-Франківськ) на посаді сестри медичної (запис №№17-18).
Суд зазначає, що коментована трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу).
Крім того, управління пенсійного фонду у поданому відзиві фактично підтвердив вказані періоди роботи ОСОБА_1 , та не заперечує про їх зарахування до страхового стажу позивачки в одинарному розмірі, окрім періоду з 21.05.2002 по 31.12.2003, який зарахований в подвійному розмірі (зворотній бік а.с.11, 20).
Відтак, відповідач не заперечує факт роботи позивача в психіатричному закладі у спірний періоди.
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 за №1489-III заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Так, відповідно до довідки за №01/370 від 22.07.2013 ОСОБА_1 дійсно працювала в Обласному клінічному психоневрологічному диспансері з 21.05.2002 (наказ по ОКПНД №74-к від 20.05.2002) та на час оформлення довідки продовжувала працювати (а.с.43).
З 12.07.2013 позивачу призначено пенсію за віком за Списком №2 (а.с.31, 37).
У зв'язку із звільненням 24.09.2018 з роботи в Обласної психоневрологічної лікарні №3 (м. Івано-Франківськ), що засвідчує запис в трудовій книжці за №18 (а.с.56), позивач в той же день подала заву про перерахунок пенсії (а.с.68).
Матеріали справи свідчать, що 24.11.2018, 06.06.2019, 01.05.2020, 01.03.2021, 15.04.2021, 05.11.2021, 01.03.2022, 18.06.2022, 11.11.2022, 28.02.2024 у зв'язку із уточненням даних, встановленням доплати, індексацією заробітку, зміни параметрів існуючого стажу, у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму мало місце перерахунку пенсії позивача.
Форми РС-право як додатки до протоколів перерахунку за коментованими подіями, зокрема перерахунок з 28.02.2024 свідчить, що в кратному розмірі позивачу зараховано стаж з 01.01.2004 лише для визначення права на призначення пенсії (стаж, що дає право на зниження пенсійного віку), тоді як вказаний період врахований до страхового стажу в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу: 48 років 11 місяців і 21 день ("стаж для розрахунку права"), в той час як в протоколі перерахунку від 28.02.2024 "страховий стаж (повний)" визначений - 39 років 5 місяців 23 дні (а.с.90, 93).
В першому та в другому випадках коефіцієнт стажу без врахування та з урахуванням кратності однаковий:
- за протоколом від 25.09.2018 "коефіцієнт стажу з врахування кратності" - 0,38250, "коефіцієнт стажу без врахування кратності ((459/100*12)*1)" - 0,38250 (а.с.68);
- за протоколом від 28.02.2024 "коефіцієнт стажу з врахування кратності" - 0,39417, "коефіцієнт стажу без врахування кратності ((473/100*12)*1)" - 0,39417 (а.с.90).
Вказане засвідчує, що у пенсійній справі позивача орган пенсійного забезпечення лише здійснив розрахунок спірного стажу у подвійному значенні як "стаж для розрахунку права", втім фактично для визначення коефіцієнта стажу з врахування кратності перерахунок не проводиться такий перерахунок.
Слід відзначити, що коментований період роботи стосується виключно трудових обов'язків на посаді сестри медичної в Обласній психоневрологічній лікарні №3 (м. Івано-Франківськ) на посаді сестри медичної.
Відповідач у справі не спростував, що Обласна психоневрологічна лікарня №3 (м. Івано-Франківськ), як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону України №1788 є закладом з надання психіатричної допомоги.
В частині посилань відповідачів на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивачки у психіатричному закладі після 01.01.2004, суд керується наступними мотивами:
- по перше, положення статті 60 Закону України №1788-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV, з 15.08.2023 є чинними по теперішній час;
- по друге, приписи статті 24 Закону №1058-IV не змінюють, не скасовують/не припиняють дію і правове регулювання, визначене статтею 60 Закону України №1788-ХІІ.
Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з надання психіатричної допомоги, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу.
Окрім цього, суд зазначає, що робота позивача у психіатричному закладі у спірний період відповідачем не спростовується та, навпаки, підтверджується розрахунком стажу, де зазначено - Мед. Заклад із стаття 60 (а.с.70).
Таким чином, стаж роботи за період з 01.01.2004 по 24.09.2018 (відповідно до записів трудової книжки) на посадах по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в психіатричному закладі охорони здоров'я не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі №160/14078/22, від 08.06.2022 в справі №689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
З огляду на вищезазначене, відповідно до статті 60 Закон №1788-ХІІ та пункту 16 "Прикінцеві положення" Закон №1058-IV період роботи позивача в Обласній психоневрологічній лікарні №3 (м. Івано-Франківськ) підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, а рішення відповідача, саме з таких мотивів, є протиправним.
Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд у досліджуваному випадку враховує наступні обставини:
- позивач, на дату звернення як із заявою від 24.01.2024 (зворотній бік а.с.10-а.с.11) про перерахунок пенсії не працювала в закладні з надання психіатричної допомоги;
- при перерахунку пенсії позивачу з 25.09.2018 (а.с.68-69) пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі стаж з 01.01.2004 по 24.09.2018 (дата, звільнення з роботи у закладі психіатричної допомоги).
Позивач просить перерахувати її пенсію за заявою від 24.01.2024 з врахуванням страхового стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 24.01.2018 (тобто за період, який не був врахований при проведенні перерахунку пенсії 25.09.2018).
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у зарахуванні стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 24.09.2018, який був не врахований при перерахунку пенсії відповідачем.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В контексті вирішення питання ефективного способу відновлення порушеного права суд керується приписами частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, за змістом яких перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (пенсія по інвалідності, зміни групи інвалідності), частиною другою статті 38 (пенсія у зв'язку із втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (перерахунок пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність) і частиною п'ятою статті 48 (пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні) цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Так як позивач подав заяву про перерахунок пенсії 24.01.2024 (зворотній бік а.с.10, а.с.11), то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.02.2024.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.02.2024, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 в Обласній психоневрологічній лікарні №3 (м. Івано-Франківськ) в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, понесені позивачкою судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 968,96 гривень (квитанція №0793-8362-7474-0132 від 26.03.2024), що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.6).
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в здійснення ОСОБА_1 зарахування до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 24.01.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 24.09.2018 в Обласній психоневрологічній лікарні №3 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Дзісь Андрій Романович, вул. Миколи Оводова, 15, м.Вінниця, Вінницька область, 21050;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.