04 вересня 2024 року м. Житомир справа №240/5466/22
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання відмову протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, прийняту на вісімнадцятій сесії восьмого скликання, від 26 січня 2022 року №925 щодо відмови їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області;
- зобов'язати Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути її клопотання від 13.12.2021 та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області;
- стягнути з Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на її користь кошти в розмірі 5000,00 грн. - понесені витрати на правничу допомогу.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що звернулась до Брусилівської селищної ради із клопотанням від 13.12.2021, в якому, на підставі ст. ст. 116, 118, 122, 123 та ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, просила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради (бувшої Озерської сільської ради) Житомирського району Житомирської області. Однак, рішенням вісімнадцятої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання від 26.01.2022 №925 їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до статтей 79-1, 118 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій" формування та передача у власність земельних ділянок комунальної або державної власності здійснюється за проектами землеустрою. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки розроблення проекту землеустрою має на меті формування земельної ділянки, як окремого об'єкта. Натомість, коли відбувається формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/5466/22 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черноліхова С.В.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Черноліхова С.В. від 23 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/5466/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку із призовом судді ОСОБА_2 на військову службу, розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року №30 було призначено повторний автоматизований розподіл справа, що перебували його в провадженні, в тому числі й адміністративної справи №240/5466/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/5466/22 було визначено суддю Черняхович Ірину Едуардівну.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е. від 13 червня 2022 року прийнято адміністративну справу №240/5466/22 до провадження.
Станом на дату розгляду справи Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалась, відзиву на позовну заяву до суду не надала.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 257, 262 України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Брусилівської селищної ради із клопотанням, що було зареєстроване за вх.№В-7881, в якому просила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га на території Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (а.с.6). До вказаної заяви позивач долучила графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За наслідками розгляду вказаного клопотання Брусилівська селищна рада на вісімнадцятій сесії VIII cкликання прийняла рішення від 26.01.2022 №925, в пункті 2 якого відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га на території Брусилівської селищної ради (а.с.5).
Зазначеною у вказаному рішенні підставою для відмови стало те, що відповідно до статтей 79-1, 118 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій" формування та передача у власність земельних ділянок комунальної або державної власності здійснюється за проектами землеустрою, а не на підставі технічної документації із землеустрою.
Вважаючи, що вказане рішення Брусилівської селищної ради протиправним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частинами 1 та 2 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадить, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст.116 цього Кодексу).
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені в статті 122 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Аналогічні норми передбачені в пунктах "а" та "б" частини 1 статті 12 ЗК України, згідно з якими до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 25 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон України №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 59 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено обов'язок селищної ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян виключно на пленарних засіданнях ради.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Водночас, частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Частиною 4 статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно з частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Водночас, відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV), проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. В свою чергу, технічна документація із землеустрою - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно з абзацом 1 статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Абзац другий зазначеної статті Закону №858-IV визначає види документації із землеустрою, до яких відносяться:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Із правового аналізу наведених норм слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними видами документації з землеустрою, яка виготовляється в різних випадках. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2020 року по справі №802/1535/17-а зазначив, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
В контексті вказаного суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. В свою чергу, формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а.
Повертаючись до обставин вказаної справи, суд зазначає, що звертаючись до Брусилівської селищної ради із клопотанням від 13.12.2021 вх.№В-7881 ОСОБА_1 просила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га, що розташована на території Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Вказана свідчить, що звертаючись до відповідача із вищезазначеним клопотання, позивач виявила намір на отримання безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,00 га шляхом її відведення із вже сформованої земельної ділянки площею 117,9742 га, якій присвоєно кадастровий номер 1820983500:05:000:8103.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Відтак, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 є сформованою, то подальше розпорядження нею як об'єктом цивільних прав, в тому числі й формування за рахунок неї інших земельних ділянок, шляхом її поділу, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
У свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 26.01.2022 №925, в пункті 2 якого відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га, з посиланням на те, що формування та передача у власність земельних ділянок комунальної або державної власності здійснюється за проектами землеустрою, а не на підставі технічної документації із землеустрою.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення вісімнадцятої сесії Брусилівської селищної ради VIII cкликання від 26.01.2022 №925 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га суперечить положенням частини 6 статті 79-1 ЗК України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки, внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 26.01.2022 №925 (пункт 2) з посиланням на те, що формування та передача у власність земельних ділянок комунальної власності здійснюється за проектами землеустрою, питання наявності правових підстав для надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га відповідачем фактично розглянуто не було, суд, застосовуючи механізм захисту прав позивача, порушених суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідне задовольнити похідну позовну вимогу шляхом зобов'язання Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.12.2021 вх.№В-7881 про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га на території Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду в даній справі та правових норм Земельного кодексу України.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 992,40 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог та сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути відповідача у повному розмірі.
Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем, надано: договір про надання правової допомоги від 10.02.2022 №7-14/а, укладений між нею та адвокатом Нестеренком М.М., акт прийому-передачі грошових коштів за виконані роботи від 18.02.2022 та квитанцію до прибуткового ордеру від 18.02.2022 №20, згідно якої позивач сплатила адвокатові 5000,00 гривень за надану відповідно до договору правову допомогу.
Таким чином, з матеріалів справи слідує, що загальна вартість наданих позивачу послуг з правової допомоги становить 5000,00 гривень.
Згідно частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформованої судової практики, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважає, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 5000,00 гривень є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 1500,00 гривень.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул.М.Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 04348504) про визнання відмову протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення вісімнадцятої сесії Брусилівської селищної ради VIII cкликання від 26.01.2022 №925 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га, розташованої на території Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Зобов'язати Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.12.2021 вх.№В-7881 про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з послідуючою передачею в приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 площею 117,9742 га, розташованої на території Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду в даній справі та правових норм Земельного кодексу України.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн (тисяча п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович