03 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/5042/24
категорія 108080100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії ГУ ДПС у Житомирській області щодо: проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 без належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про проведення фактичної перевірки, невручення ФОП ОСОБА_1 копії наказу про проведення фактичної перевірки, неознайомлення ФОП ОСОБА_1 з направленнями про проведення фактичної перевірки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2024 №0043740706 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 263929,99 грн за порушення п.1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним, позаяк винесено на підставі проведення фактичної перевірки із грубими процедурними порушенням, що позбавило платника податків навіть права на реалізацію права на недопуск до проведення перевірки, а тому має бути визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасованим.
Ухвалою суду від 15.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважаючи, що посадовими особами податкового органу було дотримано порядок проведення фактичної перевірки.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-22В від 19.04.2024 та №01-50В від 10.07.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.05.2024 по 15.05.2024 та з 29.07.2024 по 12.08.2024.
У зв'язку із переїздом суду до нового приміщення у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 у судді був відсутній доступ до КП "Діловодство спеціалізованого суду".
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 05.02.2024 № 299-п на підставі ст.19-1, ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, враховуючи доповідну записку управління податкового аудиту від 02.02.2024 №440/06-30-07-06, згідно направлень на проведення перевірки від 05.05.2024 № 491 та № 492, проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 12.02.2024 № 2358/06/25/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем п.1,2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265/95-ВР) та ст.24 Кодексу законів про працю України.
За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.03.2024 №0043740706, яким нараховано штрафні санкції в сумі 263 929,99грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку доказам, матеріалам, обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст.2 КАС України, суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Статтею 80 ПК України визначений порядок проведення фактичної перевірки.
Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За змістом підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, виходячи з викладеного, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки.
Як вказано у наказі на проведення перевірки від 05.02.2024 № 299-п її проведення здійснюється на підставі ст. 19-1, ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Кодексу у зв'язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, враховуючи доповідну записку управління податкового аудиту від 02.02.2024 №440/06-30-07-06.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 по справі № 803/1171/17 вказав, що наявність доповідної (службової) записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, може розглядатись як передбачена пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Кодексу підстава для прийняття наказу та, відповідно, проведення фактичної перевірки.
Отже, з наведеного вбачається, що контролюючим органом було дотримано положення пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
Зокрема, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Позивач акцентує увагу суду, що йому не було пред'явлено ані наказу на проведення фактичної перевірки (про що зокрема свідчить і відсутність розписки про його отримання, яка передбачена вимогами п. 80.2 ст.80 ПК України), ані службових посвідчень, ані направлень на проведення перевірки. Тобто фактично позивач був позбавлений права вирішити питання щодо доступу контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, оскільки його просто поставили перед фактом контрольної закупки.
Водночас, дане твердження спростовується матеріалами справи.
Зокрема, у направленнях на перевірку від 05.02.2024 № 492 та № 491 вказано, що ФОП ОСОБА_1 05.02.2024 об 14:42 посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено службові посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу на проведення перевірки від 05.02.2024 № 299-п, про що свідчить особистий підпис позивача у відповідному полі вказаних направлень на проведення перевірки.
У акті перевірки також міститься особистий підпис позивача про ознайомлення із актом та вказано, що зауважень до акта він не має.
Отже, відповідачем дотримано вимоги ст.81 ПК України, а тому контролюючий орган мав право приступати до проведення фактичної перевірки позивача.
За таких обставин вимоги щодо визнання неправомірними дій ГУ ДПС у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 без належного повідомлення про проведення фактичної перевірки, невручення копії наказу про проведення фактичної перевірки, неознайомлення з направленнями про проведення фактичної перевірки є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також позивач зазначає, що 05 лютого 2024 року йому було лише вручено запит про надання документів, який був оформлений з порушенням законодавства, зокрема він не містив печатки контролюючого органу, а тому платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит,
Суд враховує, що відповідно до вимог п. 20.1.6. ст. 20 ПК України контролюючий орган має право, зокрема запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Своєю чергою, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі та з урахуванням первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі документи та надавати їх до перевірки (пп.16.1.5, 16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України).
Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу приписів п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно із п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пункт 85.4 цієї статті передбачає, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Як встановлено судом, запит про надання документів було вручений позивачу 05.02.2024 о 15:44, про що свідчить його особистий підпис. Документи слід було надати до 10:00 год. 07.02.2024. При цьому, перевірку було закінчено 12.02.2024 о 14:20, тобто контролюючим органом дотримано вимоги п.85.4 ст.85 ПК України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в силу вищенаведених вимог у позивача після початку фактичної перевірки виник обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, в тому числі вказані у запиті про надання документів від 05.02.2024.
Посилання позивача на недотримання відповідачем п.73.3 ст.73 ПК України суд відхиляє, оскільки даною нормою врегульовано порядок подання письмового запиту щодо отримання податкової інформації контролюючими органами за наявності підстав, визначених підпунктом 73.3.1 вказаного пункту для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та вона не стосується запитів посадових осіб контролюючого органу про надання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів в ході проведення фактичної перевірки.
Також слід врахувати, що згідно з правовою позицією, що висловлена у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З огляду на викладене, суд не вбачає в діях контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки підстав для визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Щодо податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Закон № 265/95-ВР). Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (абз. 1 п. 1);
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (абз. 1 п. 2).
Контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено, що у період з 04.01.2024 по 06.02.2024 при продажу товарів (наданні послуг) на загальну суму 172314,99 грн, де перший невиданий чек 04.01.2024 на суму 575,00 грн відбувалось здійснення розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) з використанням банківського терміналу "Ощадбанк" на загальну суму 172314,99 грн, а з урахуванням контрольної розрахункової операції на загальну суму 176144,99 грн, без проведення через реєстратор розрахункових операцій та без видачі розрахункових документів.
Позивачем не спростовано наведені порушення ні в ході проведення перевірки, ні після її проведення, ні в ході судового розгляду.
Згідно п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведенння розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Таким чином контролюючим органом застосовано штрафні санкції за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме:
- за порушення, вчинене вперше - (575,00 х 100%)- 575,00 грн,
- за кожне наступне вчинене порушення - (175569,99 х 150%) - 263354,99 грн.
Дані дії відповідача узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування ст.17 Закону № 265/95-ВР (щодо повторності правопорушень), наведених у постанові від 22.02.2022 у справі №640/4426/19.
Позивач не наводить у позовній заяві заперечень щодо суті встановленого порушення чи застосованої штрафної санкції, вважаючи, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Разом з тим, враховуючи непідтвердження в ході судового розгляду протиправності таких дій податкового органу, суд, проаналізувавши встановлені в ході проведення перевірки порушення в контексті наведених норм Закону №265/95-ВР, приходить до висновку, що ГУ ДПС у Житомирській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 01.03.2024 №0043740706 на суму 263354,99 грн.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 03 вересня 2024 р.