03 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/2075/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене у вигляді листа від 14.12.2023 №43690/44849/С-06/8-0600/23 щодо відмови їй у видачі довідок: про складові заробітної плати (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби, за листопад 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області видати їй довідки: про складові її заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно постанови правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 №1-3 із змінами, внесеними постановою Правління ПФУ від 09.10.2023 №41-1, призначити і виплачувати їй з 21.12.2023 пенсію державного службовця за віком відповідності до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків заробітної плати за останнім місцем роботи на державній службі, зазначеної в довідках про заробітну плату за листопад 2023 року до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області "Про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 25.12.2023 №063850006297 (вих.№1500-0306-9/182166).
Аргументуючи позовні вимоги позивачка вказала, що після досягнення 60 років звернулася до роботодавця із заявою про оформлення та видачу їй довідок про складові заробітної плати (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби. У відповідь на заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, Пенсійний фонд) листом повідомило позивачку, що вона не має необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, а тому відсутні підстави для видачі їй затребуваних довідок. У подальшому позивачка звернулася до Пенсійного фонду із заявою, в якій просила перевести її пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак їй відмовлено у зв'язку із відсутністю довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за будь-які 60 календарних місяців роботи.
Позивачка прийняте рішення за результатами розгляду її звернення вважає протиправним, а тому звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.02.2024 від представника Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (далі - відповідач 2, Управління) до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зауважує, що ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачка не надала необхідних довідок про складові заробітної плати. Враховуючи вказаний факт, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм та вимог чинного законодавства та із дотриманням нормативно-правових актів.
23.02.2024 від представника відповідача 1 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснює, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" мають особи, які на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (01 травня 2016 року) обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 такого закону та актами Кабінету Міністрів України, або які станом на 01.05.2016 мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України. Однак такі умови станом на 01.05.2016 позивачкою не дотримані, а тому права на виготовлення довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за будь-які 60 календарних місяців роботи вона не набула.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення 60 річного віку, з дотриманням та звернулася до відповідача 1 із заявою, в якій просила надати їй довідки про заробітну плату за листопад 2023 року, а саме:
- про складові заробітної плати (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби.
За результатами розгляду заяви, Пенсійний фонд листом від 14.12.2023 №43690-44849/С-06/8-0600/23 повідомив позивачку про відмову у виготовленні вказаних довідок, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, тобто на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачка звернулася з заявою від 20.12.2023 та доданими до неї документами до Пенсійного фонду, в якій вона просила перевести її пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про державну службу". Крім того, позивачка подала до відповідача 1 заяву, в якій повідомила, що не працює з 01.12.2023 та має 26 років стажу роботи на посадах, віднесених до державної служби, а також те, що її роботодавець - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, відмовив у видачі довідок про складові заробітної плати.
Як стверджує представник відповідача 1, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення №063850006297 від 25.12.2023, яким відмовлено їй у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з підстав відсутності необхідних довідок про складові заробітної плати.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідач 1 листом №0600-0218-8/533 від 02.01.2024 повідомив позивачку.
Позивачка не погоджується із прийнятим рішенням та вважає свої права порушеними звернулася до суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховую наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 7 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, який втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII (далі - Закон №3723-XII).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII).
Згідно з ч.1 ст. 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу"та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №622).
Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Абзацом 2 пункту 4 Порядку № 622 передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, може за бажанням особи, яка має не менше 20 років стажу державної служби, визначатися в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 №180/30048 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, а саме:
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, далі - Довідка 1);
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, далі - Довідка 2);
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (далі - Довідка 3).
Щодо спірних відносин, в частині видачі Довідки 1 та Довідки 3, слід вказати наступне.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Довідка 1 видається особі, яка має право на пенсію державного службовця.
Як свідчать матеріали справи, позивачка з 04.06.1996 по 31.01.1997 працювала на посаді головного бухгалтера відділу субсидій Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, їй присвоєно 14 ранг державного службовця та відповідно, 04.06.1996 вона прийняла присягу державного службовця, що підтверджується записами у її трудовій книжці, копія якої наявна в матеріалах справи. У подальшому позивачка працювала з 03.02.1997 по 18.04.2016 - на різних посадах в органах державної податкової/фіскальної служби Житомирської області. З 01.06.2017 по 28.05.2019 та з 16.08.2019 по 30.11.2023 - на посадах спеціаліста та головного спеціаліста Андрушівського об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області. Тобто позивачка, на момент набрання чинності Законом №889-VIII працювала на посадах, віднесених законом до посад державної служби і набула відповідний стаж роботи на державній службі.
При цьому, відповідач 1 мотивуючи свою відмову у видачі позивачці довідок про складові заробітної плати вказав, що на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду, яка відноситься до державної служби та не мала необхідного стажу роботи на таких посадах (20 років).
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що позивачка станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом №889-VIII), не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, за записами у трудовій книжці 18.04.2016 звільнена з органу державної податкової/фіскальної служби Житомирської області, у зв'язку із зміною організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників. З 18.05.2016 по 13.05.2017 позивачка перебувала на обліку в центрі зайнятості та лише 01.06.2017 знову призначена на посаду спеціаліста фінансово-економічного відділу, як переможця конкурсу, відповідно положень Закону №889-VIII.
Враховуючи викладене слід зауважити, що для збереження права на призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону №3723-XII, Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, позивачка станом на 01.05.2016 повинна була мати не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Однак необхідного стажу роботи (20 років) позивачка не набула. Крім того, враховуючу той факт, що станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду державної служби підстави для видачі їй довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) у відповідача 1 були відсутні.
Водночас слід відмітити, що стаж набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується особі до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру, відповідно до Закону №1058-IV.
Такий висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 №3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення"; Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ.
В той час, Довідка 3 складається за умови наявності у особи стажу державної служби не менше 20 років і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. У розрахунок беруться розміри заробітних виплат, які визначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Тобто, в даному випадку, беруться виплати в середньому розмірі за прирівняною посадою за останнім місцем роботи особи.
На момент звільнення із державної служби (06.10.2023) позивачка мала стаж державної служби 26 років 00 місяців 00 днів, на момент звернення до відповідача 1 із заявою про видачу їй Довідки 3 не займала посади державної служби, а тому набула права на отримання такої довідки.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління №063850006297 від 25.12.2023 про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком призначеної, відповідно до Закону №1058-IV на пенсії за віком, відповідно до Закону №3723-ХІІ, суд зазначає наступне.
Як було встановлено під час судового розгляду справи, позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про переведення її на пенсії за віком згідно з Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд зауважує, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).
Відтак, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Як свідчать матеріали справи, позивачка звернулася до Пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію згідно з Законом №3723-ХІІ 20.12.2023. При цьому, до заяви не надала довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що і слугувало мотивованою підставою для відмови у задоволенні поданої заяви позивача.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 з 21.12.2023 здійснити переведення/перерахування та виплату позивачу пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3, за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто за листопад 2023 року, то суд зазначає, що вказане формулювання позовних вимог не відповідає меті судового захисту, оскільки вказана вимога заявлена на майбутнє.
Отже, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3, станом на день розгляду справи позивачу не видана. Відтак, вимоги про переведення/перерахування та виплату її пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню за відсутності порушеного права позивача в цій частині, станом на день розгляду справи.
Відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України, та підлягає стягненню із відповідачів у справі, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012, ЄДРПОУ: 20987385) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене у вигляді листа від 14.12.2023 №43690/44849/С-06/8-0600/23 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби, за листопад 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби, за листопад 2023 року, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно постанови правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 №1-3 із змінами, внесеними постановою Правління ПФУ від 09.10.2023 №41-1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 03 вересня 2024 р.