Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 вересня 2024 року Справа№200/3797/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
10.06.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 №163750028464 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу період навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 3.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періоду навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4811,20(чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн. 20 коп. - суму судових витрат, яку Позивач понесла у зв'язку із розглядом цієї судової справи.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу період навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті чим порушено права та законні інтереси позивача.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах УПФУ діяло правомірно та в межах повноважень. Зазначив, що 03.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду вказаної заяви було прийнято рішення від 10.05.2024 року №163750028464, яким відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 29 років при досягненні 60-ти років. Страховий стаж Позивача становить 28 років 1 місяць 3 дні. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно записів трудової книжки з 01.09.1981 по 01.07.1987 (6 років 10 місяців), що не відповідає строку навчання у вищому медичному навчальному закладі.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відтак, Головним управлінням прийнято рішення про відмову Позивачу в призначенні пенсії за віком, яке є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог Позивача.
Щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу зазначає, що відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Головного управління формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з в иплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Головного управління на цілі, не передбачені цим Законом.
Головне управління заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі оскільки заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю цієї справи.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Представником позивача надано заперечення на відзив в якому зазначає, що відповідачем не зазначено у Відзиві норм права відповідно до яких Відповідачу надано право не зараховувати до страхового стажу Позивача періоду навчання нею у вищому навчальному закладі відповідно записів трудової книжки Позивача №5 про зарахування з 22.08.1981 р. на 1 курс лікувального факультету №1 Донецького медінституту, та запису № 6 про відрахування з 01.07.1988р у зв'язку із закінченням Донецького медінституту.
Також Відповідачем не наведено конкретних аргументів із посиланням на докази та норми права щодо обгрунтованого зменшення суми стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн. У якості довводів Відповідачем зазначено, що на його думку сума 3600 грн. є завищеною та неспівмірною зі складністю цієї справи. Однак в підтвердження цих слів Відповідач не наводить жодних аргументів та доказів.
Є неправомірним посилання відповідача на норму ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо заборони використання коштів Головного управління на цілі, не передбачені цим Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - як на підставу незадоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат.
Виходячи з наведеного представник позивача просить відхилити повністю, як необґрунтовані - доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 №163750028464 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу період навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981р. по 01.07.1988р. в Донецькому державному медичному інституті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 3.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періоду навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті, та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4811(чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн. 20 коп. - суму судових витрат, яку Позивач понесла у зв'язку із розглядом цієї судової справи.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області усі матеріали за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до пільгового та страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
03.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, за принципом екстериторіальності.
За наслідками розгляду вказаної заяви було прийнято Рішення від 10.05.2024 року №163750028464, яким відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із тим, що у Позивача відсутній необхідний страховий стаж - 29 років при досягненні 60-ти років. Страховий стаж Позивача становить 28 років 1 місяць 3 дні.
За результатами розгляду документів, долучених до звернення позивача, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно записів трудової книжки з 01.09.1981 по 01.07.1987 (6 років 10 місяців), що не відповідає строку навчання у вищому медичному навчальному закладі.
Відповідно до трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 у період з 22.08.1981 по 01.07.1987 позивачка навчалася у Донецькому державному інституті (запис 5-6).
Дипломом про вищу медичну освіту серії НОМЕР_4 виданим 24.06.1988 підтверджено, що ОСОБА_1 за рішенням державної екзаменаційної комісії Донецького державного медичного інституту вважається такою, що здобула спеціальність «лікарська справа». Диплом зареєстровано за №102.
Позивачка звернулася до Донецького еаціонального медичного уніваерситету з проханням надати довідку про підтвердження періоду її начання у Донецькому державному медичному інституті.
Листом Донецького національного медичного університету №1144 від 27.05.2024 повідомлено позивачку, що не можливо підтвердити факт навчання Позивачки за допомогою архівних документів, через те, що архівні документи навчального закладу датовані до 2014 року залишились на окупованої території.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 у період з 22.08.1981 по 01.07.1987 позивачка навчалася у Донецькому державному інституті (запис 5-6).
Дипломом про вищу медичну освіту серії НОМЕР_4 виданим 24.06.1988 підтверджено, що ОСОБА_1 за рішенням державної екзаменаційної комісії Донецького державного медичного інституту вважається такою, що здобула спеціальність «лікарська справа». Диплом зареєстровано за №102.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58(зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм випливає, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Таким чином, період навчання позивача згідно трудової книжки з 22.08.1981 по 01.07.1987 підлягає зарахуванню до страхового стажу, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 №163750028464 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду вбачається наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Судом зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними у даному випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 №163750028464 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу період навчання ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті та призначити пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до квитанції від 09.06.2024.
Позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний Суд» 10.06.2024.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 3028 грн.
Таким чином, суд зазначає, що за подання цього позову позивачу з урахування коефіцієнту пониження слід було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.
Між адвокатом Дибовим Олександром Вікторовичем та позивачкою - ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги від 30.05.2024 №б/н.
Особу адвоката встановлено на підставі ордера серії АН №1343615 від 07.06.2024 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2759 від 26.12.2007.
Відповідно до акту наданих послуг по договору про надання правничої допомоги б/н від 30.05.202 ОСОБА_2 надані наступні правові послуги:
- аналіз документів Клієнта на предмет наявності у нього права на пенсію за віком, аналіз рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області про відмову в зарахуванні до трудового стажу Клієнта періоду його навчання у Донецькому державному медичному інституту та відмови органом ПФУ у призначенні Клієнту пенсії за віком (30 хв);
- консультації з питань: правомірності рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області про відмову в зарахуванні до трудового стажу Клієнта періоду його навчання у Донецькому державному медичному інституту та відмови органом ПФУ у призначенні Клієнту пенсії за віком, та порядку судового оскарження протиправних рішень, дій ГУ ПФУ в Вінницькій області щодо незарахування до трудового стажу Клієнта періоду його навчання на денній формі навчання у Донецькому державному медичному інституту та відмови органом ПФУ у призначенні Клієнту пенсії за віком. Роз'яснення норм чинного законодавства з цих питань(30 хв);
- вивчення судової практики з подібних та аналогічних відносин (2 години);
- складання та подача адміністративної позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду. (4 години)
Платіжною інструкцією підтверджено отримання коштів в розмірі 3600 грн за надання послуг за договором від 30.05.2024 №б/н.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для включення всього розміру гонорару до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17 та від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Відповідно до акту від 10.06.2024 наданих послуг по договору про надання правничої допомоги б/н від 30.05.2024 вартість послуг наданих адвокатом складає 3600 грн.
Позивачем сплачено послуги на суму 3600 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3600 грн є обґрунтованими, отже підлягають задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 №163750028464 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до загального страхового стажу період навчання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.08.1981 по 01.07.1988 в Донецькому державному медичному інституті та призначити пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати на правову допомогу у розмірі 3600,00 гривень.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 04.09.2024 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв