Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 вересня 2024 року Справа№200/4416/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
01 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії 10 прожитковими мінімумами при виплаті;
- зобов'язати відповідача, здійснити ОСОБА_1 , нарахування та виплату пенсії за вислугу років починаючи з 01.03.2024, без будь якого обмеження максимального розміру пенсії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі № 200/4271/23 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1716 від 12.07.2021.
Також на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 200/808/24 позивачу здійснено нарахування та виплату щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, та здійснено нарахування та виплату пенсії виходячи з 90% основного розміру.
Однак при перерахунку пенсії Головним управлінням обмежено пенсію максимальним розміром.
На думку позивача, Головним управлінням протиправно обмежено пенсію максимальним розміром, чим порушено його конституційне право на соціальний захист.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
12.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 внесено зміни до статті 43 Закону № 2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 передбачено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про державний бюджет», а саме абз. 8 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» № 1928-IХ від 02.12.2021 встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 липня 2022 року - 2027 гривень, з 01 грудня 2022 року - 2093 гривні.
Абзацом 8 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» № 3460-IХ від 09.11.2023 встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2024 року - 2361 гривня.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що підстави для нарахування та виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії відсутні.
15.07.2024 до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2024.
15.07.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає твердження викладені у відзиві необгрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.92 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі № 200/4271/23 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 0503001034 від 14.06.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1716 від 12.07.2021.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1716 від 12.07.2021, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, викладених у цій довідці, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Після проведення зазначеного перерахунку пенсії, позивачу припинено виплату щомісячної доплати до пенсій в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713. Також зменшено основний розмір пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 200/808/24 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 з 01.01.2024 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 до призначеної пенсії.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2024 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 гривень, з виплатою виниклої заборгованості.
Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 раніше призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум) відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.12.2019.
З метою виконання рішення суду від 20.03.2024 у справі № 200/808/24 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом відповідача від 27.05.2024 позивача повідомлено, що за рішенням суду від 20.03.2024 у справі № 200/808/24 в травні 2024 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 з урахуванням основного розміру пенсії 90 %. З 01.01.2024 нараховано щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 гривень.
Також повідомлено, що з червня 2024 основний розмір пенсії позивача становить 29422,86 грн. Однак з урахуванням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII виплата пенсії проводиться в обмеженому розмірі 23610,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.92 № 2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08 липня 2011 року було прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Згідно частини 1 статті 2 вищевказаного Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом № 3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2019 року у справі № 463/925/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 зазначив наступне: "…буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими".
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто, є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки, норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також, на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі № 640/11168/20, від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20, від 11 липня 2022 року у справі № 620/613/21, від 29 червня 2022 року у справі № 640/19118/18 та інших.
Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії її максимальним розміром підлягає задоволенню.
Позивач просить здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років починаючи з 01.03.2024, без будь якого обмеження максимального розміру пенсії.
Як встановлено судом, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача (на виконання рішення суду), із 01.12.2019, після якого з 01.06.2024 встановив обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 23610,00 грн., що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 01.06.2024.
Твердження позивача про те, що відповідачем з 01.03.2024 застосовано обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 23610,00 грн. є необгрунтованим, оскільки згідно протоколу перерахунку пенсії від 01.03.2024 пенсія позивачу нарахована в розмірі 21995,56 грн., а тому обмеження максимальним розміром відповідачем не застосовувалося.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у період з 01.06.2024 (а не як помилково зазначає позивач з 01.03.2024) відповідачем застосовано обмеження максимального розміру пенсії.
Відтак, зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження максимального розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягає задоволенню й вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років починаючи з 01.06.2024, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,97 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження з 01.06.2024 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років починаючи з 01.06.2024, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,97 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 97 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич