Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2024 року Справа№200/5309/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» №35003/538852/50372.1/58 від 19.09.2022 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 з 01 серпня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2024 року включно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та отримував страхові виплати з 2011 року по 30 вересня 2022 року у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, згідно Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З жовтня 2022 року по теперішній час відповідач припинив виплату щомісячних страхових виплат, без повідомлення причин. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними та такими, що порушують вимоги Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивача, поновлено строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 до 01.01.2023 перебував на обліку та отримував щомісячну страхову виплату у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві у Бериславському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області.
Відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 № 188-ОД «Про деякі питання організації надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг на території Херсонської області», призначення та нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві, які перебували на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області тимчасово на період ведення військових дій та окупації здійснювало управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.
З 1 січня 2023 року функції та завдання Фонду соціального страхування України за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку передані Пенсійному фонду України.
Тобто, станом на 01.01.2023 справи Фонду соціального страхування України в Херсонській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не передавались.
Отже, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та не отримує страхові виплати.
Додатково повідомив, що згідно даних ІКІС ПФУ: «Підсистема призначення та виплати деяких соціальних виплат» особова справа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заперечуючи проти позову, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 10.02.2015 № 6517000174, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Позивач з 01.03.2015 до 01.01.2023 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бериславському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області.
Бериславський район Херсонської області, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, з початку повномасштабного вторгнення, тобто з 24.02.2022, був тимчасово окупований російською федерацією, у зв'язку з чим, відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 № 188-ОД, призначення та нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві, які перебували на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області здійснювало управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.
На виконання вимог Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області 19.09.2022 сформований запит в інформаційно аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України щодо відповідності повідомленої реципієнтом інформації, що впливає на визначення його права на отримання виплат.
Після отримання відповіді від Міністерства фінансів України інформації щодо перетину ОСОБА_1 кордону України було встановлено, що за даними Державної прикордонної служби України 18.10.2020 позивач перетнув кордон України в пункті перетину «Гоптівка» (тип документа «закордонний паспорт», серія та номер документа FZ476777).
У зв'язку з цим, Світловодським відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 19.09.2022 №35003/538852/50372.1/58 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 серпня 2022 року.
19.05.2024 за № 22019 до Головного управління через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача про продовження страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням отриманим на виробництві.
Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 19.05.2024 та встановлено, що ОСОБА_1 через веб-портал ПФУ подав заяву іншої форми «Про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)», в якій вказав зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Однак, відповідно до поданої позивачем сканованої копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з чим, рішенням від 22.05.2024 за № 6441/03-16 відмовлено позивачу у продовженні страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві за його заявою від 19.05.2024.
В подальшому, 22.05.2024 за № 22151 до Головного управління через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача про поновлення щомісячних страхових виплат та виплати заборгованості з 01.08.2022.
Головним управлінням було розглянуто зазначене звернення (від 22.05.2024 за № 22151) та повідомлено позивача про поновлення щомісячних страхових виплат з 01.05.2024, які будуть перераховані на особовий рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» у липні 2024 року.
Разом з тим, позивачу було також повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Так, у травні 2024 року позивач звернувся до Головного управління про поновлення щомісячних страхових виплат та виплати заборгованості та відповідачем було прийнято рішення про поновлення щомісячних страхових виплат з 01.05.2024.
Однак, позивач з серпня 2022 року по квітень 2024 як внутрішньо переміщена особа до будь-яких відділень Фонду соціального страхування України або сервісних центрів Пенсійного фонду не звертався, тому страхова виплата за цей період не нараховувалась і не виплачувалась.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 18 липня 2002 року.
10 лютого 2015 року позивачу видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою Міністерства охорони здоров'я України (Обласна травматологічна МСЕК м. Донецька) від 11.12.2008 серії ДОН-05 № 174519 та довідки від 26.07.2012 серії 10 ААА № 120920 ОСОБА_1 встановлено 65% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
Згідно з повідомленням Міністерства фінансів України про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат від 19.09.2022 ОСОБА_1 перетнув кордон України в пункті перетину «Гоптівка» 18.10.2020, тип документа «закордонний паспорт», серія та номер документа НОМЕР_4 .
Внаслідок чого Світловодським відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 19.09.2022 №35003/538852/50372.1/58 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 серпня 2022 року. Відповідно до п. 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановлено припинити позивачу щомісячну страхову виплату в розмірі 11 135,51 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 30.07.2024 № 2100-0311-8/33334 на запит представника позивача - адвоката Гуревича Р.Г. від 27.07.2024 повідомило останньому, що ОСОБА_1 до 01.01.2023 перебував на обліку та отримував щомісячну страхову виплату у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві у Бериславському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області. Світловодським відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 19.09.2022 №35003/538852/50372.1/58 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 серпня 2022 року. З 01.08.2022 щомісячні страхові виплати не нараховувались. За заявою ОСОБА_1 від 22.05.2024 щомісячні страхові виплати поновлені з 01.05.2024.
Не погодившись з невиплатою страхових виплат, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 р. № 2620- ІХ.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, до Головного управління Пенсійного Фонду України.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" .
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.
За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною десятою вказаної статті 7 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Матеріалами справи підтверджується, що Світловодським відділенням Управління у Кіровоградській області прийнято постанову «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 19.02.2022 №35003/538852/50372.1/58 відповідно до п. 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» через перетин позивачем державного кордону України, відповідно до інформації наданої Міністерством фінансів України відповідно до запиту передбаченого статтею 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Водночас, статтею 46 Закону № 1105-XIV не надано повноважень щодо припинення страхових виплат з зазначених підстав.
Посилання відповідача на п. 6 частини першої статті 46 Закону яким можуть бути визначені інші підстави для припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, є помилковим, з огляду на те, що ці підстави повинні бути визначені законом, а не підзаконним актом.
При цьому, відповідачем щомісячні грошові суми за спірний період не виплачені позивачеві з посиланням на незвернення останнього з заявою щодо поновлення виплати в цей період.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав встановлених Законом для припинення та невиплати сум страхових виплат за попередній період.
Порядки на які посилається відповідач не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Отже, суд вважає за необхідне зауважити, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати страхових виплат особі за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Взявши на себе обов'язок із виплати особі страхових виплат за минулий період (стаття 47 Закону № 1105-XIV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
За вимогами статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.
Також, підпунктом 2 пункту 1, підпунктом 2 пункту 2 Постанови КМ України № 335 від 25.04.2018 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, та передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМ України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На захист прав позивача також діє норма частини сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV, за якою, як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Отже, позивач набув право на отримання страхових виплат за весь попередній період, оскільки припинення їх виплати відбулось не з передбачених законодавством підстав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S.W. проти Об'єднаного Королівства, заява № 20166/92, пункт 36).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України, № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі Дель Ріо Прада проти Іспанії, заява № 42750/09, пункт 93).
Згідно з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, не виплачуючи позивачу страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що припинення позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених статтею 46 Закону №1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а отже, постанова Світловодського відділення Управління у Кіровоградській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» позивачу від 19.02.2022 №35003/538852/50372.1/58 є протиправною та як наслідок підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат за період починаючи з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2024 року включно, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки нарахування страхових виплат за вказаний період було зупинено, тому заборгованість по виплаті цих сум не сформувалась.
На підставі викладеного, суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно визнати протиправною та скасувати постанову Світловодського відділення Управління у Кіровоградській області від 19.02.2022 №35003/538852/50372.1/58 про припинення страхових виплат позивачу з 01 серпня 2022 року та зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2024 року.
Таким чином, позовні вимоги суд задовольняє частково.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність припинення страхових виплат.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Як убачається з характеру позовних вимог при зверненні до суду із даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (позов був поданий через систему «Електронний суд»).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд доходить висновку про необхідність стягнення на користь Державного бюджету України з ГУ ПФУ в Херсонській області судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Світловодського відділення Управління у Кіровоградській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 від 19.02.2022 №35003/538852/50372.1/58 з 01 серпня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 03 вересня 2024 року.
Суддя Т.О. Шувалова