Справа № 147/1088/24
Провадження № 2/147/364/24
04 вересня 2024 року селище Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Почкіної О.М.,
із участю секретаря Бабчук В.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 зареєстрований 17 червня 2020 року у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2020 він уклав шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували 17 червня 2020 року у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). За час перебування у шлюби у них народилася спільна дитина: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя вже більше трьох місяців проживає окремо, шлюбні відносини між ними припинилися більше року, а шлюб існує формально. Підставою припинення шлюбних відносин стали різні погляди на сімейне життя, відсутність спільних з дружиною інтересів та взаєморозуміння. Сторони спільне господарство не ведуть, будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, тому просить розірвати шлюб.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити, Клопотання про застосування заходів примирення суду не подав, вказав, що примирення не можливе.
Відповідачка в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу з позивачем. Клопотання про застосування заходів примирення суду не подала, вказала, що примирення не можливе.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, здійснювалося фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.06.2020 зареєстрували шлюб у у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що 17.06.2020 складено відповідний актовий запис за №449, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Подружжя має спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення..
Позивач в позовній заяві вказав, що шлюбні відносини фактично припинені.
Відповідач у судовому засідання визнав позовні вимоги в повному обсязі, а отже підтвердив, викладені в позовній заяві обставини.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сім'я сторін по справі розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам. За таких обставин, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, позивач просив судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу залишити за ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У зв'язку з наведеним вище, суд вирішив задовольнити таке клопотання позивачки та не стягувати з відповідача судові витрати, а залишити їх за позивачкою.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 17 червня 2020 року у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Почкіна