Справа № 145/1283/24 Провадження № 2/145/1030/2024
04.09.2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи подану заяву посилався на те, що 12.03.2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис № 11917, відповідно до якого було стягнуто з нього на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № 423847892 від 23.10.2019 року, укладеним між ним та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", кінцевим правонаступником усіх прав та обов'язків якого є відповідач, в сумі 14 001 грн. 00 коп.
Вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса звернений до примусового виконання та на підставі нього відкрито виконавче провадження ВП № 66164992.
Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням, зокрема: нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості, стягнутої з позивача в сумі 14 001 грн. 00 коп. на користь відповідача; не направлено позивачу вимогу про усунення порушень за кредитним договором, внаслідок чого він був позбавлений можливості заперечити проти розміру заборгованості; допущено порушення Закону України "Про нотаріат" та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; вчинено виконавчий напис зі спливом строків давності щодо відсотків та штрафних санкцій.
З урахуванням наведеного, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис, а також стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
З огляду на це, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами у справі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис № 11917, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 423847892 від 23.10.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", кінцевим правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товаристо з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" , в сумі 14 001 грн. 00 коп.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.18 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі ЗУ «Про нотаріат»), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 ЗУ «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, станом на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Доказів про вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору відповідач суду не надав.
Також, суд зазначає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц.
Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, оскільки виконавчий напис оскаржується позивачем з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а виконавчий напис вчинено на підставі письмового кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим та не відноситься до Переліку документів, на підставі яких може бути вчинено виконавчий напис, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оспорюваний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Також за правилами ч.1, п.1) ч.3 ст. 133, ч.2 ст. 137, п.1) ч.2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень. Підстав для зменшення такої суми витрат, чи невідповідність її розміру критерію розумності, співмірністю із складністю справи та проведеним обсягом робіт, в ході судового розгляду встановлено не було.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 1211,20 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 11917, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 423847892 від 23.10.2019 року, в сумі 14 001 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариста з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 6 000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Копилова Л. В.