Справа № 143/611/24
Іменем України
29 серпня 2024 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря Москаленко С.П.,
представника позивача - адвоката Маліцького М.В.,
інспектора з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Лабенка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, -
встановив:
08.07.2024 до Погребищенського районного суду Вінницької області подано адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з ДПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зміст позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що постановою серії ББА №336270 від 28.06.2024, винесеною інспектором з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн за вчинення правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України. У постанові відповідач ОСОБА_2 стверджує, що позивач ОСОБА_1 28.06.2024 о 17 год. 50 хв. в м. Погребище Вінницького району Вінницької області по вул. Козацькій керував транспортним засобом «AUDI-80», д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту перед поворотом праворуч, не користувався ременем безпеки та не передав реєстраційного документа під час перевірки. Крім цього, поліцейським було встановлено, що 04.08.2023 водія ОСОБА_1 Погребищенським районним судом Вінницької області позбавлено права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
Позивач вважає, що постанова винесена неправомірно, оскільки поліцейські не бачили жодних обставин, що вказані у постанові, оскільки вони рухались в іншому напрямку, а потім розвернулися та під'їхали до водія, який вже не здійснював рух. Ремінь безпеки позивач відстебнув, коли діставав водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Крім цього, позивач стверджує, що постанова винесена без належного розгляду справи, поліцейським не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, не вирішені клопотання водія, не досліджені докази правопорушення та не роз'яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Також у постанові не зазначено, на який технічний засіб проводилась відеофіксація правопорушення. На думку позивача, поліцейським неправомірно поєднано розгляд справи чотирьох правопорушень в одній справі про адміністративне правопорушення та винесено однієї постанови по усіх правопорушеннях.
Рух справи та позиції сторін.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору, не зазначення відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету у сторін у справі.
08.08.2024 недоліки позовної заяви усунуто, однак відповідно до наказу Погребищенського районного суду Вінницької області №48-в від 23.07.2024 судді ОСОБА_3 надано частину основної щорічної відпустки, починаючи з 29.07.2024 по 09.08.2024 включно.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі на 22.08.2024. справу вирішено розглядати за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
16.08.2024 через систему «Електронний суд» представником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області подано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, яке задоволено ухвалою суду від 22.08.2024.
21.08.2024 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Орленка В.В. Позовні вимоги представник відповідача вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.
28.06.2024 у м. Погребище Вінницької області відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення серії ББА №336270 від 28.06.2024, передбачене ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України.
Представник відповідача вказує, що згідно вимог статей 23, 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, надання доказів порушення ПДР, а водій, при таких обставинах на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР України, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1.ПДР України. Тобто, вимозі працівника поліції щодо пред'явлення для перевірки документів, зазначених в п.2.1. ПДР України передує порушення водієм Правил дорожнього руху або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, і тільки тоді у водія виникає обов'язок надати (пред'явити) для перевірки такі документи. Причиною зупинки ОСОБА_1 стало порушення ним вимог ПДР, оскільки під час руху він не подав сигнал світловим покажчиком повороту перед поворотом праворуч. Перевіривши особу по базі даних, поліцейським виявлено, що останній позбавлений права керування транспортним засобом на строк 1 рік рішенням суду. Крім цього, ОСОБА_1 не користувався ременем безпеки та на вимогу поліцейського не надав для огляду реєстраційного документу під час перевірки.
Представник відповідача зазначив, що поліцейський, встановивши факт порушення ПДР позивачем, здійснив перевірку документів та з'ясувавши всі обставини справи правомірно притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Маліцький М.В. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Вказав, що поліцейський не бачив вказаних порушень, оскільки рухався в іншому напрямку. Також зауважив, що поліцейським неправомірно поєднано розгляд 4 правопорушень в одній справі. Зважаючи на обставини, що викладені у відзиві просив скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав відзив з запереченнями проти задоволення вимог позовної заяви (а.с. 38-47).
Відповідач - інспектор з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Лабенко В.М. в судовому засіданні вказав, що ним складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, що передбачені ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України. Зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП та складена у відповідності до вимог Інструкції. А тому, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до постанови серії ББА №336270 від 28.06.2024, винесеної інспектором з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України та накладено стягнення - штраф у розмірі 20 400 грн (а.с. 3).
Згідно постанови, 28.06.2024 о 17 год. 50 хв. ОСОБА_1 в м. Погребище Вінницького району Вінницької області по вул. Козацькій керував транспортним засобом «AUDI-80», д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту перед поворотом праворуч, не користувався ременем безпеки та не передав реєстраційного документа під час перевірки. Крім цього, поліцейським було встановлено, що 04.08.2023 водія ОСОБА_1 Погребищенським районним судом Вінницької області позбавлено права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3(в), п. 9.2(а), п. 2.1(а) та 2.1(б) ПДР України.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП наступає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно з п. 2.3(в) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з п. 9.2(а) Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Відповідальність за ч.1, ч.4 ст.126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, а також за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно з п. 2.1(а) та 2.1(б) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Втім, суд позбавлений будь-якої можливості оцінити докази на підтвердження обставин, якими керувався відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийняття рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності оскільки відповідачами не подано до суду доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач та його представник стверджують, що відповідачем ОСОБА_2 неправомірно складено постанову про адміністративне правопорушення серії ББА №336270 від 28.06.2024, оскільки, на їх думку, поєднання розгляду чотирьох правопорушень в одній справі про адміністративне правопорушення є недопустимим. Суд відхиляє таке твердження позивача, оскільки з норми ч.3 розділу V Інструкції слідує, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Вказані положення Інструкції кореспондуються із номами ч. 2 ст. 36 КУпАП згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень, що і було правомірно вчинено інспектором ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Оскільки відповідач не надав суду доказів, які могли б спростувати доводи позивача, а саме відеозапис вчинених правопорушень, чи інших доказів, визначених законом, у суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень, а тому суд вважає, що оскаржена постанова серії ББА №336270 від 28.06.2024 підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд звертає увагу на наступне.
Здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
Проте факт правопорушення не було підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки останні не були подані відповідачами до суду.
Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
З цих підстав, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову та скасування спірної постанови з направленням справи на новий розгляд уповноваженим органом.
Новий розгляд справи сприятиме як відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього, оскільки надасть йому можливість заявити клопотання, надати пояснення тощо. З іншого боку відповідач матиме можливість усунути ті недоліки своїх попередніх дій, які згадувалися судом раніше.
На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративних порушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України, та вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Щодо вимог позивача до інспектора з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_2 , то аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, в даному випадку - від імені Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Отже, враховуючи ту обставину, що співвідповідачем за адміністративним позовом є інспектор з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_2 , суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до нього.
Позивачем при подачі адміністративного позову був сплачений судовий збір у сумі 605,60 гривень що підтверджено квитанцією про сплату судового збору №0.0.3806645589.1 від 03.08.2024.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З таких підстав відшкодування судових витрат понесених відповідачем підлягають частковому задоволенню в межах наданих суду доказів, та пропорційно задоволеним позовним вимогам, а відтак суд приходить до висновку що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області підлягають суми сплаченого позивачем судового збору, що становить 605,60 *1/2 = 302 грн. 80 к.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 5, 9, 160, 242-246, 286 КАС України, -
постановив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора з ДПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Лабенка Володимира Михайловича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №336270 від 28.06.2024, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України.
В іншій частині позову відмовити.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП України надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 302 грн. 80 к. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 03.09.2024.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672.
Відповідач: інспектор з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Лабенко Володимир Михайлович, місцезнаходження органу проходження служби: вул. Героїв Майдану, буд. 75, м. Липовець, 22500.
Суддя