Справа № 136/991/24
провадження № 2/136/217/24
"22" серпня 2024 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
20.01.2009 між нею, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було укладено Кредитний договір №б/н. 02.06.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, було вчинено виконавчий напис №4869, у зв'язку із боргом за кредитним договором №б/н і запропоновано задовольнити вимоги кредитора у розмірі 35563,94 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 94 копійки, з урахуванням витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису. 01.06.2021 старшим державним виконавцем Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Завальнюком Юрієм Євгенійовичем, на підставі виконавчого напису №4869 від 02.06.2017, було відкрито виконавче провадження №65594802. Виконавчий напис від 02.06.2017, що зареєстровано в реєстрі за №4869, вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки заборгованість за виконавчим написом не є безспірною, адже позивач не згодна з іі розміром. Крім того, виконавчий напис вчинено поза межами строку, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат". Так виконавчий напис був вчинений третьою особою 02.06.2017 та зазначено, що стягнення проводиться за 3020 днів, а саме: з 20.01.2009 по 30.04.2017. Таким чином, із дня права вимоги минуло більше трьох років, що є порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат", так як виконавчий напис був вчинений 02.06.2017, а стягнення заборгованості проводиться з 20.01.2009. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. та 25000 грн. витрат на правничу допомогу.
Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.05.2024 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача ПАТ "Приватбанк" Колодочка П.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позовних вимог у повному обсязі та вважає, що підстави для скасування виконавчого напису - відсутні. Свою позицію відповідач мотивує наступним. У позовній заяві ОСОБА_2 визнає факти укладення з АТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору, отримання кредитних коштів та часткове виконання зобов'язань за ним, а також не заперечує наявності заборгованості за кредитним договором. При цьому, жодного доказу на підтвердження відсутності боргу позивач не надав. Крім того, видача виконавчого напису не входить до видів діяльності банку, а отже банк не може бути відповідачем у позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки не має права видавати такий напис. А тому банк не є належною стороною - відповідачем, оскільки не має права видавати виконавчі написи. При цьому, позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису. Згідно з Постановою №2 від 31.01.1992 року Пленуму Верховного Суду України підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні. Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи, передбачені відповідним переліком. А виконавчий напис вчинено в межах строку, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат". Позивач свої вимоги не підтвердив відповідними доказами, а тому виконавчий напис є цілком правомірним. Крім того, позивач просить про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
02.06.2017 було вчинено третьою особою - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4869, за яким з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.01.2009 за період з 20.01.2009 до 30.04.2017 у розмірі 35 563,94 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 2 728,09 грн; нараховано відсотків - 25 423,28 грн; нараховано пені та комісії - 3 100,00 грн. А також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: заборгованість про штрафам (фіксована частина) - 250,00 грн; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 1 062,57 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача в розмірі 3000 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Як слідує з оспорюваного виконавчого напису, 20.01.2009 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» було укладено Кредитний договір №б/н (а.с.13-14). Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 35 563,94 грн. на користь відповідача (а.с. 12).
На підставі вказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №65594802 від 01.06.2021 (а.с. 11).
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012 р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Відповідно до ст. 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів в д 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», стягнення заборгованості на підставі виконавчих написі нотаріусів передбачено за нотаріально-посвідченими угодами. Для одержання виконавчого напису надається оригінал нотаріально-посвідченої угоди.
В той же час, із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що кредитний договір не був нотаріально засвідченим (а.с.13-14).
Отже, оскільки укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то суд вважає, що дані порушення норм законодавства є підставами для задоволення позовних вимог.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах: від 28 червня 2023 року у справі №758/3725/21; від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц; від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19; від19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21.
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Адже позивачка не згодна з сумою зазначеної у виконавчому написі заборгованості, а нарахування комісії, пені та штрафів вважає неправомірними.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що третій особі (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівні), були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором, зокрема і нотаріально посвідчений договір на підставі якого відбувається стягнення. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час (20.01.2009 по 30.04.2017) та у зазначеній у ньому сумі, а також щодо правомірності нарахування комісії, пені та штрафів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
01.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Хейніс О.Г. було укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого сторони визначили, що адвокат бере на себе зобов'язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд приймає до уваги правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, де зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Так, заперечуючи щодо стягнення витрат на правову допомогу, представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу посилався на необґрунтованість та недоведеність позивачем зазначених витрат, а з огляду на складність даної категорії справ також на неспівмірність зазначених витрат.
На підставі викладеного, враховуючи, що позов був поданий до суду представником позивача, в судове засідання представник позивача не з'явився, до позову було додано клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача (тобто, представник позивача до суду на розгляд справи не приїжджав), цивільна справа містить невеликий об'єм доказів (цивільна справа в 1 томі), суд вважає, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не співмірний з розміром гонорару, а тому суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 6/9, м. Дніпро, Дніпропетровська обл.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 02.06.2017, зареєстрований за №4869 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.01.2009 на загальну суму 35 563,94 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 94 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. (сплаченого за подачу позовної заяви до суду) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець