1-кп/134/90/2024
Справа № 134/1533/24
03 вересня 2024 року Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції взалі суду в смт. Крижопіль кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020000000627 від 21.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шипинці, Чернівецького району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з Середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, військовослужбовця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на службу до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №134, ОСОБА_4 водій 2 мінометного взводу мінометної батереї військової частини НОМЕР_1 , вибув в район виконання завдань в АДРЕСА_2 з метою прикриття визначеної ділянки державного кордону.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, окрім іншого, захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до вимог ст. 33 Конституції України, окрім іншого, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Статтею 64 Конституції України передбачено, окрім іншого, що конституційні права й свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до вимог ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно до ст. 68 Конституції України, окрім іншого, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України. Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. З Закону військовий обов'язок включає, окрім іншого, проходження військової служби.
Статтею 6 Закону передбачено, що видом військової служби, окрім іншого, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (далі - Указ) передбачено, що у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено до 09.11.2024 до 05 години 30 хвилин.
У зв'язку з чим, згідно до п. 1 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено загальну мобілізацію.
Так, у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено загальну мобілізацію.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
При цьому, порядок і вичерпний перелік підстав за яких громадяни України мають право на виїзд із України, а також перетин державного кордону, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 (далі - Правила).
Відповідно до вимог п. 12 Правил, окрім іншого, у ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Рядовий ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання
завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України водій 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 рядовий ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 12.07.2024 року точний час в ході досудового розслідування невстановлений до рядового ОСОБА_4 та військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та запропонувала здійснити незаконне перевезення осіб чоловічої статті призовного віку, з метою подальшого їх незаконного перетину державного кордону України, за що після виконання зазначених дій рядовий ОСОБА_4 мав отримати грошову винагороду у сумі 500 доларів США та солдат ОСОБА_6 мав отримати грошову винагороду у сумі 300 доларів США.
Будучи попередньо знайомими, рядовий ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_6 , керуючись спільним прямим умислом на незаконне перевезення осіб чоловічої статті призовного віку, з метою подальшого їх незаконного перетину державного кордону України, маючи корисливий мотив, узгодили план подальших злочинних дій для досягнення бажаного результату.
Так, 14.07.2024 року, приблизно о 06 год. 20 хв., рядовий ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_6 прибули в АДРЕСА_2 , де знаходились транспортні засоби, що належать військовій частині НОМЕР_1 , а саме транспортний засіб марки Puegeot, номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки Mercedes ML, номерний знак НОМЕР_3 .
В подальшому, цього ж дня, приблизно о 07 год 40 хв, рядовий ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки Mercedes ML, номерний знак НОМЕР_3 та солдат ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки Puegeot, номерний знак НОМЕР_2 , прибули до місця, про яке їм попередньо повідомила невідома особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, де знаходилось 10 осіб чоловічої статі призовного віку, а саме до дорожнього карману, що розташований з лівої сторони траси Р08 при виїзді з АДРЕСА_2 , де наявні лісові насадження.
Після чого, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_4 взяти у транспортний засіб марки Mercedes ML, номерний знак НОМЕР_3 , на якому рухався останній, шість осіб чоловічої статі призовного віку та у транспортний засіб марки Puegeot, номерний знак НОМЕР_2 , на якому рухався ОСОБА_6 , останній взяв чотирьох осіб чоловічої статі призовного віку.
Так, 14.07.2024 близько 09 год. 00 хв. рядовий ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись прямим умислом та корисливим мотивом та метою, рухаючись в бік державного кордону, автодорогою Т-02-02 між с. Вільшанка та с. Шуми Тульчинського району, Вінницької області, в напрямку с. Велика Кісниця Могилів-Подільського району, Вінницької області, пересувався на автомобілі марки Mercedes ML, номерний знак НОМЕР_3 та перевозив на борту транспортного засобу громадян України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що не мають законних підстав для перетину державного кордону, діючи за попередньою змовою з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_6 , який рухався попереду на транспортному засобі марки Puegeot, номерний знак НОМЕР_2 та перевозив на борту транспортного засобу громадян України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , що не мають законних підстав для перетину державного кордону України, прямували до попередньо обумовленого з невідомою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження місця, а саме до озера, що розташоване в АДРЕСА_2 , маючи намір сприяти переміщенню вказаних громадян України поза пунктами пропуску перетину державного кордону України.
Однак, були зупинені інспекторами прикордонної служби «ВІПС Грабарівка», військової частини НОМЕР_4 , які припинили вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в учинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, тобто організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню наданням засобів, усуненням перешкод, вчинене щодо декількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом.
22 серпня 2024 року між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури Південного регіону ОСОБА_17 та підозрюваним ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 , в даному кримінальному провадженні, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої останні дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України, а також покарання, яке повинний понести ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України, з урахуванням положень ст. 69 КК України, тобто призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, а саме тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав угоду про визнання винуватості, повністю визнав свою вину у вчинених ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зазначив, що кримінальне правопорушення ним скоєно за обставин викладених в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості та підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, пояснив, що він повністю розуміє свої права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки затвердження даної угоди, відтак просить затвердити угоду, так як реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.
Прокурор у судовому засіданні вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним, оскільки вказана угода відповідає вимогам КПК України.
Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що угода підлягає затвердженню виходячи з наступного.
Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України - укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
В п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України зазначено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Статтею 474 КПК України визначено, що якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то розгляд щодо угоди проводиться під час підготовчого судового засідання. Відповідно до ч.2 ст. 474 КПК України, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Згідно ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не порушують законних прав та інтересів сторін.
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлені.
Також суд враховує характеризуючі особу обвинуваченого дані, зокрема, щодо стану його здоров'я, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Дані щодо перебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра чи нарколога - відсутні.
Отже, встановивши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, фактичних обставин вчиненого злочину, які у підготовчому судовому засіданні знайшли своє підтвердження, поведінку обвинуваченого після вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення, які у своїй сукупності свідчать про можливість застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, суд вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 332 КК України, зокрема покарання узгодженого сторонами в угоді у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні.
Виходячи із вищевикладеного, дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості, укладена про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що вказана угода підлягає затвердженню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Враховуючи всі обставини по справі суд вважає за необхідне, запобіжний захід, визначений ухвалою Вінницького міського суду від 16.07.2024 року стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення у періоді з 14.07.2024 року по день набрання вироком законної сили включно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним за участю його захисника необхідно затвердити, ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, так як вина його доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 332 КК України, та призначити йому узгоджені сторонами вид та міру покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до ч. 4ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Відповідно ст. 100 КПК України слід вирішити долю речових доказів.
На підставі викладеного та ст. ст. 371, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури Південного регіону ОСОБА_17 та підозрюваним ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 від 22 серпня 2024 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України і за його вчинення призначити йому узгоджену між сторонами міру покарання, з урахуванням положень ст. 69 КК України, тобто призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, а саме тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін, але не більше 60 днів.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні попереднє ув'язнення з 14.07.2024 року по день набрання вироком законної сили, тобто день за день за правилами, передбаченими у частині першій ст. 72 КК України, тобто одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2024 року на майно, яке виявлено та вилучено 14.07.2024 на автодорозі Т-02-02 між с. Вільшанка та с. Шуми, Тульчинського району Вінницької області, в напрямку с. Велика Кісниця, Могилів-Подільського району Вінницької області, за координатами 48,2583108 28,5884817, а саме на автомобіль марки «Peugeot», моделі «Landtrek», із д.н.з. НОМЕР_5 , що на праві власності належить військовій частині НОМЕР_1 м. Чернівці та який поміщено до спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області, на відповідальне зберігання - скасувати.
Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2024 року на майно, яке вилучене під час обшуку 14.07.2024, а саме: транспортного засобу марки «Mersedes Benz ML250», р/н НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_6 (01), що на праві власності належить військовій частині НОМЕР_1 м. Чернівці, відповідно реєстраційної картки транспортного засобу НОМЕР_7 ), а саме: транспортний засіб марки «Mersedes Benz ML250», р/н НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_6 (01), що на праві власності належить військовій частині НОМЕР_1 м. Чернівці, відповідно реєстраційної картки транспортного засобу НОМЕР_7 ), який поміщено до спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області на відповідальне зберігання - скасувати.
Речові докази, а саме:
- автомобіль марки «Peugeot», моделі «Landtrek», із д.н.з. НОМЕР_5 , який поміщено до спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області, що за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32, на відповідальне зберігання - повернути військовій частині НОМЕР_1 м. Чернівці.
- автомобіль марки «Mersedes Benz ML250», р/н НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_6 (01), що на праві власності належить військовій частині НОМЕР_8 , відповідно реєстраційної картки транспортного засобу НОМЕР_7 ), а саме: транспортний засіб марки «Mersedes Benz ML250», р/н НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_6 (01), що на праві власності належить військовій частині НОМЕР_8 , відповідно реєстраційної картки транспортного засобу НОМЕР_7 ), який поміщено до спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області, на відповідальне зберігання - повернути військовій частині НОМЕР_1 м. Чернівці.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя