Справа № 132/2576/24
Провадження № 2/132/763/24
Іменем України
"28" серпня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області; ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника,
Позивач звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Орган опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області; ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника.
В обґрунтування позову зазначила, що вона, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калинівка Вінницької області. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 14.05.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 04.02.2021 Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану її мати- ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері вона спільно з батьком не проживає тривалий час. Він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не цікавиться її життям, не проявляє свого піклування та турботи, не піклується про її здоров'я, моральний, фізичний та культурний розвиток, а тому наявні законні підстави для позбавлення його батьківських прав відносно неї. Крім того, зазначила, що про неї тривалий час піклується ОСОБА_3 , який є її троюрідним братом, інших родичів ані першого, ані другого ступеня споріднення не має. Із ОСОБА_3 має довірливі, дружні відносини, а також він фактично займається її вихованням та утриманням, тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 її піклувальником, що відповідатиме її інтересам. Враховуючи байдуже ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, долі та здоров'я неповнолітньої дочки, остання звернулася до суду з даним позовом.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, проте попередньо через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в підготовче судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Начальник служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради Ірина Коваль, як уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Органу опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, в підготовче судове засідання не з'явилася, попередньо через канцелярію суду подала заяву (зареєстрована за вх. 7947/24 від 27.08.2024) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_3 в підготовче засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову та призначення його піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечує.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми глави 13 розділу 3 Сімейного кодексу України щодо особистих немайнових прав і обов'язків батьків та дітей.
Так, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калинівка Вінницької області. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 14.05.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 04.02.2021 Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті матері ОСОБА_1 спільно з батьком не проживає тривалий час. Він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не цікавиться її життям, не проявляє свого піклування та турботи, не піклується про стан здоров'я, моральний, фізичний та культурний розвиток неповнолітньої дитини.
За приписами частини 1 статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
На момент звернення до суду ОСОБА_1 досягла чотирнадцяти років, а тому за вимогами ч. 1 ст. 165 СК України має право на звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав.
Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі № 132/3188/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки, передбачені ст. 150 СК України, щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка вчинила дрібне хуліганство.
Крім того, постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 у справі № 127/13138/24 батька ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки щодо виховання своєї дочки ОСОБА_1 , чим порушив вимоги ст. 150 СК України.
Кожна з постанов набрала законної сили та обставини зазначені у них, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Згідно заяви ОСОБА_2 , засвідченої 08.08.2024 приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 5559, ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 .
Факт самоусунення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дочки підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наявними в матеріалах справи.
Відповідно до статтей 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (рішення від 06.07.2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п.135; рішення від 11.10.2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п.77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16.07.2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, п.100).
Статтею 150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Вказане свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Висновком комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 27.08.2024 (протокол № 10) визнано за доцільне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої доньки- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 12 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, зобов'язано Держави-учасниці забезпечити дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини; при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком та зрілістю.
Згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої Україною 03.08.2006 року, дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.
У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції про здійснення прав дітей визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Ці норми міжнародних договорів України імплементовано у внутрішнє законодавство, зокрема положення статті 45 (частина перша) ЦПК України і статті 171 СК України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У постанові від 08.12.2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) Верховний Суд зазначив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належать: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 350/1696/19 (провадження № 61-19589св20).
На підставі наданих доказів суд приходить до висновку, що відповідач впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітньої дочки, не виявляє турботи та інтересу до її життя та здоров'я, не відвідує її за місцем перебування/проживання, не надає підтримки, в тому числі матеріальної, не створює належних житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умов для проживання дочки.
Таку поведінку батька суд розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов'язками з виховання неповнолітньої дочки, байдужість до її долі.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст. 150 Сімейного Кодексу України обов'язку щодо виховання своєї дочки, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що до відповідача ОСОБА_2 слід застосувати крайній захід впливу-позбавлення батьківських прав та позбавити його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (зі змінами) до числа дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесено, зокрема, дітей, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав. Оскільки мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла, а її батька- ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , остання матиме статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Згідно зі ст. 59 ЦК України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Висновком служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради про можливість бути піклувальником та доцільність встановлення піклування ОСОБА_3 над дитиною- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідність його інтересам дитини комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 27.08.2024 (протокол № 10) визнано за доцільне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої доньки- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , служба у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради вважає за доцільне призначити піклувальником над дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Із зазначеного висновку та матеріалів зібраних відповідно до п. 40 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 щодо особи, яка виявила бажання взяти на виховання в сім'ю дитину позбавлену батьківського піклування вбачається, що про неповнолітню ОСОБА_1 тривалий час піклується ОСОБА_3 , який є її троюрідним братом, інших родичів ані першого, ані другого ступеня споріднення дитина не має. Неповнолітня ОСОБА_1 проживає у сім'ї ОСОБА_3 , має з ним довірливі, дружні відносини, а також він фактично займається її вихованням та утриманням.
З огляду на викладене суд вважає за доцільне встановити піклування над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити піклувальником дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідатиме інтересам неповнолітньої.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
За вказаних обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно частин 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн суд вважає за необхідне залишити за позивачем згідно її заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 50, 59, 60 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 141, 197-200, 206, 211, 247, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити піклування над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити піклувальником дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Роз'яснити ОСОБА_2 , що він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України, у разі зміни його поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.